Рішення

від 25.07.2018 по справі 418/569/18

МІЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 418/569/18

2/418/101/18

РІШЕННЯ

Іменем України

(повний текст)

25 липня 2018 року Міловський районний суд Луганської області

у складі:

головуючого судді Шовкуна В.О.,

за участі секретаря Бутенко О.А.,

Учасники справи:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідач не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Мілове цивільну справуза позовом ОСОБА_2 в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 до Мусіївської сільської ради Міловського району Луганської області про визначення додаткового строку для відчуження земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивачка) в особі представника за довіреністюПройдисвіт О.В. звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визначити їй додатковий строку три місяці, який необхідний їй для відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

В обґрунтування позову зазначено, що Позивачка успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва №105, кадастровий номер НОМЕР_2 загальною площею 8,21 га, розташовану на території Мусіївської сільської ради Міловського району Луганської області, та отримала державний акт на право приватної власності на землю від 21 жовтня 2004 року. З 01 березня 2002 року Позивачка є громадянкою Російської Федерації, і відповідно до ст. 81 ЗК України мала протягом року після набуття права власності відчужити земельну ділянку.

Оскільки у встановлений строк земельну ділянку нею відчужено не було через віддаленість проживання, пенсійний вік (67 років), малозабезпеченість та хворобливий стан, а подовження цього строку законодавством не передбачено, Позивачка просить застосувати за аналогією закону правила продовження строку для прийняття спадщини, встановлені ст. 251 та ч. 3 ст. 1272 ЦК України та продовжити їй строк для відчуження земельної ділянки до 3 місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Представник Позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні просила суд позов задовольнити у повному обсязі. Суду повідомила про те, що Позивачка ОСОБА_2 доводиться її чоловіку племінником. В 2004 році Позивачка отримала державний акт на земельний пай, який розташований на території Мусіївської сільської ради Міловського району Луганської області. Позивачка є громадянкою РФ, а тому з того часу як отримала державний акт на земельну ділянку до України не приїздить. Надала довіреність своєму родичу (який є чоловіком представника позивачки ОСОБА_1.), який фактично і повинен був вчинити відчуження земельної ділянки Позивачки протягом року після отримання державного акту як того вимагає законодавство України. Однак, цього не зробив через брак коштів. Також суду представник позивачки ОСОБА_1 повідомила про те, що земельна ділянка обробляється фермерським господарством, а вони протягом 14 років отримують орендну плату (у вигляді отримання зерна) за її використання. Крім того, повідомила суду про те, що Позивачка хворіє на цукровий діабет і з території Росії не виїжджає. З якого часу хворіє, не знає, але давно. На пропозицію головуючого про надання часу для подання додаткових доказів поважності пропуску строку, представниця позивачки відмовилася, оскільки це знову відкладеться справа, а у них немає часу для цього.

Представник Відповідача - Мусіївська сільська рада Міловського району - до суду не прибув, надали заяву, в якій просять розглянути справу без їх участі, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши письмові докази, заслухавши представника позивачки, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно наданої копії паспорту (а.с.7) Позивачка ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації. Дата видачі паспорту - 01.03.2004 року.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 21 жовтня 2004 року, Позивачка є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,2100 га, розташованої на території Мусіївської сільської ради (а.с.13).

Таким чином судом встановлено, що Позивачка набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, перебуваючи у громадянстві іноземної держави.

Відповідно до ч. 2,4 ст. 81 ЗК України, іноземці можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. При цьому порядок продовження пропущеного строку, чинним законодавством не передбачений.

За правилами ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Подібні за змістом правовідносини, на застосуванні яких наполягає позивачка, - це продовження строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами, відповідно до роз'яснення постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування (далі - Постанова) є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Крім того, таку позицію було викладено і в листі ВССУ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування згідно якої судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови .

Судом вжито вичерпних заходів для встановлення поважності пропуску строку для відчуження землі (в розумінні положень Постанови Пленуму), однак подання Позивачкою та її представником доказів, які містяться у справі, недостатньо для встановлення цього факту.

Так, на підтвердження хвороби Позивачки надано виписку із медичної карти (а.с.10), згідно змісту якою вона дійсно хворіє на цукровий діабет 2 типу з численними ускладненнями, з датою видачі - 14.05.2018 року, але без зазначення початку перебігу хвороби. З наведеного доказу неможливо встановити наявність хвороби як поважної причини саме протягом встановленого законом однорічного строку, так і поза його межами. Земельна ділянка у власність була прийнята у 2004 році. Головуючим по справі було запропоновано представнику позивача ОСОБА_1 надати суду письмовий доказ стосовно встановлення часу з якого виникла хвороба Позивачки, однак, представник позивача відмовилась, вказавши при цьому, що не хоче щоб відкладалися судові засідання, Позивачка хворіє давно, суд мені повинен повірити і так.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що посилання представника позивачки, що відчуження земельної ділянки не відбулося через відсутність грошових коштів, не знайшли свого підтвердження, оскільки у судовому засіданні було встановлено (представник Позивача сама про це вказала під фіксацію), що вони протягом 14 років отримують орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, викладеного у ст. 13 ЦПК України, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, а збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, не ставлячи під сумнів і не обмежуючи права власності Позивачки на земельну ділянку, суд вважає позовну вимогу щодо визначення додаткового строку для відчуження земельної ділянки, такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю поважності пропущеного строку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 81, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 8-10, 13, 76-81, 263-268, 272,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Мусіївської сільської ради Міловського району про визначення додаткового строку для відчуження земельної ділянки - відмовити.

Учасники справи:

Представник позивача: ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Мусіївська сільська рада Міловського району, код ЄДРПОУ 21845316, 92533, Луганська область Міловський район, с. Мусіївка, вул. Центральна, 44.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Міловський районний суд Луганської області відповідно до п.15.5 ч.1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 06 серпня 2018 року.

Суддя: В.О.Шовкун