Постанова

від 25.07.2018 по справі 914/2722/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2018 р. Справа № 914/2722/17

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Матущака О.І.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Лялька Н.,

за участі представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тарнавського Андрія Степановича б/н від 27.04.2018,

на рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2018, суддя: Крупник Р.В., м.Львів, (повний текст рішення складено - 10.04.2018),

за позовом Стрийської міської ради Львівської області, Львівська обл., м. Стрий,

до відповідача фізичної особи-підприємця Тарнавського Андрія Степановича, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Верхня Стинава,

про демонтаж тимчасової споруди,

ВСТАНОВИВ:

Стрийська міська рада Львівської області звернулась в господарський суд Львівської області з позовом до фізичної особи-підприємця Тарнавського Андрія Степановича про демонтаж тимчасової споруди, яка знаходиться на пр.Чорновола у м. Стрий у зв'язку зі закінченням дії договору №86 від 14.09.2016 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди на розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності та рекламоносіїв.

Зазначений позов мотивовано тим, що оскільки договір №86 від 14.09.2016 припинив свою дію 20.09.2017 та продовжений не був, то у відповідача відпали правові підстави для користування спірною тимчасовою спорудою, а тому така розміщена всупереч пункту 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 за №244. З цих підстав позивач просить суд демонтувати спірну тимчасову споруду.

Правовою підставою позову є ч. 2 ст. 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст. 12, пп. г п. 1 ст. 13, ст. 14, ч. 4 ст. 15, п. 1 пп. 2 ч. 3 ст. 40 Закону України Про благоустрій населених пунктів , п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування , п. 1.3., 1.7., 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 за №244.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2018 вищезазначений позов задоволено повністю. Зобов'язано фізичну особу-підприємця Тарнавського Андрія Степановича демонтувати тимчасову споруду - торгівельний кіоск, який знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Стрий, пр. Чорновола (біля магазину Софія ).

За коротким змістом рішення суду першої інстанції, з 20.09.2017, після закінчення строку дії договору №86 від 14.09.2016, у відповідача відпали правові підстави для розміщення тимчасової споруди, яка знаходиться на пр.Чорновола у м. Стрий. Оскільки в добровільному порядку відповідач не здійснив демонтаж тимчасової споруди, то суд першої інстанції дійшов до висновку про самочинність встановлення спірної тимчасової споруди та про задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання відповідача демонтувати спірну тимчасову споруду.

Правовою підставою задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначає ст.ст. 509, 526, 631, 759, 763 ЦК України, п. 1.3., 1.6., 4.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 за №244

За коротким змістом вимог апеляційної скарги, відповідач просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2018 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В узагальнених доводах апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відсутня його вина у самовільному розміщенні спірної тимчасової споруди, оскільки він неодноразово звертався до позивача із заявою про погодження розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності та укладення договору, однак ці заяви залишені позивачем без задоволення.

Позивач не скористалися своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі згідно зі ч. 1 ст. 263 ГПК України.

В судове засідання представники сторін не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, а тому, зазначені обставини в силу ч. 1 ст. 202 ГПК України, не перешкоджають розгляду справи по суті.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам апелянта, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Тарнавського Андрія Степановича та залишення без змін рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2018, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 14.09.2016, за №86 укладено договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди на розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності та рекламоносіїв між Стрийською міською радою Львівської області в особі відділу міськвиконкому приватизації і управління міським комунальним майном та земельними ресурсами (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем Тарнавським Андрієм Степановичем (орендарем) (надалі - Договір).

У відповідності до пп. 2.1.1. п. 2.1. договору, орендодавець зобов'язується надати в тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою - тротуар площею 15,0 кв.м. за адресою: м. Стрий, пр. Чорновола (біля магазину Софія ).

Позов - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, звернена через суд або інший орган цивільної юрисдикції про захист порушеного, оспореного чи невизнаного права або інтересу, який здійснюється у певній, визначеній законом, процесуальній формі.

Предмет позову - це частина позову, яка складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача.

Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов.

Як вбачається з позовної заяви, Стрийська міська рада просить суд зобов'язати фізичну особу-підприємця Тарнавського А.С. демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду за адресою: м. Стрий, пр. Чорновола (біля магазину Софія ) у зв'язку зі закінченням дії договору №86 від 14.09.2016 на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди.

Отже, предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога спрямована (пред'явлена) до фізичної особи-підприємця Тарнавського А.С. про зобов'язання демонтувати самочинно встановлену тимчасову споруду за адресою: м. Стрий, пр. Чорновола (біля магазину Софія ).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За частинами 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Також згідно із частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні " акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до приписів статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011.

Відповідно до пункту 1.1., 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди; встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки; відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Також, п. 1.1. Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності на розміщення пересувних малих елементів архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності та рекламо носіїв, які затверджені рішенням Стрийської міської ради за №290 від 22.07.2009 передбачено, що для розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності та рекламоносіїв у тимчасове користування можуть надаватися на умовах оренди окремі конструктивні елементи благоустрою юридичним і фізичним особам-підприємцям.

