Рішення

від 31.07.2018 по справі 362/1131/17

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1131/17

Провадження № 2/362/210/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участі секретарів: - Яренко Н.М., Сілецької М.О., Шаблій Т.С.,

позивача - ОСОБА_4,

представника позивача - ОСОБА_5,

відповідача - ОСОБА_6,

представників відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 2,9928 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шевченківської сільської ради Васильківського району Київської області, Державний акт на право власності НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_10, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11.

Представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить визнати за позивачем право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 2,9928 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шевченківської сільської ради Васильківського району Київської області, Державний акт на право власності НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_10, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після смерті її матері ОСОБА_11 відкрилась спадщина за заповітом, в тому числі у вигляді зазначеної земельної ділянки. Вона звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини, прийняла спадщину на інше спадкове майно, однак, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на вказану земельну ділянку на ім'я померлої. За життя ОСОБА_11 не встигла виготовити та зареєструвати у передбаченому законом порядку державний акт на земельну ділянку, яку успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_10 Однак, не зважаючи на те, що на її ім'я матір'ю було складено заповіт, право на обов'язкову частку у спадщині, а саме в розмірі ? частини, має її брат ОСОБА_6, який є інвалідом третьої групи.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали заяву про зменшення позовних вимог та просили задовільнити позов в обсязі, зазначеному в даній заяві.

Відповідач та його представники визнали зменшені позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши та проаналізувавши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України (що діяв на момент винекнення права спадкодавця на земельну ділянку) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як роз'яснено п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від, 30.05.2008 р., Про судову практику у справах про спадкування право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_11, про що в Книзі реєстрації смертей зроблений актовий запис за № 7, що підтверджує свідоцтво про смерть НОМЕР_3 (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_5. помер ОСОБА_10, про що в Книзі реєстрації смертей зроблений актовий запис за № 22, що підтверджує свідоцтва про смерть НОМЕР_4 (а.с.8).

Як вбачається із заповіту, складеного 24.03.2010 р., ОСОБА_11 все своє майно заповіла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_5, виданого 24.09.1962 р., ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1., батьками якої є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с. 11).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивач, відповідно до ст. 1223 ЦК України, є спадкоємцем за заповітом.

Однак позивачу постановою державного нотаріуса Васильківської районної державної нотаріальної контори у Київській області Смоліною І.В. № 1297/02-31 від грудня 2015 р. у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 було відмовлено. Неможливість видачі мотивована тим, що право власності спадкодавця на вкзане нерухоме майно не виникло, Державний акт про право власності на земельну ділянку останнім не отримано і належним чином не зареєстровано (а.с. 19).

Разом з тим, як вбачається з листа Управління Держгеокадастру у Васильківському районі та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_6 ОСОБА_10 належала земельна ділянка площею 2,9928 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шевченківської сільської ради Васильківського району Київської області (а.с. 18).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.03.2011 р. ОСОБА_4 успадкувала частину спадкового майна після смерті ОСОБА_11 (а.с. 12) та відповідно до рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.05.2011 р. за ОСОБА_4 визнано право власності за заповітом на ряд спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її матері ОСОБА_11

В той же час, як вбачається з свідоцтва про народження НОМЕР_7, ОСОБА_13 народився ІНФОРМАЦІЯ_2., батьками якого є ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Згідно з пенсійним посвідченням НОМЕР_8, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, є інвалідом 3-ї групи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Отже, незалежно від заповіту, ОСОБА_6 має право на ? частину спірної земельної ділянки як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та положення законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що права позивача щодо спадкування підлягають захисту шляхом визнання за нею права власності на ? спадкового майна, а тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 328, 1218, 1241, 1261 ЦК України, ст. ст. 13, 14, 76-82, 95, 141, 197, 198, 200, 258, 259 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 2,9928 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шевченківської сільської ради Васильківського району Київської області, Державний акт на право власності НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_10, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко