Рішення

від 31.07.2018 по справі 915/264/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ====================================================================== РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  31 липня 2018 року                                                                                     Справа №  915/264/18 м.Миколаїв Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В. представник позивача в судове засідання не з'явився, представник відповідача в судове засідання не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод”, 57286, Миколаївська область, Вітовський район, с.Галицинове, вул.Набережна, 64   до відповідача: Приватного підприємства “Николаевстройкомплект”, 52054, м.Миколаїв, вул.Самойловича, 32/1 про: стягнення 15 255 936,00 грн. 02.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №НГС-Исх-01-18-270 від 27.03.2018  в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства “Николаевстройкомплект” неустойки у розмірі 15 255 936,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод” та Приватним підприємством “Николаевстройкомплект” був укладений договір №260-У про передачу рухомого складу в тимчасове користування, згідно з яким власник передав в платне тимчасове користування замовнику залізничні вагони, зокрема, хопер – цементовози. Постановою Одеського апеляційного господарського суду у справі №915/1316/16 від 07.06.2017 позовні вимоги власника до замовника задоволено у повному обсязі, зобов'язано замовника повернути вагони власнику та стягнуто на його користь неустойку у розмірі 18 441  734,40 грн. за період з 01.01.2016 по 14.02.2017. Цією ж постановою визнано обставину припинення Договору №260-У про передачу рухомого складу у тимчасове користування від 16.08.2012 з 01.01.2016. ПП “Николаевстройкомплект” відповідно до п.5.3.6 Договору №260-У від 16.08.2012 вагони з користування не повернуто, у зв'язку з цим Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" на підставі ст.785 ЦК України нарахувало неустойку за період з 25.04.2017 по 30.03.2018 у розмірі 15 255 936,00 грн. Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог. Вважає, що Договір №260-У від 16.08.2012 на який посилається позивач по справі є чинним та його дія не припинялась. Відповідач зазначає, що посилання позивача на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі № 915/1316/16 є необґрунтованим та передчасним. Враховуючи той факт, що строк користування вагонами хоппер-цементовозів не був закінчений та договір свою дію не припинив, то у позивача немає жодних підстав для нарахування будь-яких штрафних санкцій. У наданій відповіді на відзив за вих. №ИГЗ-Исх-01-18-407 від 08.05.2018, позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що договір №260-У від 16.08.2012 є чинним не відповідає дійсності, оскільки договір між сторонами є припиненим з 01.01.2016, що встановлено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №915/1316/16. Твердження відповідача щодо необґрунтованого розрахунку неустойки також не відповідає дійсності, оскільки орендна плати в розмірі 131.20 грн. погоджена стонами в п.4.2 Договору в редакції додаткової угоди №9 від 10.10.2013 і в подальшому не змінювалась.    Ухвалою суду від 10.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.          02.05.2018 відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій на підставі ст.43, ст.226 ГПК України просить суд залишити позовну заяву ТОВ “Миколаївський глиноземний завод” до ПП “Николаевстройкомплект” про стягнення 15  255  396,00 грн. без розгляду. В обґрунтування вказує, що ТОВ “Миколаївський глиноземний завод” зловживаючи наданими законодавством процесуальними правами (ч.2 ст.43 ГПК України) подано до господарського суду Миколаївської області декілька позовів до одного й того самого відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що на думку заявника дає підстави залишити подану ТОВ “Миколаївський глиноземний завод” позовну заяву без розгляду.         Позивач проти заяви відповідача про залишення позову без розгляду заперечує, оскільки подання до суду позову є правом позивача. Вказує, що у провадженні суду перебуває справа №915/59/18, проте провадження у вказаній справі відкрито 05.03.2018, тобто до подачі вказаного позову (02.04.2018) та дати відкриття відповідного провадження. Предметами позовів ТОВ «МГЗ» є нарахування неустойки за різні періоди поршень, крім того у справі №915/59/18 є інша сторона – ПАТ «Укрзалізниця», тому у зв'язку з неспівпаданням сторін та різними предметами позовів, позов ТОВ «МГЗ» не може бути залишеним без розгляду.   У відповідності до п.2 ч.2 ст. 43 ГПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.   Суд наголошує, що визнання дій осіб зловживанням процесуальними правами є виключним правом та прерогативою суду, а не будь - кого з учасників справи.   Відтак, з урахуванням конкретних обставин, суд не вбачає в позові у даній справі ознак, передбачених п.2 ч. 2  ст. 43 ГПК України, які б свідчили про зловживанням позивачем процесуальними правами.  Також, суд наголошує, що відсутні й підстави передбачені  ст. 226 ГПК України, для залишення позову без розгляду.   Тому, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача. 31.07.2018 позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав клопотання в якому просить суд розгляд справи №915/264/18 провести без участі представника позивача. Вказує,  що позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Відповідач в судове засідання 31.07.2018 не з'явився, причини неявки не повідомив. Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне. 16.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (власник) та Приватним підприємством «Николаевстройкомплекс» (замовник) укладено договір №260-У про передачу рухомого складу в тимчасове користування, відповідно до умов якого власник передав в тимчасове платне користування замовника залізничні вагони, зокрема, хопер-цементовози (а.с. 21-24). На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.  629 ЦК України  договір є обов'язковим для виконання сторонами. Пунктом 4.2 договору (в редакції додаткової угоди №9 від 10.10.2013р.) визначено, що вартість плати за користування одиницею рухомого складу (вагону) складає 131,20 грн. за добу. Згідно з п. 4.4 договору вартість послуг за користування вагонами визначається як добуток кількості вагоно діб та ставки плати за користування рухомим складом за вирахуванням документально підтверджуючих витрат замовника на ремонти, які враховуються в акті виконаних робіт. Після спливу строку користування замовник повинен повернути власнику прийнятий в тимчасове користування рухомий склад в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в користування, з урахуванням нормального зносу, очищений від залишків вантажу (п.п.5.3.6). У п.8.1 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.06.2013р. Вказаний пункт договору сторони додатковою угодою від 18.05.2013р. №5 погодили в іншій редакції, а саме: “Договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2013р. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору ні одна з сторін не попередить про його закінчення (розірвання), письмово повідомив про це іншу сторону, то договір вважається пролонгованим на кожен слідуючий календарний рік на тих же умовах". Тобто договором сторони передбачили його пролонгацію в разі відсутності заперечень будь-якої з сторін. Згідно з п. 8.4 кожна із сторін має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, проінформувавши письмово іншу сторону не менше ніж за 45 днів до передбачуваної дати розірвання договору. Усі обов'язки, взяті на себе сторонами під час виконання договору, продовжують діяти після припинення строку дії договору до моменту повного виконання своїх зобов'язань за договором (п. 8.8 договору).       Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 у справі №915/136/18 рішення господарського суду Миколаївської області від 03.04.2017 скасовано, позов Товариства  з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Приватного підприємства "Николаевстройкомплекс" про зобов'язання повернути вагони в кількості 171 одиниці та стягнення неустойки в сумі 18 441 734,40 грн. - задоволено. Зобов'язано відповідача повернути позивачу вагони у кількості 171 одиниці за номерами: 59499921, 59537159, 59533158, 59493106, 59535229, 59498618, 59499368, 59534180, 59533851, 59493072, 59534958, 59499970, 59534768, 59537662, 59530113, 59499145, 59495119, 59536748, 59498766, 59535302, 59533877, 59493262, 59492371, 59535419, 59530071, 59499939, 59495127, 59492348, 59536474, 59536342, 59493247, 59492561, 59536805, 59533083, 59499475, 59493767, 59532770, 59499962, 59494278, 59492660, 59538165, 59537753, 59537233, 59536946, 59534784, 59534081, 59532622, 59494229, 59543454, 59535575, 59535559, 59536516, 59535443, 59534552, 59533927, 59530121, 59498642, 59536912, 59530212, 59499855, 59493700, 59493486, 59533836, 59493213, 59537654, 59492637, 59538082, 9492025, 59495077, 59492249, 59494567, 59543926, 59535781, 59534941, 59534578, 59534313, 59533976, 59533042, 59492967, 59535708, 59534842, 59530667, 59537274, 59534172, 59492231, 59532705, 59535823, 59493320, 59534511, 59492702, 59495150, 59532853, 59534651, 59493957, 59533703, 59533729, 59535252, 59537449, 59537803, 59534883, 59533174, 59532945, 59499384, 59537738, 59493734, 59532812, 59492306, 59536953, 59499822, 59536888, 59533067, 59534115, 59534503, 59530170, 59492264, 59492074, 59498675, 59537456, 59535930, 59536334, 59495101, 59492777, 59536201, 59533711, 59538322, 59538264, 59538132, 59537340, 59537027, 59535757, 59535369, 59535237, 59535013, 59532929, 59530659, 59530535, 59499111, 59498501, 59495069, 59495036, 59499566, 59494880, 59494807, 59494203, 59493122, 59492728, 59492546, 59492538, 59492413, 59492389, 59537464, 59533653, 59532465, 59530543, 59530485, 59499673, 59499277, 59498915, 59492488, 59492082, 59538116, 59537886, 59536565, 59536243, 59535047, 59534255, 59534073, 59492983, 59492934, 59492215, 59533133 на станцію повернення (станція Жовтнева). Стягнуто з відповідача неустойку у розмірі 18 441 734,40 грн., а також витрати зі сплати судового збору. Постановою Одеського апеляційного господарського суду встановлено, що спірний договір №260-У від 16.08.2012р. припинив свою дію з 01.01.2016р. у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено. Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 по справі №915/1316/16 встановлено, що спірний договір №260-У від 16.08.2012р. припинив свою дію з 01.01.2016р. у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено та Приватним підприємством “Николаевстройкомплект” не повернуто 171 вагон Товариству з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» у зв'язку в чим з ПП «Николаевстройкомплект» стягнуто неустойку в розмір 18  441  734,40 грн. за період з 01.01.2016 по 14.02.2017. Суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 “Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини”). Як зазначає позивач, станом на 30.03.2018 відповідач (замовник) в порушення умов договору вагони не повернув. За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Згідно з пунктом 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Приписами  частини 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Так як строк дії договору закінчився, що встановлено судом у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017, відповідач зобов'язаний повернути позивачу рухомий склад, як це передбачено умовами п.п. 5.3.6 договору. Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України  учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Приписами ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Матеріали справи свідчать, що відповідач не повернув після закінчення строку дії договору вагони і не намагався їх повернути у визначений договором строк, а, навпаки, вважає договір пролонгованим. Отже, неповернення вагонів за період з 25.04.2017 по 30.03.2018 відбулося виключно з вини ПП "Николаевстройкомплекс", що є обов'язковою умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України. Водночас, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного суду України від 18.04.2000 у справі №30/190, від 26.11.2011 у справі №505/2712/2011). Судом встановлено, що відповідач після припинення дії договору, станом на 02.04.2018 (день звернення до суду з позовом), не повернув позивачу вагони в кількості 171 одиниці,  у зв'язку з чим за період з 25.04.2017 по 30.03.2018 виникло прострочення виконання зобов'язання, яке склало 340 днів. Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його вірним та погоджується з доводами про те, що з відповідача підлягає стягненню  неустойка за користування вагонами за період з 25.04.2017 по 30.03.2018  в сумі 15  255  936,00 грн. (131,20 грн. (ставка)*171 (вагон)*340 днів (прострочення)*2 (подвійний розмір). Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки не спростовують вищенаведені обставини. Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.         Керуючись ст.ст.2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -                                                          В И Р І Ш И В: 1. Позовні вимоги задовольнити. 2. Стягнути з Приватного підприємства «Николаевстройкомплект», 52054, м.Миколаїв, вул.Самойловича, 32/1  (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 34707059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», 57286, Миколаївська область, Вітовський район, с.Галицинове, вул.Набережна, 64 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 33133003) 15  255  936,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів двісті п'ятдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять шість грн.) неустойки та 228  839,04 грн. (двісті двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять дев'ять грн. 04 коп.) судового збору.              Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається  протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.  Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні  положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.                              Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2018. Суддя                                                                                      Н.О. Семенчук