Постанова

від 26.07.2018 по справі 820/84/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Горшкова О.О.

26 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/84/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2018р. (повний текст рішення складено 26.04.18р.) по справі № 820/84/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ПРОФІТ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ ПРОФІТ" (далі - ТОВ "БІ ПРОФІТ", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення форми "Р1" № 0001071412 від 27.12.2017 року, прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2018р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області форми "Р1" № 0001071412 від 27.12.2017 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається, зокрема, те, що господарські операції ТОВ "БІ ПРОФІТ" з контрагентом ТОВ "ТК "Біві-Ант" мали нереальний характер, оскільки ТОВ "БІ ПРОФІТ" до перевірки не надано документально оформлену товарно-транспортну накладну на підтвердження отримання ТМЦ від ТОВ "ТК "Біві-Ант", зазначених у видатковій накладній №64 від 27.01.2015р., отже не доведено факт фізичного переміщення товарно - матеріальних цінностей на адресу ТОВ "БІ ПРОФІТ" та не підтверджено факт відвантаження товару від ТОВ "ТК "Біві-Ант". Крім того, контролюючий орган посилається на ухвали про досудові розслідування у кримінальних провадженнях та вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.07.2017р. по справі №638/8467/17, згідно з яким у вересні 2014р. ОСОБА_1, перебуваючи у приватного нотаріуса, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 205-1 КК України, оскільки вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості. Також, апелянт посилається на узагальнену податкову інформацію від 21.11.2017р. №928/20-40-14-12-12 щодо ТОВ "Торгівельна Компанія "Біві-Ант", відповідно до якої встановлена неможливість проведення документальної позапланової перевірки у зв'язку із відсутністю підприємства за місцезнаходженням, а також відсутність основних фондів та відповідних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій (складські приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки, тощо).

Представник позивача надав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування відзиву зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "БІ ПРОФІТ" зареєстровано 19.03.2012 року Департаментом реєстрації Харківської міської ради, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.03.2012р. за №27606, станом на дату підписання акту перебуває на обліку у Східній ОДПІ (т.1 а.с. 105-108).

Уповноваженими особами контролюючого органу на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 27.11.2017р. №7179, направлень від 28.11.2017р. №10302, №10301, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області, в період з 28.11.2017р. по 04.12.2017р. проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ ПРОФІТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських операцій з ТОВ "ТК Біві-Ант" за грудень 2014 року та січень - березень 2015 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбання товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт № 24146/20-40-14-12-11/38160120 від 11.12.2017 року (т.1 а.с. 155-158, 18-33), яким встановлено порушення ТОВ "БІ ПРОФІТ" п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищені податкові зобов'язання в сумі 257281,00 грн., в тому числі: за листопад 2014 року - 1749,00 грн., грудень 2014 року - 83953,00 грн., січень 2015 року - 78677,00 грн., лютий 2015 року - 63582,00 грн., березень 2015 року - 29320,00 грн; п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 245167,00 грн., в тому числі за: грудень 2014 року - 8480,00 грн., січень 2015 року - 149357,00 грн., лютий 2015 року - 25900,00 грн., березень 2015 року - 61430,00 грн.

ТОВ "БІ ПРОФІТ" до Головного управління ДФС у Харківській області подало заперечення на акт перевірки № 24146/20-40-14-12-11/38160120 від 11.12.2017 року, в яких просило визнати протиправними та скасувати висновки акту перевірки.

Листом від 21.12.2017р. за вих. №28879/10/20-40-14-12-18 Головне управління ДФС у Харківській області повідомило ТОВ "БІ ПРОФІТ", що за результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки № 24146/20-40-14-12-11/38160120 від 11.12.2017 року залишено без змін.

За результатами перевірки на підставі акту перевірки № 24146/20-40-14-12-11/38160120 від 11.12.2017 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення № 0001071412 від 27.12.2017 року, яким зменшено суму податкового зобов'язання на 257281,00 грн. та зменшено податковий кредит за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 245167,00 грн. (т.1 а.с. 17).

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 0001071412 від 27.12.2017 року, звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції ТОВ "БІ ПРОФІТ" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, тому податкове повідомлення - рішення від 27.12.2017р. №0001071412 прийнято необґрунтовано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пункту 185.1 статті 185 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 188.1 статті 188 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 198.1 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Під час розгляду справи встановлено, що у періоді, який перевірявся, ТОВ "Бі Профіт" мало господарські взаємовідносини з контрагентом - ТОВ "ТК "Біві-Ант".

Так, між ТОВ "Бі Профіт" (Покупець) та ТОВ "ТК "Біві-Ант" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 161214 від 16.12.2014 року (т.1 а.с. 34-39), відповідно до п. 1.1 умов якого, продавець зобов'язується передати, покупець зобов'язується прийняти і оплатити кабельну продукцію виробничо - технічного призначення. Номенклатура, кількість, ціна, строки і умови поставки товару узгоджуються сторонами в додаткових угодах, доповненнях, специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (т.1 а.с. 34-39).