Таким чином, необхідною умовою для задоволення позовних вимог про демонтаж самочинно встановленої тимчасової споруди є встановлення: ознак самочинності встановленої тимчасової споруди (відсутність правових підстав для її встановлення, зокрема відсутність необхідної дозвільної документації); факт приналежності вказаної тимчасової споруди особі, до якої спрямовано вказану правову вимогу про демонтаж.

Отже, тимчасова споруда вважатиметься встановленою правомірно тільки при дотриманні умов договору оренди на підставі якого цю тимчасову споруду розміщено.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства, а у випадках, встановлених цими актами - безпосередньо з актів органів центральної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Судами встановлено, що в силу приписів пп. 2.2.3. п. 2.1. договору, орендар зобов'язується встановлювати пересувні малі архітектурні форми для здійснення підприємницької діяльності відповідно до погодженого в установленому порядку проекту, без пошкодження конструктивних елементів благоустрою та озеленення, з забезпеченням безпеки населення при під'єднанні конструкції до електричної мережі, утримувати їх в належному технічному і санітарному стані та впорядковувати місця для їх розташування, забезпечити технічну міцність і стійкість конструкції - у відповідності до дозволу, виданого відділом ЖКГ.

Згідно положень розділу 7 договору, термін його дії встановлюється з 23.09.2016 по 20.09.2017.

За умовами пп. 2.2.5 п. 2.1. договору, орендар взяв на себе зобов'язання демонтувати пересувні малі архітектурні форми для здійснення підприємницької діяльності та рекламоносія після закінчення терміну дії дозволу або цього договору, а також у разі виникнення нагальної потреби для реконструкції, ремонту чи будівництва місця розташування пересувної малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зі змісту укладеного Договору вбачається, що такий за своєю правовою природою є договором оренди.

Згідно ст. 759 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 283 ГК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так, п. 1.6., 4.1. Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності на розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності та рекламоносіїв (Додаток №1 до рішення Виконавчого комітету №290 від 22.07.2009р.) визначено, що підставою для укладення договору оренди і набуття права на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою на розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності є схема розміщення пересувної малої архітектурної форми; на розміщення рекламоносіїв є рішення міськвиконкому. Укладання договорів оренди на розміщення пересувних малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності та рекламоносіїв на окремих конструктивних елементах благоустрою, справляння орендної плати здійснює відділ міськвиконкому по приватизації і управлінню міським комунальним майном.

Частиною 1 ст. 631, ч. 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як встановлено судом, Договір між сторонами було укладено терміном з 23.09.2016. по 20.09.2017 і по його закінченні відповідач як орендар зобов'язувався згідно пп. 2.2.5. п. 2.5. Договору здійснити демонтаж тимчасової споруди.

За актом від 09.01.2018 (а.с. 25), який складений комісією у складі начальника відділу архітектури та містобудування виконкому Стрийської міської ради ОСОБА_3, начальника відділу міськвиконкому приватизації і управління міським комунальним майном та земельними ресурсами ОСОБА_4, начальника відділу економіки Стрийського міськвиконкому ОСОБА_5, головного спеціаліста юридичного відділу Стрийського міськвиконкому ОСОБА_6,судом встановлено, що станом на 09.01.2018р. тимчасова споруда відповідачем після закінчення дії Договору демонтована не була, що також підтверджується долученими позивачем фотофіксацією тимчасової споруди (торгівельного кіоску) відповідача.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин місцевим господарським судом надана правильна юридична кваліфікація правовідносин сторін. Також на підставі наявних доказів по справі, судом першої інстанції, встановлені дійсні обставин по справі, а звідси зроблений правильний висновок про те, що спірна тимчасова споруда знаходиться та розміщена відповідачем без дозвільних документів.

Відповідачем не надано і судом не встановлено доказів на продовження попередньо чинного договору на встановлення тимчасової споруди, а тому вимоги позивача про демонтаж цієї тимчасової споруди правильно задоволені судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неодноразового звернення до позивача з вимогою про продовження договору на розміщення тимчасової споруди і відсутність відповіді не є правовою підставою для відмови в задоволенні позову.

Оскільки відповідач після закінчення договору оренди не провів демонтаж тимчасової споруди, чим порушив права позивача, а тому вимоги позову підлягали задоволенню, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

З огляду на вищевикладене рішення суду першої інстанції є правильним відповідає як нормам матеріального так і процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його висновки, а тому апеляційний господарський суд дійшов до висновку залишення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Тарнавського А.С. без змін, а рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2018 без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 2400,00 грн., який сплачений згідно з квитанцією №96 від 25.04.2018.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2018 у справі №914/2722/17 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тарнавського Андрія Степановича (АДРЕСА_1, 82454; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - залишити без задоволення.

Судовий збір в розмірі 2400,00 грн. залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя: С.М. Бойко

Судді: О.І. Матущак

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови підписано 30.07.2018.