Постанова

від 18.06.2007 по справі а-6/365

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А-6/365

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

18.06.07                                                                                           Справа  № А-6/365

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

судді-доповідача                                                                                              Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Давид Л.Л.    

                                                                                                            Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання –Кирись З.Л.

розглянувши 2 апеляційні скарги: 1) ТзОВ “Торгово-комерційна фірма “Меблі” від 07.03.2007 р. № 01/11 і 2) Управління архітектури і містобудування виконкому Івано-Франківської міськради від 14.03.2007 р. № 121/01-10/05-6

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2006 р.

у адміністративній справі № А-6/365

за позовом ТзОВ “Спеціалізована пересувна механізована колона № 618”, с.Тростянець Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.

до Управління архітектури і містобудування виконкому Івано-Франківської міськради, м.Івано-Франківськ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ТзОВ “Торгово-комерційна фірма “Меблі”, м.Івано-Франківськ

про визнання нечинним припису Івано-Франківської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 11.07.2006 р.

За участю представників:

від позивача –Ладовський В.М. (директор);    

від відповідача - Кошик О.І. (провідний спеціаліст-юрисконсульт, доручення № 191/01-10/08 в від 16.12.2006 р. у матеріалах справи);

від третьої особи - Щеглов Є.С. (адвокат, довіреність № 01/14 від 25.04.2007 р. у матеріалах справи)

Представникам сторін і третьої особи роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.ст.49, 51, 54 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України). Заяв про відвід суддів і секретаря судового засідання не поступало.

Відповідно до п.21 Прикінцевих та перехідних положень КАС України під час перегляду адміністративної справи в судовому засіданні за ініціативою суду забезпечується повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За розпорядженням судді-доповідача від 27.04.2007 р. функції секретаря судового засідання виконує помічник судді.  

Розгляд апеляційних скарг відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2007 р.

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2006 р. у адміністративній справі № А-6/365 (суддя Грица Ю.І.) позов задоволено повністю, визнано нечинним припис Івано-Франківської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 11.07.2006 р., яким зобов”язано позивача усунути допущені ним порушення шляхом закладки дверного прорізу, повернути тим самим фасад будинку в попередній стан. Постанова суду мотивована тим, зокрема, що в спірному приписі не вказано  підставність його прийняття, відсутнє нормативне обгрунтування.

          Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ТзОВ “Торгово-комерційна фірма “Меблі” з даною постановою не погодилася, подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

          Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що в позивача відсутні, по-перше, дозвіл виконкому на виконання будівельних робіт, по-друге, дозвіл Державної служби охорони культурної спадщини на реконструкцію архітектурної пам”ятки, по-третє, проект на реставрацію (реконструкцію) та інші необхідні дозволи; звертає увагу на те, що єдиним документом є ніким не затверджений проект реставрації будинку, а тому, на його думку, позивач самовільно влаштував двері на його земельній ділянці, чим нищить майно та перешкоджає здійсненню нормальної господарської діяльності.

Відповідач з даною постановою також не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

          Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що в позивача відсутні, по-перше, дозвіл виконкому на виконання будівельних робіт, по-друге, дозвіл Державної служби охорони культурної спадщини на реконструкцію архітектурної пам”ятки, по-третє, проект на реставрацію (реконструкцію); проект реставрації будинку не погоджений з Управлінням архітектури і містобудування виконкому Івано-Франківської міськради, а тому, на його думку, позивач самовільно влаштував двері.

У судовому засіданні 18.06.2007 р. позивач заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши думки представників відповідача та третьої особи, суд апеляційної інстанції відмовив у його задоволенні, оскільки такі документи не були об”єктом дослідження в суді першої інстанції, а позивач не обгрунтував поважності причин неподання таких документів у Господарський суд Івано-Франківської області.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 19.12.2006 р. серії П-ІФ № 001692 ЗАТ “Все для дому”, правонаступником якого є ТзОВ “Торгово-комерційна фірма “Меблі” (третя особа в справі) згідно з статутом, затвердженим рішенням учасників товариства № 2 від 10.02.2006 р., належить на праві постійного користування 0, 042 га земельної ділянки в межах згідно з планом землекористування.

11 липня 2006 року Івано-Франківською міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю проведено перевірку ТзОВ “Спеціалізована пересувна механізована колона № 618” щодо правильності влаштування віконних і дверних прорізів у належному товариству будинку по вул.Шеремети, 2 у м.Івано-Франківську, за результатами якої складений припис за самовільне влаштування дверей на території, яка відповідно до державного акту на право користування землею належить ЗАТ “Все для дому”, і зобов”язано позивача провести закладку дверного прорізу та повернути фасад будинку в попередній стан (а.с.56).

Розглянувши 2 апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що 2 апеляційні скарги: 1) ТзОВ “Торгово-комерційна фірма “Меблі” і 2) Управління архітектури і містобудування виконкому Івано-Франківської міськради слід задоволити повністю, постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2006 р. у адміністративній справі № А-6/365 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          При цьому колегія виходила з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування, підписаної у Страсбурзі 15 жовтня 1985 року та ратифікованої Україною на підставі Закону № 452/97-ВР від 15 липня 1997 року, органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції, і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивачів у справі.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 23 Господарського кодексу України передбачено, що органи   місцевого    самоврядування    здійснюють    свої повноваження  щодо  суб'єктів  господарювання  виключно  в  межах, визначених Конституцією  України,  законами  про місцеве   самоврядування   та  іншими  законами,  що  передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві  та Севастополі,  іншими  законами.  Органи  місцевого  самоврядування можуть здійснювати  щодо  суб'єктів  господарювання  також  окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Відносини  органів  місцевого  самоврядування з суб'єктами господарювання   у   випадках,   передбачених   законом,    можуть здійснюватися також на договірних засадах. Правові   акти   органів   та   посадових  осіб  місцевого самоврядування,  прийняті в межах їх повноважень,  є обов'язковими для   виконання   усіма  учасниками  господарських  відносин,  які розташовані  або  здійснюють  свою   діяльність   на   відповідній території.

Згідно з ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод  та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (ч.3 ст.2 КАС України).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, зокрема, довідки відділу державної реєстрації (реєстраційної палати) виконкому Івано-Франківської міськради від 15.06.2007 р. № 11-15/279 Івано-Франківська міська інспекція державного архітектурно-будівельного контролю не є юридичною особою, а структурним підрозділом Управління архітектури і містобудування виконкому Івано-Франківської міськради, діє на підставі Положення.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.2 Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” від 14.10.1994 р. № 208-94-ВР з наступними змінами та доповненнями інспекції державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють державний нагляд за додержанням підприємствами вимог містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, державних стандартів, норм і правил при здійсненні проектування, будівельних робіт, виготовленні будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, давати у межах своїх повноважень учасникам будівництва та виробникам будівельних матеріалів, виробів і конструкцій обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень державних стандартів, норм і правил, а так само технічних умов або затверджених проектних рішень.

Аналогічні повноваження закріплені в Положенні про Івано-Франківську міську інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженому рішенням міськвиконкому № 347 від 05.11.1996 р. (а.с.58-61). Так згідно з п.п.2, 4 даного Положення інспекція державного архітектурно-будівельного контролю здійснює контроль, спрямований на забезпечення дотримання законодавства, державних стандартів, норм і правил, архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої проектної документації на здійснення будівництва, реконструкції, капітального ремонту, реставрації архітектурних пам”яток тощо, складає обов”язкові для виконання приписи про усунення допущених порушень у сфері містобудування.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України “Про планування і забудову територій” від 20.04.2000 р. № 1699-Ш з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 1699-Ш) під будівництвом слід розуміти як нове будівництво, так і реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення підприємств.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.24 Закону № 1699-Ш фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови.

Відповідно до ч.ч.1-2, 10 ст.29 Закону № 1699-Ш дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт,  і надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Здійснення будівельних робіт без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 р. № 1805-Ш з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 1805-Ш) забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

          Аналогічні положення Законів № 1699-Ш і № 1805-Ш містяться і в Типових регіональних правилах забудови, затверджених наказом Держбуду України 10.12.2001 р. за № 219, зареєстрованих у Мінюсті України 03.01.2002 р. № 4/62902 (далі - Правила), зокрема, реконструкція будинків здійснюється лише з дозволу виконавчого комітету відповідної ради (розділ 7 Правил); проектна документація до її затвердження підлягає комплексній державній експертизі згідно із Порядком затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва й проведення їх комплексної інвестиційної державної експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.98 N 1308 (п.11.1 розділу 11 Правил); погоджений проект подається на розгляд до містобудівної ради при головному архітекторі району (міста) (п.11.3 розділу 11 Правил); здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством (п.12.7 розділу 12).

          Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивач не отримав від виконкому міськради дозволу на будівництво (реконструкцію).

Суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що будинок на вул.Шеремети, 2 в м.Івано-Франківську є пам”яткою архітектури з охоронним номером 401-м згідно з розпорядженням облвиконкому № 238 від 26.05.1981р. Позивач здійснив зміну реконструкцію пам”ятки архітектури без дозволу Кабінету Міністрів України та Державної служби охорони культурної спадщини управління культури при Івано-Франківській облдержадміністрації.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про архітектурну діяльність” від 20.05.1999 р. № 687-ХІУ з наступними змінами та доповненнями (далі –Закон № 687-ХІУ) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації. Згідно з ч.5 ст.7 Закону № 687-ХІУ затвердження проекту замовником (забудовником) може бути здійснено за наявності рішення органу містобудування та архітектури про погодження проекту.

В обгрунтування законності влаштування дверей ТзОВ “Спеціалізована пересувна механізована колона № 618” посилається на проект реставрації пам”ятки архітектури –будинку № 2 по вул.Шеремети в м.Івано-Франківську, розроблений Українським спеціалізованим науково-реставраційним проектним інститутом “Укрпроектреставрація” в 1987 році. Проте даний проект не затверджений ні головним архітектором міста (управлінням містобудування та архітектури), ні будь-якою іншою уповноваженою посадовою особою, а планове завдання на реставрацію не передбачає виконання дверних прорізів у будинку зі сторони земельної ділянки ТзОВ “Торгово-комерційна фірма “Меблі”. Місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної постанови безпідставно керувався технічним паспортом на будинок, виданим Івано-Франківським ОБТІ в 2005 році, оскільки в даному технічному паспорті дверний проріз зі сторони земельної ділянки ТзОВ “Торгово-комерційна фірма “Меблі” не зазначений.

Типова форма припису передбачена Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року N 244. Припис встановлює тільки факт правопорушення з вимогою його усунення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для визнання нечинним спірного припису від 11.07.2006 р., оскільки останній прийнятий Івано-Франківською міською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до вимог чинного законодавства України та визначеній законом компетенції, а також не порушує прав і охоронюваних законом інтересів позивача по справі.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що доводи скаржників документально обгрунтовані, базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому підлягають    задоволенню.

Керуючись п. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, ст.ст.94, 195, 196, 198, 202, 207, 209 КАС України, - Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. 2 апеляційні скарги: 1) ТзОВ “Торгово-комерційна фірма “Меблі” і 2) Управління архітектури і містобудування виконкому Івано-Франківської міськради задоволити повністю.

2. Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2006 р. у адміністративній справі № А-6/365 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

3. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на позивача.

Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати виконавчий лист.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Суддя-доповідач                                                                                                      М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                        Л.Л.Давид                                                                        

Суддя                                                                                                      Г.Т.Кордюк