Постанова

від 23.04.2007 по справі 37/04-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2007 р.                                                          

Справа № 37/04-07 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слюсарева Л.В., суддя Івакіна В.О. , суддя Фоміна

В.О.

при секретарі Євтушенкові В.В.

за участю представників

сторін:

позивача -

Войцеховича С.Р. -директора, Войцехович О.М. довіреність без номерувід

12.02.2007 р.

відповідача

-  ОСОБА_1 -приватного підприємця,

ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. НОМЕР_2) на

рішення господарського суду Харківської області від 05.03.07 р. по справі №

37/04-07

за

позовом товариства з

обмеженою відповідальністю "ТБ "Пінскдрєв", м. Лозова

Харківської області

до суб"єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Лозова Харківської області

про

стягнення 5372,88 грн.,

встановила:

          Товариство  з обмеженою відповідальністю

"Торговий  будинок

"Пінскдрєв" звернулось до господарського суду  Харківської області  з позовом 

про  стягнення  з суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи  ОСОБА_1  3507,51 грн. заборгованості  по сплаті орендної  плати за договором оренди приміщення від

05.03.2003 р. та 1865,37 грн.  пені за

прострочення платежу.

Рішенням

господарського суду  Харківської

області  від 05.03.2007 р. у  справі 

№  37/04-07 (суддя  Доленчук Д.О.) позов  задоволено частково. З відповідача  на 

користь позивача  стягнуто  3507, 51 грн. заборгованості,  6,59 грн. державного  мита та 

77,00 грн. витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення  судового 

процесу. У стягненні 1865,37 грн. пені відмовлено.

Відповідач із

зазначеним рішенням господарського суду 

першої інстанції не  погодився,

звернувся  до Харківського  апеляційного 

господарського  суду  з апеляційною скаргою, в  якій, посилаючись  на 

незаконність рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення,

яким  у 

задоволенні позову  відмовити.

Відповідач

вважає, що суд необґрунтовано не врахував положення статті 257 Цивільного

кодексу України і не застосував позовну давність, яка сплила щодо стягнення

заборгованості з орендної плати за серпень-листопад 2003р.

Представники

позивача у відзиві від  20.04.2007 р. та

у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають

позицію  відповідача щодо спливу строку

позовної  давності помилковою, оскільки,

на їх думку, відповідно до частини 7 статті 261 та частини 2 статті 786

Цивільного кодексу України перебіг позовної давності для  наймодавця почався з моменту повернення

речі  наймачем, а  так 

як  акт повернення  приміщення 

не  підписаний, строк позовної

давності  не  сплив.

Дослідивши

матеріали справи, проаналізувавши  доводи

апеляційної скарги,   вислухавши  пояснення представників сторін та  перевіривши 

правильність застосування 

місцевим господарським судом 

норм  матеріального  та 

процесуального права,  колегія

суддів  дійшла  висновку, що апеляційна  скарга підлягає задоволенню частково,

виходячи  з наступного.

05.03.2003 р.

між  позивачем, орендодавцем та  відповідачем, орендарем  було укладено 

договір  оренди приміщення.

Згідно  з умовами  договору орендодавець  передав 

орендареві  в  тимчасове 

володіння та  користування  наступні приміщення універмагу

"Ювілейний", який  розташований

за  адресою: Харківська  область, м. Лозова вул. Жовтнева, 14:  торгові 

приміщення   площею 30 кв.м. на

першому  поверсі  універмагу, окреме офісне  приміщення площею  54, 3 

кв.м. на  другому  поверсі 

універмагу.

Строк  дії договору сторонами встановлено  до 31.12.2003 р.

Відповідно  до  п.

5.1. договору  розмір орендної плати

за  весь об"єкт  що орендується, у  цілому 

складає 723 грн., а в 

опалювальний  сезон 892 грн.

за  один 

місяць.

Згідно  з п. 5.2. договору  орендна 

плата  сплачується в  безготівковій формі  на 

розрахунковий  рахунок орендодавця

або вноситься у  касу його підприємства  не 

пізніше 5  числа місяця, що  минає.

Позивач в  позовній 

заяві просив  стягнути  з відповідача 

заборгованість  по  орендній 

платі за  період з  серпня 2003 р. по  грудень 

2003 р. в  сумі  3507, 51 

грн. ( у  тому  числі 223 грн. за  серпень 2003 р., 723 грн. за вересень 2003

р., 777,51 грн. за  жовтень 2003 р.

та  по 892 грн. за  листопад та 

грудень 2003 р.), а  також 1865,37

грн. нарахованої  на  неї пені , посилаючись  на те, що відповідач в  порушення 

п. 5.2. та  7.1 договору  сплатив 

орендну  плату  лише 

за  серпень 2003 р. частково  в 

розмірі 500 грн.

Згідно зі

статтею 257 Цивільного  кодексу  України загальна  позовна 

давність  встановлюється  тривалістю у 

три  роки.

Відповідно  до статті 

261  Цивільного  кодексу 

України  перебіг позовної давності

починається від дня, коли особа довідалася або могла  довідатися про  порушення свого права або про особу, яка  його 

порушила. 

