Рішення

від 06.08.2018 по справі 910/6254/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2018Справа № 910/6254/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-логістика та склад" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Ажур Фроузен Фуд" Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар - Україна Плюс" простягнення 172 003,48 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-логістика та склад" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажур Фроузен Фуд" про стягнення 172 003,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні зобов'язання щодо виконання умов договору № 04-06/2014 від 04.06.2014 в частині оплати за отриманий товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 172 003,48 грн., з яких 161 877,61 грн. основного боргу, 6 798,96 грн. нарахованої пені, 558,81 грн. 3 % річних та 2 768,10 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/6254/18 від 23.05.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-логістика та склад" залишено без руху.

01.06.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-логістика та склад" надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 23.05.2018.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар - Україна Плюс"; надано відповідачу та третій особі строк для подання відзиву на позовну заяву та письмових пояснень відповідно, а позивачу - для подання відповіді на відзив та на письмові пояснення третьої особи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

25.06.2018 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення щодо позову, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродар - Україна Плюс" підтримує позовні вимоги та просить суд позов позивача задовольнити повністю.

27.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшов від відповідача відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ажур Фроузен Фуд" зазначає, що після подачі позову останнім було частково сплачено заборгованість в сумі 60 000,00 грн., на підтвердження чого долучає платіжні доручення № 141 від 11.06.2018 на суму 17 00,00 грн., № 3793 від 11.06.2018 на суму 3 000,00 грн., № 155 від 15.06.2018 на суму 20 000,00 грн. та № 170 від 19.06.2018 на суму 20 000,00 грн.

В подальшому, 13.07.2018 відповідачем додатково було подано заяву про часткове погашення заборгованості у сумі 40 000,00 грн.(платіжні доручення № 193 від 05.07.2018 на суму 20 000,00 грн. та № 181 від 12.07.2018 на суму 20 000,00 грн.) разом із клопотанням про продовження строку на подачу доказів.

Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи те, що подані відповідачем докази мають суттєве значення для вирішення спору, тому суд вважає за доцільне продовжити відповідачу процесуальний строк для подачі доказів по справі, у зв'язку із чим судом приймаються зазначні документи.

Приймаючи до уваги, що відповідач скористався наданими йому процесуальними правами щодо подачі відзиву на позов та виклав свою правову позицію у справі, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛІТ"(далі - замовник 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ажур Фроузен Фуд"(далі - замовник 2, відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродар - Україна Плюс"(далі - виробник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-логістика та склад"(далі - постачальник, позивач) був укладений договір №04-06/2014 (далі - договір), п. 1.1 якого сторони узгодили, що виробник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити, відповідно до технічних умов товару та передати постачальнику, а постачальник в свою чергу поставити товар замовнику під торговим знаком, для подальшого продажу, а замовник-2 зобов'язаний прийняти та оплатити виготовлений та поставлений товар на умовах даного договору.

Як стверджує позивач, останній поставляв, отриману від третьої особи продукцію відповідачу, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 161 877,61 грн.

У зв'язку із наявною у відповідача заборгованістю позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з останнього основного боргу в сумі 161 877,61 грн., 6 798,96 грн. нарахованої пені, 558,81 грн. відсотків річних та 2 768,10 грн. інфляційних втрат.

В свою чергу, відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останнім позовні вимоги не визнаються частково, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ажур Фроузен Фуд" зазначає, що після подачі позову останнім було частково сплачено заборгованість в сумі 100 000,00 грн., на підтвердження чого долучено до матеріалів справи платіжні доручення № 141 від 11.06.2018 на суму 17 00,00 грн., № 3793 від 11.06.2018 на суму 3 000,00 грн., № 155 від 15.06.2018 на суму 20 000,00 грн., № 170 від 19.06.2018 на суму 20 000,00 грн., № 193 від 05.07.2018 на суму 20 000,00 грн. та № 181 від 12.07.2018 на суму 20 000,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, 04.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЕЛІТ"(далі - замовник 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ажур Фроузен Фуд"(далі - замовник 2, відповідач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Агродар - Україна Плюс"(далі - виробник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-логістика та склад"(далі - постачальник, позивач) був укладений договір № 04-06/2014 (далі - договір), п. 1.1 якого сторони узгодили, що виробник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити, відповідно до технічних умов товару та передати постачальнику, а постачальник в свою чергу поставити товар замовнику під торговим знаком, для подальшого продажу, а замовник-2 зобов'язаний прийняти та оплатити виготовлений та поставлений товар на умовах даного договору.