На підтвердження виконання господарської операції в межах вказаного Договору ТОВ "Бі Профіт" надано видаткові накладні, отримані від ТОВ "Біві-Ант" № 76 від 16.12.2014 року, № 64 від 27.01.2015 року, № 174 від 23.02.2015 року, № 252 від 27.03.2015 року (т.1 а.с. 41, 44, 48, 51), податкові накладні від 16.12.2014 року № 39, від 27.01.2015 року № 93, від 23.02.2015 року № 80, від 27.03.2015 року № 76, платіжні доручення (т.2 а.с. 24-27).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару підтверджується рахунками на оплату № 67 від 16.12.2014 року, № 22 від 27.01.2015 року, № 73 від 23.02.2015 року, № 114 від 27.03.2015 року, платіжними дорученнями №243 від 17.03.2015р.,№245 від 19.03.2015р., №249 від 24.03.2015р., №221 від 16.02.2015р., №222 від 19.02.2015р., №229 від 26.02.2015р., №238 від 10.03.2015р., №241 від 13.03.2015р., №1 від 03.02.2015р., №211 від 04.02.2015р., №212 від 05.02.2015р., №367 від 26.08.2015р., №252 від 30.03.2015р., №254 від 01.04.2015р., №207 від 30.01.2015р., №354 від 10.078.2015р., №355 від 14.08.2015р., №209 від 30.01.2015р., №318 від 01.07.2015р., №347 від 05.08.2015р. (т.1 а.с. 40, 43, 47, 50, 53-72 ).

Факт переміщення товару підтверджується товарно-транспортними накладними № 12/01 від 16.12.2014 року, № 27/01 від 27.01.2015 року, № 27/02 від 27.01.2015 року, 02/02 від 23.02.2015 року, № 03/26 від 27.03.2015 року (т.1 а.с. 42, 45, 46, 49, 52).

Також, позивачем на підтвердження реальності вчинення господарських операцій надано до суду оборотно - сальдову відомість по рахункам № 631, 361, 281 за 2014-2015 року, договір оренди № 05/04/12 від 05.04.2012 року, № 01/08/12с від 01.08.2012 року, штатний розклад станом на 14 травня 2014 року (т.1 а.с. 195-208).

У подальшому придбаний товар використано позивачем при організації власної господарської діяльності, шляхом реалізації покупцям протягом грудня 2014 року - березня 2015 року, а саме: ТОВ "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель", ТОВ НВП "Меридіан", ТОВ "Модуль К" та ТОВ "ТД "Тек-Електропром".

Із матеріалів справи вбачається, що на час здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.

На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціям з ТОВ "ТК "Біві-Ант".

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь - яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків контролюючого органу.

Щодо посилання апелянта на складену фахівцями ГУ ДФС України узагальнену податкову інформацію від 21.11.2017р. №928/20-40-14-12-12 щодо ТОВ "Торгівельна Компанія "Біві-Ант", відповідно до якої встановлена неможливість проведення документальної позапланової перевірки у зв'язку із відсутністю підприємства за місцезнаходженням, відсутні основні фонди, відсутні відповідні ресурси, необхідні для здійснення господарських операцій (складські приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки, тощо), колегія суддів не приймає як належний доказ вчинення податкового правопорушення, оскільки така інформація не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість, установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що ТОВ "БІ ПРОФІТ" не надано документально оформлену ТТН на підтвердження отримання ТМЦ від ТОВ "ТК "Біві-Ант", які зазначені у видатковій накладній № 64 від 27.01.2015 року, колегія суддів зауважує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Вказані обставини спростовуються залученою позивачем до матеріалів справи ТТН № 27/01 від 27.01.2015 року, яка виписана на виконання видаткової накладної № 64 від 27.01.2015 року.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, валові витрати можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Що стосується посилань апелянта на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.07.2016 року по справі № 638/8467/17, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що вироком затверджено угоду про визнання винуватості, укладену від 31.05.2016 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Харківської області Тубелець О.Л. та обвинуваченим ОСОБА_1.

Так, вказаний вирок стосується факту порушення директором ТОВ "ТК "Біві-Ант" вимог ч.1 ст. 205-1 КК України в частині внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей.

Однак, у вказаному вироку Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.07.2016 року по справі № 638/8467/17 відсутні факти, які підтверджують нереальність господарських операцій Товариства (позивача у справі) із його контрагентом ТОВ "ТК "Біві-Ант". Відсутність у вироку конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи заявника апеляційної скарги, що цей вирок є належним доказом нереальності господарських операцій Товариства з його контрагентом та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні податкового кредиту.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зауважує, що подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом протиправно прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.12.2017 року № 0001071412, а тому оскаржуване рішення відповідача підлягає скасуванню.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 по справі № 820/84/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 03.08.2018р.