Оскільки,

як  вже 

зазначалося, орендна  плата   згідно 

з п.  5.2. договору повинна  сплачуватись 

відповідачем щомісяця не  пізніше  5 

числа місяця, що минає, позивач у 

разі  її несплати повинен був  довідатися 

про  порушення  його 

права  відповідно 5  числа 

кожного наступного  місяця, тому,

з урахуванням того, що позов  подано  лише 

30.12.2006 р.,  строк  позовної давності щодо  стягнення 

заборгованості по  сплаті  орендної плати  за 

період з серпеня 2003 р. по листопад 2003 р. включно сплив.

Посилання

позивача  на те, що для  нього як 

орендодавця, відповідно до частини 7 статті 261 та частини 2 статті 786

Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається з моменту

повернення нежитлового  приміщення,

колегія  суддів  вважає безпідставним, оскільки  ч. 2 

статті   786 Цивільного  кодексу 

України, якою передбачено  початок  перебігу строку позовної давності  щодо вимог 

наймодавця та  наймача, які  зазначені 

в  ч. 1  цієї статті, а  саме до вимог наймодавця про

відшкодування  збитків у  зв"язку 

з пошкодженням речі, яка  була  передана 

у  користування наймачеві, та  вимог наймача про  відшкодування 

витрат  на  поліпшення 

речі,  а   до вимог 

про  стягнення заборгованості  по 

сплаті  орендної плати  застосовуються  загальні 

правила  перебігу строку позовної

давності.    

Згідно з ч. 4,

5  статті 267 Цивільного  кодексу 

України  сплив позовної давності,

про застосування  якої заявлено стороною

у  справі, є підставою для відмови у  позові. Якщо суд  визнає поважними  причини 

пропущення позовної давності, порушене право  підлягає захисту.

Як  вбачається 

з матеріалів  справи,  відповідач 

заявляв  у  запереченнях на  позов про застосування  строку 

позовної давності,  позивач на

поважність причин  пропуску   цього 

строку  не  посилався, а вважав, що цей  строк ним  

не  пропущено.

Зважаючи

на  наведене, місцевий  господарський суд внаслідок неправильного

застосування   норм  матеріального права  дійшов 

неправильного  висновку про те, що

 стосовно 

позовних вимог  про стягнення з

відповідача  заборгованості  по 

сплаті  орендної плати  за 

період з серпня 2003 р. по 

листопад 2003 р.  строк  позовної давності  не 

сплив  та  задовольнив 

ці  вимоги, тому позовні  вимоги 

в  цій  частині 

задоволенню не  підлягають.

Стосовно  позовних вимог  про стягнення   з відповідача 892 грн. заборгованості  по 

орендній  платі за  грудень 2003 р., місцевий  господарський   суд дійшов 

правильного  висновку  про  їх

задоволення, посилаючись на  статті  526, 530, 611 Цивільного  кодексу 

України, у  зв"язку  з тим, що 

ця  сума  є несплаченою. До того ж  відповідач в 

апеляційній  скарзі  визнає 

позов  в  цій 

частині.

Стосовно  стягнення з відповідача  1865,37 грн. пені місцевий  господарський 

суд  дійшов  правильного 

висновку  про  відмову 

в  їх задоволенні  у зв"язку  з тим, що п. 1  ч. 2 

статті  258 Цивільного  кодексу 

України  до вимог  про стягнення 

пені  встановлений скорочений  строк 

позовної давності  в  один 

рік, про  застосування  якого  заявляв  

відповідач  та  який 

пропущено  позивачем.  

Отже,

місцевий  господарський  суд внаслідок 

неправильного застосування  норм  матеріального 

права  дійшов неправильного  висновку про задоволення  позовних вимог про  стягнення 

з відповідача 3507,51 грн. замість 

892  грн.   основної заборгованості , тому  рішення 

в  цій  частині слід 

змінити.

Керуючись

статтями 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103-105 Господарського  процесуального кодексу України, колегія  суддів, -   

постановила:

Апеляційну  скаргу задовольнити частково.

Рішення

господарського  суду  Харківської області від 05.03.2007 р. у  справі № 37/04-07 змінити.

Позов  задовольнити частково.

Стягнути з

суб"єкта  підприємницької діяльності

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на  користь товариства  з обмеженою відповідальністю

"Торговий  будинок

"Пінскдрєв" (64602, Харківська 

область, м. Лозова, вул. Жовтнева, 14, р/р 2600106098746 у  ЛВ ХГРУ "Приватбанк", МФО 351533,

код ЄДРПОУ 30034264)  892 грн.  замість суми  

3507,51 грн.  основної

заборгованості, 16,94 грн. витрат  по

сплаті  державного  мита та 19,60 грн. витрат  на 

інформаційно-технічне забезпечення 

судового  процесу.

У задоволенні

решти  позовних вимог про стягнення  2615,51 грн. основної заборгованості та  1865,37 грн. пені  відмовити.

Доручити  господарському  суду Харківської області  видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                     

(підпис)                  

Слюсарева Л.В. 

                                Суддя                                      (підпис)                   Івакіна В.О. 

                                Суддя                                     

(підпис)                   Фоміна

В.О.