Згідно з п. 4.1 договору, замовник-2 оплачує товар, що поставляється постачальником, за цінами погодженими сторонами в специфікації.

Відповідно до п. 4.3 договору, оплата за товар здійснюється постачальнику в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийнята товару. При цьому сторони домовилися про те, що замовник-2 здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума заборгованості за товар буде складати не менше ніж 500,00 (п'ятсот) грн.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення про свій намір розірвати договір. Таке повідомлення має бути направлено не менше, ніж за 1 місяць до закінчення календарного року дії договору(п. п. 10.1, 10.2 договору).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 04-06/2014 від 04.06.2014, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

На виконання умов договору третя особа виготовляла продукцію на замовлення відповідача, а позивач здійснював поставку відповідачу виготовленої продукції.

В свою чергу відповідач, за поставлений товар повністю не розрахувався, у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 161 877,61 грн.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить умови договору надання послуг та договору поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказувалось вище, відповідно до п. 4.3 договору, оплата за товар здійснюється постачальнику в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 30 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийнята товару. При цьому сторони домовилися про те, що замовник-2 здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума заборгованості за товар буде складати не менше ніж 500,00 (п'ятсот) грн.

Наразі суд зазначає, що остання поставка товару по договору №04-06/2014 від 04.06.2014 була здійснена позивачем 01.11.2017, що підтверджується видатковою накладною, копія якої міститься у матеріалах справи.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу настав.

Проте, відповідачем свої обов'язки в частині оплати за поставлений товар по договору №04-06/2014 від 04.06.2014 у обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину, належним чином виконано не було.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене вище, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, враховуючи приписи чинного законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що на момент подачі позивачем позовної заяви до суду у відповідача було наявне прострочення по оплаті поставленого товару у сумі 161 877,61 грн.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідачем було частково оплачено заборгованість у сумі 100 000,00 грн., на підтвердження чого долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень № 141 від 11.06.2018 на суму 17 00,00 грн., № 3793 від 11.06.2018 на суму 3 000,00 грн., № 155 від 15.06.2018 на суму 20 000,00 грн., № 170 від 19.06.2018 на суму 20 000,00 грн., № 193 від 05.07.2018 на суму 20 000,00 грн. та № 181 від 12.07.2018 на суму 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням вищенаведеного та підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, а також, з урахуванням закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 100 000,00 грн. основного боргу, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 61 877,61 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.4 договору, за порушення строків оплати передбачених цим договором замовник-2 сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України яка діяла на момент прострочення платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором №04-06/2014 від 04.06.2014, керуючись п. 8.4 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6 798,96 грн.

Щодо зазначеної вимоги, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає, що на момент подачі позовної заяви до суду у відповідача перед позивачем період прострочення заборгованості складає 42 дні.

Отже, враховуючи умови договору щодо розрахунків(30 днів з моменту підписання накладної), дати останньої видаткової накладної(01.11.2017), дати звернення позивачем до суду із розглядуваним позовом(16.05.2018), а також строку прострочення на момент подання позову, визначеного позивачем(42 дні), суд зазначає, що період, за який здійснюється нарахування є з 04.04.2018 по 15.05.2018 включно.

Одночасно, суд зазначає, що позивач, у відповідності до п. 8.4 договору, здійснив нарахування пені у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Разом із тим, згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, обмеживши її нарахування подвійною обліковою ставкою Національного банку України, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 6 333,18 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 558,81 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 768,10 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю, а позовні вимоги в частині інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 1 780,65 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткову сплату відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у справі, а також висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 558,25грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Закрити провадження у справі № 910/6254/18 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 100 000,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ажур Фроузен Фуд" (місцезнаходження : 02098, м.Київ, вул. Юрія Шумського, 1-а, кв.12, код ЄДРПОУ 39145407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохолод-логістика та склад" (місцезнаходження: 25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 84, оф.411-а, код ЄДРПОУ 36584854) 61 877,61 грн. основного боргу, 1 780,65 грн. інфляційних втрат, 558,81 грн. 3 % річних, 6 333,18 грн. нарахованої пені та 2 558,25 грн. судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Спичак О.М.