Рішення

від 24.07.2018 по справі 910/7337/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.07.2018Справа № 910/7337/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пирятинський сирзавод

до Товариства з обмеженою відповідальністю Теракс Плюс

про стягнення грошових коштів.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники сторін:

від позивача Бондаренко С.О., Хобта Ю.М. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 24 липня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача, що повне рішення буде складено 07.08.2018 року

СУТЬ СПОРУ:

07 червня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Пирятинський сир завод (позивач) надійшла позовна заява № 1453 від 01.06.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю Теракс Плюс (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки продукції з додатковими зобов'язаннями дистриб'юції № 43/01-16 від 15.07.2016 року в сумі 243 072,37 грн. з них: основного боргу - 184 579,92 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 92 копійки), пені - 16 581,97 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня 97 копійок), 3% річних - 1467,32 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят сім гривень 32 копійки), інфляційні - 3523,60 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять три гривні 60 копійок) та 20% штрафу - 36 919,56 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 56 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки продукції з додатковими зобов'язаннями дистриб'юції № 43/01-16 від 15.07.2016 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленої йому позивачем продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7337/18; ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2018 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 10.07.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/7337/18 до судового розгляду по суті на 24.07.2018 року. Про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено ухвалою від 10.07.2018 року.

В судовому засіданні 24.07.2018 року представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 24.07.2018 року не з'явився. На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 21.06.2018 року відповідно з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку на відповідному конверті "за зазначеною адресою не значиться".

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю Теракс Плюс за адресою: 02140, м. Київ, вул. Мішуги, 3-В, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 12.06.2018 року у справі №910/7337/18 є 19.06.2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.07.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Пирятинський сирзавод (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гринвич-юг логістична компанія , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Теракс плюс (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки продукції з додатковими зобов'язаннями дистриб'юції № 43/01-16 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, в обумовлені договором терміни, продукцію, а саме: молочні продукти, що надалі іменується продукція , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п 3.3. договору, відпускна ціна за одиницю продукції, а також загальна сума продукції, вказуються в товарно-транспортних (видаткових) накладних. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки продукції постачальником у вказане місце поставки.

В п. 3.6 договору визначено, що покупець оплачує вартість кожної партії продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або внесення готівкою грошових коштів в касу постачальника, в порядку передбаченому чинним законодавством.

На виконання умов договору поставки № 43/01-16 від 15.07.2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму - 184 579,92 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ ПСЗ 00000459 від 11.01.2018 року на суму 131 898,84 грн., ПСЗ 00000458 від 11.01.2018 року на суму 4 320,72 грн., ПСЗ 00000460 від 11.01.2018 року на суму 733,28 грн., ПСЗ 00000724 від 16.01.2018 року на суму 1 519,00 грн. та ПСЗ 00000725 від 16.01.2018 року на суму 46 126,08 грн. та товарно-транспортними накладними №№ ПСЗ 00000459 від 11.01.2018 року, ПСЗ 00000458 від 11.01.2018 року, ПСЗ 00000460 від 11.01.2018 року, ПСЗ 00000724 від 16.01.2018 року та ПСЗ 00000725 від 16.01.2018 року (копії містяться в матеріалах справи) .

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.).

Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, а відтак відповідач має заборгованість за договором, яка за розрахунками позивача, становить 184 579,92 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 184 579,92 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки в розмірі 184 579,92 грн.

При зверненні до суду, позивач також просить стягнути з відповідача на його користь пеню - 16 581,97 грн., 3% річних - 1467,32 грн., інфляційні - 3523,60 грн. та 20% штрафу - 36 919,56 грн.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В п.п. 10.4, 10.5 договору визначено, що у випадку прострочення в оплаті продукції покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла період, за який сплачується пеня, від ми прострочення платежу за кожний день прострочення. У випадку, якщо заборгованість покупця становить більше 20 (двадцяти) календарних днів з дати встановленої для оплати продукції, покупець додатково від пені, виплачує постачальнику за вимогою останнього штраф у розмірі 20 (двадцять) % суми заборгованості перед постачальником.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за видатковими накладеними №№ ПСЗ 00000459 від 11.01.2018 року, ПСЗ 00000458 від 11.01.2018 року, ПСЗ 00000460 від 11.01.2018 року, ПСЗ 00000724 від 16.01.2018 року та ПСЗ 00000725 від 16.01.2018 року, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до вимог договору та чинного законодавства України, зазначений розрахунок є вірним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в межах визначеного позивачем періоду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 16 581,97 грн. за розрахунками позивача.

Крім того, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 20% штрафу за видатковими накладеними №№ ПСЗ 00000459 від 11.01.2018 року, ПСЗ 00000458 від 11.01.2018 року, ПСЗ 00000460 від 11.01.2018 року, ПСЗ 00000724 від 16.01.2018 року та ПСЗ 00000725 від 16.01.2018 року судом встановлено, що позивач здійснив нарахування 20% штрафу у відповідності до вимог договору, зазначений розрахунок є вірним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20% штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 36 919,56 грн. за розрахунками позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних, суд встановив, що позивач здійснив нарахування інфляційних витрат та 3% річних у відповідності до вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних в межах визначеного позивачем періоду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 3523,60 грн. - інфляційних витрат та 1467,32 грн. - 3% річних, за розрахунками позивача.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені судом обставини та факти, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі про стягнення 243 072,37 грн., з них: основного боргу - 184 579,92 грн., інфляційних - 1 467,32 грн., 3% річних - 3 523,60 грн., 20% штрафу - 36 919,56 грн. та пені - 16 581,97 грн.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3646,08 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теракс Плюс" (код ЄДРПОУ 40139810, адреса: 02140, м. Київ, вул. Мішуги, 3-В), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пирятинський сирзавод" (код ЄДРПОУ 00446865, адреса: 37000, Полтавська обл., м. Пирятин, вул. Сумська, 1), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 184 579,92 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 92 копійки), пені - 16 581,97 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня 97 копійок), 3% річних - 1467,32 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят сім гривень 32 копійки), інфляційні - 3523,60 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять три гривні 60 копійок) та 20% штрафу - 36 919,56 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 56 копійок) та судовий збір - 3646,08 грн. (три тисячі шістсот сорок шість гривень 08 копійок).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.08.2018 року.

Суддя О.В. Котков