Ухвала

від 03.08.2018 по справі 201/7962/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7962/18

Провадження № 1-кс/201/4976/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року Жовтневий районний суд

міста Дніпро

у складі: головуючого - слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адвоката ОСОБА_3 Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄННА» на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні, прокурор другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12016040230000005, -

встановив:

Адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄННА», в якій просить зобов`язати уповноваженого слідчого, прокурора в кримінальному провадженні №12016040230000005 від 06.01.2016 негайно повернути майно ТОВ «СІЄННА», вилученого під час обшуку від 06.07.2018 за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Поштовий, будинок 60/41а, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпро від 12.06.2018.

В обґрунтування доводів поданої скарги представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄННА» ОСОБА_3 вказує, що клопотання про арешт вилученого майна органом досудового розслідування не подавалось. Крім того звертається увага у скарзі на подання клопотання про повернення майна, однак орган досудового розслідування не провернув вилучених речей.

Заявник у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, від захисника надійшло клопотання, в якому останній просить розгляд справи проводити за його відсутності, скаргу підтримує в повному обсязі, що з урахуванням ч.6 ст.9 КПК України, дозволяє слідчому судді застосувати загальні засади кримінального провадження, передбачені ст.28 КПК України та розглянути дану скаргу без участі заявника, з метою прийняття процесуального рішення по ній в розумні строки.

Представник прокуратури Дніпропетровської області у судове засідання не з`явився. Відсутність представника прокуратури Дніпропетровської області під час судового засідання відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст. 107 КПК України у зв`язку з відсутністю учасників кримінального провадження, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали за клопотанням, суд приходить до наступного правового висновку.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпро від 12.06.2018 року було надано дозвіл слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів по кримінальному провадженні №12016040230000005 від 06.01.2016 на проведення обшуку по за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Поштовий, будинок 60/41а, за місцем розташування Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄННА» з метою пошуку підроблених печаток, штампів, документів, бланків; первинної бухгалтерської і господарської документації щодо отримання прибутку за підробленими дозволами на розміщення зовнішньої реклами, комп`ютерної техніки за допомогою якої здійснювалось службове підроблення.

Цими ж матеріалами підтверджено, що протоколом прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області від 06.07.2018 року було виявлено та вилучено майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЄННА», перелік якого відображений у протоколі обшуку.

Перевіряючи з огляду на вимоги скарги правомірність вилучення та подальшого утримання органом досудового розслідування вищезазначеного вилученого майна, а також належність останнього до категорії тимчасово вилученого майна та можливості його повернення власнику або володільцю в порядку, передбаченому ст.ст. 167-169 КПК України, суд виходить з наступного.

Частиною першоюстатті 16 КПК Українипередбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Підстави та порядок здійснення стороною обвинувачення своїх повноважень, пов`язаних із вилученням під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження документів, речей, електронних інформаційних систем або їх частин та іншого майна, а також його правомірним утриманням для встановлення обставин кримінального провадження регламентується вимогами ст. ст.167-169,170-174,234-236 КПК України.

Так, ч. 1ст. 167 КПК Українипередбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Крім цього, частиною другоюстатті 168 КПК Українивстановлено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. В той же час, абзац другий цієї частини статті в імперативному порядку дозволяє тимчасово вилучити електронні інформаційні системи або їх частини, мобільні термінали систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Відповідно до ч. 7ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

При цьому, відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпро від 12.06.2018 року було надано дозвіл на проведення обшуку з метою пошуку, проте не надано прямого дозволу на вилучення будь-яких речей, що прямо вказує на правовий статус вилученого майна як тимчасово вилученого у кримінальному провадженні.

Даний тип майна (щодо якого в ухвалі не надано прямого дозволу на відшукання та вилучення) відповідно до ч. 7 ст.236КПК України вважається тимчасово вилученим майном. Тимчасово вилучене майно протягом короткого проміжку часу повинно бути або арештоване судом (слідчим суддею) або повернуто володільцю (ст. 171 КПК України). Якщо зазначені вимоги закону не виконані і таке майно не повернуто, його володілець згідно з п. 1 ч. 1ст. 303 КПК Українимає право оскаржити в судовому порядку бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогамистатті 169 цього Кодексу.

Як встановлено у судовому засіданні із розгляду матеріалів, клопотання про накладення арешту органом досудового розслідування не подавалося в межах кримінального провадження №12016040230000005 від 06.01.2016, відповідна ухвала слідчим суддею не постановлювалась, доказів іншого не надано.

Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення ЄСПЛ у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25 березня 1999 року). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справі "Антріш проти Франції" від 22 вересня 1994 року, "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року).

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставі ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Виходячи з принципів, закріплених у п. 3 ст.169, ч. 1 ст.100 КПК Українищодо повернення вилучених речей як таких, що не арештовані, слід дійти висновку, що вилучені речі слід повернути а тому клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 9, 16, 24, 28, 98, 100, 107, 167-171, 173, 303, 306 КПК України, с. 55. Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини суд

ухвалив:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄННА» на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні, прокурор другого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12016040230000005 - задовольнити.

Зобов`язати уповноважену особу, яка здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні№12016040230000005 від 06.01.2016 негайно повернути майно Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЄННА», вилучене під час обшуку 06.07.2018 року, проведеного за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Поштовий, будинок 60/41а, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпро від 12.06.2018.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1