Рішення

від 03.08.2018 по справі 910/6718/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 03.08.2018Справа №  910/6718/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., дослідивши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс ЛТД» до приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» про стягнення 42  361,70 грн., Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс ЛТД» до приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» про стягнення  42  361,70 грн.. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за період з січня 2012 року по листопад 2015 року за договором оренди  №3KRG 1195 (0216) від 01.01.2012.   Суд своєю ухвалою від 08.06.2018 відкрив провадження у справі № 910/6718/18, постановив  розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності. Так, згідно з умовами договору, строк сплати орендної плати – не пізніше 20 числа поточного місяця, а позивач звернувся з позовом до суду 25.05.2018, тобто поза межами строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з січня 2012 року по травень 2015 року, що є підставою для відмови в позові. Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив: 01.01.2012 товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс ЛТД» (орендодавець) та  приватне акціонерне товариство «Телесистеми України» (орендар) уклали договір оренди № 3KRG 1195 (0216) (далі – Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину покрівлі площею 20 кв.м та частину нежитлового приміщення площею 11,7 кв.м., загальна площа 31,7 кв.м., розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, військове містечко № 35, буд. № 6а (об'єкт оренди). Згідно з п. 4.1 Договору, за об'єкт оренди орендар сплачує орендну плату за календарний місяць в розмірі 2  400,00 грн. без ПДВ. Орендна плата виноситься один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі об'єкту оренди орендареві за актом прийому-передачі, не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 4.3 Договору). Розмір орендної плати кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати, нарахованої за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції (п. 4.4 Договору) Позивач заявив до стягнення з відповідача 42  361,70 грн. боргу  за період з січня 2012 року по 10.11.2015. Відповідно до розрахунку заборгованості, що наведений позивачем у акті звірки розрахунків, та платіжних доручень, наданих відповідачем, про сплату у березні, травні та грудні 2015 року вартості орендної плати за жовтень, листопад та грудень 2014 року, заборгованість, що є предметом стягнення, виникла за оренду за січень-листопад 2015 року.    Вартість орендної плат за січень-листопад 2015 року склала 42364,13 грн., які оплачені у розмірі 42361,7 грн.. Вказане свідчить про те, що платіжним дорученням  від 14.12.2015, яким оплачено 1 500 грн. вартості оренди за грудень 2014 року, здійснено переплату у розмірі 2,43 грн.,  які за відсутності жодної інформації від сторін щодо порядку її зарахування, враховані судом як часткова оплата за січень 2015 року. Станом на день розгляду справи в суді борг у розмірі 42  361,70 грн. не погашено. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України  та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 42  361,70 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. При цьому правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. У зв'язку з тим, що виконання зобов'язання за Договором передбачалось шляхом здійснення періодичних платежів, які є самостійними діями і щодо якого встановленні окремі строки їх вчинення, правила щодо позовної давності та її переривання підлягають застосуванню до кожного платежу окремо.   До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Часткова оплата у грудні 2014 року вартості оренди за січень 2015 року у розмірі 2,43 грн. свідчить про переривання позовної давності за цієї вимогою, строк якої на момент подачі позову не сплив. А тому вимога про стягнення 3 006,09 грн. (3 008,52- 2,43) заборгованості з оренди за січень 2015 року підлягає задоволенню. Вимоги про сплату оренди за лютий – травень 2015 року заявлені поза межами позовної давності і обставин, які би свідчили про переривання цього строку, суду не подано. Сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). З огляду на це позов в частині стягнення 14 112,41 грн. (3 101,78 + 3 266,17 +3 618,01 + 4 125,55) задоволенню не підлягає. Вимоги про стягнення заборгованості з оренди за червень – листопад 2015 року у розмірі 25 243,2 грн. заявлені в межах позовної давності та підлягають задоволенню. Таким чином є обґрунтованим та підлягають задоволенню вимоги про стягнення заборгованості з оренди за січень  2015 року, червень-листопад 2015 року у розмірі 28 249,29 грн.. Вимоги про стягнення 14 112,41 грн. задоволенню не підлягають. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на  сторін пропорційно розміру задоволених вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129,  232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Задовольнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс ЛТД» до приватного акціонерного товариства «Телесистеми України». Стягнути з приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (Русанівський бульвар, 7, м. Київ, 02154, код 22599262) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс ЛТД» (військове містечко 35, буд. 6а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50046, код 19302790)   28  249,29 грн. боргу, 1 182,48 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовити. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.    Суддя                                                                                           С. А. Ковтун