Рішення

від 15.06.2018 по справі 804/2696/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року Справа № 804/2696/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання: ОСОБА_1 ОСОБА_2 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Павлоградський трубний завод Славсант , третя особа: Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення 40325,82 грн., -

ВСТАНОВИВ :

12.04.2018р. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області звернулося з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський трубний завод «Славсант» , третя особа: Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області та просить стягнути з відповідача податковий борг з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків на користь держави в сумі 40325,82 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з інтегрованими картками платника податків ТОВ «Павлоградський трубний завод «Славсант за період з 31.07.2016р. і по теперішній час податковий борг становить 66 984,72 грн., з яких сума новоствореного податкового боргу становить 40 325,82 грн., який виник у зв'язку з тим, що 22.02.2016р. платником податків було подано до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік №9021864130, в якій визначено податкові зобов'язання по орендній платі за землю у сумі 161 303,46 грн. на рік та 13 441,96 грн. на місяць відповідно, крім грудня, нарахування якого становлять - 13 441,90 грн., проте відповідачем не сплачено зобов'язання за три податкові періоди - з жовтня по грудень 2016 року із строками сплати 30.11.2016р., 30.12.2016р., 30.01.2017р. відповідно на загальну суму 40 325,82 грн. Позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу контролюючим органом відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України було сформовано податкову вимогу від 01.09.2016р. №5962-17, яка була направлена відповідачеві, проте податковий борг залишився не сплаченим, а тому позивач просить стягнути вказану суму податкового боргу у судовому порядку у відповідності до вимог ст.ст. 19-1, 20, 97 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 17.04.2018р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, зазначеною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с. 2).

Відповідач ухвалу суду від 17.04.2018р. отримав 25.04.2018р., що підтверджується відстеженням посилок укрпошти, однак на виконання ухвали суду від 17.04.2018р. відзив на позов у строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, надано не було (а.с. 28-30).

Третя особа (Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області) ухвалу суду від 17.04.2018р. отримала 24.04.2018р., що підтверджується відстеженням посилок укрпошти (а.с.28-29, 31).

На виконання вимог вказаної ухвали суду від 17.04.2018р., засобами електронного зв'язку на адресу суду 02.05.2018р. від третьої особою надійшли письмові пояснення на позов, в яких третя особа адміністративний позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підтримала в повному обсязі (а.с.35-36).

У відповідності до вимог ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Частиною 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач - контролюючий орган є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Із наданих документів судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградський трубний завод «Славсант» 03.07.2008р. зареєстровано як юридичну особу за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Жовтневий район, вул. Володі Дубініна, буд. 8, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ (а.с. 7-9)

22.02.2016р. відповідачем до органів ДПС була подана податкова декларація №9021864130 з плати за землю за 2016 рік на загальну суму 161303,46 грн. із розбивкою помісячної сплати у розмірі 13441,96 грн. на місяці відповідно, крім грудня, нарахування якого становлять - 13441,90 грн. (а.с. 15-16).

Згідно наданого розрахунку суми позову станом на 24.11.2017р., відповідач має податковий борг за податковими деклараціями по орендній платі за землю за період з жовтня по грудень 2016р. на загальну суму 40325,82 грн. (а.с. 11).

Пунктом 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця..

Таким чином з урахуванням вказаної норми відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за податковою декларацією з плати за землю за 2016 рік: за жовтень 2016 року - у строк - 30.11.2016 р., отже податковий борг виник - 01.12.2016 р.; за листопад 2016 року - у строк до 30.12.2016р., податковий борг виник - 03.01.2017р.; за грудень 2016 року - у строк до 30.01.2017р., отже податковий борг виник - 31.01.2017 р.

У вищевказані строки відповідач суми узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю не сплатив.

Згідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгоджених податкових зобов'язань за вищевказаними податковими деклараціями, контролюючим органом були вжиті заходи щодо примусового стягнення податкового боргу та на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована податкова вимога форми «Ю» №5962-17 від 01.09.2016р. на суму 323399,00 грн., яка була надіслана та вручена відповідачеві згідно вимог п. 42.2 ст. 42 та п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, що підтверджується копією поштового повідомлення (а.с. 17).

Зазначена податкова вимога залишилася не виконана відповідачем у встановлені строки.

У відповідності до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 60.6 ст. 60 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі від 23.04.2012 р. №1044/11/13а.

Крім того, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У відповідності до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком і збором.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач ухвалу суду отримав 25.04.2018р., проте доказів сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями по декларації з плати за землю в сумі 40325,82 грн. у встановлені законодавством строки у відповідності до вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України суду не надав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивачем щодо стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 40 325,82 грн., а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати, понесені суб'єктом владних повноважень по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 90, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС в Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградський трубний завод «Славсант» , третя особа: Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Дніпропетровській області про стягнення 40325,82 грн. - задовольнити.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградський трубний завод «Славсант» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Жовтневий район, вул. Володі Дубініна, буд. 8, код ЄДРПОУ 35984501) на користь держави податковий борг по платі за землю в сумі 40325,82 грн. (сорок тисяч триста двадцять п'ять грн. 82 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1