ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 серпня 2018 року м. Житомир справа № 806/2917/18
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову та зобов"язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області викладену у листі від 25 травня 2018 року Г-5081/0-2916/0/22-18 в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою з послідуючою земельної ділянки в оренду на термін 49 років для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 на території Бердичівського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду на 49 років.
В обґрунтування позову зазначає, що відмовляючи в наданні дозволу відповідач порушив вимоги частин 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України.
Також просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в сумі 2978,40 грн.
Ухвалою від 23.06.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 17.07.2018 з повідомленням учасників справи.
13.07.2018 представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 19-21), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що під час розгляду клопотання було встановлено, що воно не містить копій документів, які б підтверджували особу, яка звернулась із заявою; фактично позивача повідомлено про необхідність визначення строку оренди земельної ділянки; вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню, оскільки їх склад та розмір не підтверджені належними доказами, у договорі про правову допомогу не вказано конкретну справу, у якій вона надається; надання дозволу на розроблення проекту землеустрою це втручання у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а отже є неприпустимими.
У зв'язку із неявкою позивача в судове засідання 17.07.2018 розгляд справи відкладався на 30.07.2018.
25.07.2018 позивач та 30.07.2018 представник відповідача подали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі в письмовому провадженні.
У зв'язку з неявкою учасників справи та відсутністю потреби заслуховувати свідка чи експерта, справа розглядається у відповідності до ч.9 ст.205 КАС України у письмовому провадженні.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням від 03.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 68.7748 га кадастровий номер НОМЕР_2 га, яка розташована на території Бердичівського Житомирської області з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років (а.с. 8).
Розглянувши вказане клопотання, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 25.05.2018 № Г-5081/0-2916/0/22-18 (а.с.12), відмовило у задоволенні клопотання та зазначило наступні підстави відмови:
1) частиною 1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначено перелік документів, що посвідчують особу. Під час розгляду клопотання встановлено відсутність копій документів, що унеможливлює ідентифікацію заявника;
2) відповідно до постанови КМУ від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними":
- Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в користування (оренда, емфітевзис) у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва повинні передавати в користування (оренда, емфітевзис) лише за результатами земельних торгів;
- пріоритетом управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними є передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності переважно на умовах оренди на строк не більш як сім років. Натомість позивач вказав бажаний строк оренди 49 років.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 123 Земельного Кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини третьої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Суд зазначає, що у оскаржуваній відмові, яка викладена у листі відповідача від 25.05.2018, відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної позивачем.
Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено у позивачу наданні дозволу на проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із посиланням на вимоги постанови Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017.
Однак постанова Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.
Також, відповідач, відмовляючи у задоволенні клопотання позивача, керувався частиною 1 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", що також не є підставою, передбаченою ч.3 ст.123 Земельного кодексу України для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування. Більш того, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області взагалі не вказано, які документи необхідно подати позивачу для того, щоб ідентифікувати його як особу. Натомість у клопотанні позивача вказано його прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання, засіб зв'язку.
Враховуючи вищевикладене, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 та Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", вийшов за межі наданих Земельним кодексом України повноважень.
За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом № Г-5081/0-2916/0/22-18 від 25.05.2018, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018.
Щодо вимог позивача в частині зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння за кадастровим номером НОМЕР_2 на території Бердичівського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду на 49 років, суд зазначає наступне.
Повноваження щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в даному випадку належать до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 26.06.2018 у справі № 822/2683/17 (К/9901/4467/17).
Суд зауважує, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою слід відмовити.
Одночасно, застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду в даній справі.
Вирішуючи вимогу позивача в частині стягнення з відповідача на його користь понесених витрат на правову допомогу, слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
В контексті частин 3-5 ст.134 КАС України, суд зазначає, що з договору № 1 від 16.06.2018 (а.с. 9) та розрахунку оплати праці (а.с.9 зворот) неможливо встановити, в якій конкретній (-ому) справі/позові надавались правничі послуги. В матеріалах справи відсутні акти наданих послуг/виконаних робіт, прийому-передачі, з яких би вбачався обсяг наданих послуг та їх прийняття позивачем. Відсутні докази на підтвердження фактичного отримання коштів в сумі 2978,40 грн адвокатом ОСОБА_3 від ОСОБА_1, що може бути підтверджено витягом з Книги обліку доходів і витрат адвоката як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність за період червень 2018 року. При цьому сама по собі квитанція до прибуткового касового ордера № 16 від 16.06.2018 (а.с.10) на суму 2978,40 грн, підписана та видана адвокатом, без доказів дійсного оприбуткування цих коштів у відповідності до норм податкового законодавства України, не може слугувати достатнім доказом понесення витрат на правничу допомогу позивачем.
Як вбачається з наданої копії розрахунку оплати праці адвоката ОСОБА_3 (а.с.9 зворот), він складений 16.06.2018 у відповідності до Закону України від 20.12.2011 № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", який на той час втратив чинність, що викликає сумнів в його оформленні адвокатом.
В порушення ч. 6 ст. 94 КАС України, позивачем не надано в судове засідання документи, згідно ухвали від 23.06.2018 (а.с.2-3), копії яких додані до позовної заяви, що ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу і, як наслідок, такий доказ не береться судом до уваги.
З огляду на вказане та недостатність безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо їх стягнення в сумі 2978,40 грн.
Щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області подати до суду в місячний термін з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про його виконання.
Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код 39765513) задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом № Г-5081/0-2916/0/22-18 від 25.05.2018 року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 68.7748 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 площею 68.7748 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, та прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк
Суд | Житомирський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 07.08.2018 |
Оприлюднено | 08.08.2018 |
Номер документу | 75726167 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Семенюк Микола Миколайович
Адміністративне
Житомирський окружний адміністративний суд
Семенюк Микола Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні