Рішення

від 02.08.2018 по справі 911/1094/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1094/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Кобзаренка"

до Приватного акціонерного товариства "Броварський меблевий комбінат"

про стягнення 199 907,84 грн.

Суддя С.І.Чонгова

За участю секретаря судового засідання Савчук М.Ф.

Представники сторін:

від позивача: Погоріла С.О. (довіреність №0000022/1 від 18.05.2018);

від відповідача: Падошик Ю.Б. (довіреність №18/06/7 від 07.06.2018).

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод Кобзаренка" (далі - ТОВ ""Завод Кобзаренка"") звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Броварський меблевий комбінат" (далі - ПрАТ "Броварський меблевий комбінат") про стягнення 199907,84грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором №05-02/20185 від 05.02.2018 в частині оплати за виконані роботи.

Відповідачем у справі - ПрАТ "Броварський меблевий комбінат" документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надано.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.06.2018.

11.06.2018 судом оголошено перерву у судовому підготовчому засіданні до 12.07.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 26.07.2018 оголошено перерву до 02.08.2018.

Дослідивши матеріали справи та докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 між Приватним акціонерним товариством Броварський меблевий комбінат (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Кобзаренка (виконавець) укладено договір №05-02/2018 на виконання робіт і послуг (далі - договір, а.с.20-24).

За даним договором виконавець зобов'язується виконати завдання замовника зазначене в даному договорі, здати результат роботи замовнику, а замовник зобов'язується прийняти результат роботи й оплатити її у порядку і розмірі, зазначеному в даному договорі (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору, вартість виконаних робіт і послуг включає в себе плату за виконання взятих на себе зобов'язань виконавцем, а саме: вартість роботи обладнання та оператора оплачується за 1 (одну) відпрацьовану машино-годину згідно показників лічильника обладнання і складає 3000,00грн включно з ПДР, включаючи вартість паливно-мастильних матеріалів. Орієнтовна продуктивність машино-години обладнання складає не менше 50 куб. м. (50 кубічних метрів) тріски. Оплата здійснюється шляхом перерахування авансу на поточний рахунок виконавця до початку виконання робіт у розмірі 40 000,00грн включно з ПДВ, які зараховуються в рахунок виконаних машино-годин роботи обладнання.

В подальшому розрахунок здійснюється згідно виставленого рахунку, який складається на підставі прийняття виконаних робіт відповідно до розділу 5 даного договору, що містить відомості про кількість фактично відпрацьованих машино-годин та узгоджується сторонами в кінці кожного 2-го робочого дня. Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця впродовж трьох робочих днів, за кожні відпрацьовані виконавцем 2 робочих дні. Вартість авансу зараховується в рахунок зобов'язань замовника по оплаті.

Пунктом 2.2 договору, передбачено, що строки виконання робіт - 14 робочих днів з дати початку роботи, після отримання авансового платежу та оплати доставки обладнання, передбачених договором та доставки обладнання на виробничі площі замовника.

Відповідно до п. 2.3 договору, підписання акту виконаних робіт представником замовника є підтвердження відсутності претензій до виконавця з його боку.

Орієнтована вартість договору становить 450000,00грн включно з ПДВ. Остаточна сума договору визначається за фактичною вартістю наданих виконавцем послуг замовнику протягом терміну дії договору (п.2.4 договору).

У відповідності до п.5.2 договору, після закінчення виконання робіт, сторони зобов'язані підписати акт прийому - передачі виконаних робіт, що є невід'ємною частиною даного договору. Сторони можуть підписувати проміжні акти виконаних робіт (після прийняття робіт в частині виконаної роботи за авансові кошти замовника, після кожних 2-х днів роботи або в інші строки за погодженням сторін).

Додатковою угодою №1 від 06.02.2018 до договору сторони у відповідності п.2.2 договору дійшли згоди продовжити термін виконання робіт до 15.03.2018 (включно) та викласти п.2.2 в наступній редакції: строки виконання робіт відбудуться в період з 14.02.2018 по 15.03.2018 .

Як встановлено судом, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 235 750,00грн, що підтверджується підписаними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 351 від 16.02.2018 на суму 15000,00грн, №407 від 16.02.2018 на суму 250 02,00грн, № 408 від 21.02.2018 на суму 14661,00грн, № 409 від 22.02.2018 на суму 18501,00грн, №410 від 23.02.2018 на суму 20004,00грн, №411 від 26.02.2018 на суму 26232,00грн, № 452 від 02.03.2018 на суму 25250,00грн, №522 від 12.03.2018 на суму 40850,00грн, №574 від 16.03.2018 на суму 50250,00грн, що не заперечується сторонами у справі.

Позивач вказує, що відповідачем 19.02.2018 було здійснено авансовий платіжна суму у розмірі 40 000,00грн.

16.04.2018 позивачем надсилалась претензія №41 на адресу відповідача з вимогою оплатити борг до 18.04.2018.

Однак, відповіді на претензію відповідачем не надано, оплату за виконані роботи не здійснено.

Таким чином, заборгованість відповідача на день подачі позову становить 195 750,00грн.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати виконаних за договором робіт та застосування до відповідача відповідальності встановленої договором та чинним законодавством України, за прострочення розрахунків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, у зв'язку з чим до відносин сторін у справі підлягають застосуванню спеціальні норми, які регулюють підрядні відносини.

Як встановлено ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

У процесі розгляду справи відповідачем сплачено позивачу 195750,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи, а також підтверджено позивачем у судовому засіданні.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 195750,00грн основного боргу закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України за відсутності предмету спору.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1099,24грн 3% річних та 3058,60грн інфоляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Абзацом 2 п. 2.1 договору визначено, що розрахунок здійснюється згідно виставленого рахунку, який складається на підставі прийняття виконаних робіт відповідно до розділу 5 даного договору, що містить відомості про кількість фактично відпрацьованих машино-годин та узгоджується сторонами в кінці кожного 2-го робочого дня. Оплата здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця впродовж трьох робочих днів, за кожні відпрацьовані виконавцем 2 робочих дні. Вартість авансу зараховується в рахунок зобов'язань замовника по оплаті.

Позивач надавши у матеріали справи копії рахунків не надав документального підтвердження дати їх направлення відповідачу.

Оскільки дата для розрахунку не підтверджена, суд розраховує прострочення оплати після дати встановленої у претензії, тобто з 19.04.2018 до дати визначеної позивачем у розрахунках.

Розмір 3% річних за період з 19.04.2018 по 18.05.2018, за розрахунком суду становить 482,67грн, яка підлягає задоволенню; в задоволенні вимог про стягнення 616,57грн 3% річних суд відмовляє.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ , відповідно до якого розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, прострочення платежу за вказаний позивачем період, а саме квітень 2018 не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а тому суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 3058,60 збитків від інфляції.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 2943,49грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення 195750,00грн основного боргу закрити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Броварський меблевий комбінат (07403, Київська область, м. Бровари, вул. Олега Онікієнка,61; ідентифікаційний код 32499163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Кобзаренка (42500, Сумська область, Липоводолинський район, смт. Липова Долина, вул. Русанівська, буд.17) 482,67грн 3 % річних, а також 2943,49грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

4. В частині стягнення 3058,60грн інфляційних втрат та 616,57грн 3% річних відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 07 .08.2018

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова