Рішення

від 06.08.2018 по справі 814/1053/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

06 серпня 2018 р.справа № 814/1053/18 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "М Моторс", просп. Героїв України, 68, м. Миколаїв, 54025

до відповідачаГоловного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

прочасткове скасування податкового повідомлення-рішення від 12.02.18 р. № 00010281402

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М Моторс" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2018 р. № 00010281402 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 144 000,0 грн. і в частині штрафу в розмірі 28 000,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що вірно визначив свої податкові зобов'язання на підставі господарської операції із ТОВ "Карс Клінінг", а суму отриманого завдатку включив до свого доходу та задекларував. З приводу віднесення податку на додану вартість (далі - ПДВ) по цій операції до складу витрат, позивач послався на відсутність у податковому законодавстві норм, які б покладали на нього обов'язок скоригувати податкові зобов'язання в бік їх збільшення за умови списання кредиторської заборгованості. Крім того, на думку позивача, в даному спорі застосуванню підлягає презумпція правомірності його рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнав і просив в його задоволенні відмовити, враховуючи що позивач помилково визначив свої витрати за 2016 р., а саме неправомірно включив до витрат суму ПДВ по операції із ТОВ "Карс Клінінг" без фактичної поставки товару (а. с. 119-123).

Позовна заява залишалась без руху, у зв'язку із її невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а. с. 105-106).

15 травня 2018 р., після усунення позивачем недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, відкрито провадження в даній адміністративній справі (а. с. 2-3).

Справа розглянута у спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи. В судове засідання обидві сторони не прибули, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином (а. с. 115-116).

Відповідно до приписів ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідач провів документальну планову виїзну перевірку позивача, результати якої викладені в Акті від 19 січня 2018 р. № 115/14-2914-02/35639053 (далі - Акт перевірки) (а. с. 8-64).

У висновку Акту перевірки вказано на порушення позивачем ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.27., пп. 14.1.36., ст. 44 п. 44.1., ст. 134 п. 134.1., ст. 135 п. 135.1., п. 135.4. пп. 135.4.1., ст. 138 п. 138.1., п. 138.2., п. 138.4., ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 186 187,0 грн.

На підставі Акту перевірки, 12 лютого 2018 р. відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 00010281402, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 185 842,0 грн. та застосовано штраф в розмірі 39 287,0 грн. (а. с. 100-101).

Позивач оскаржує це рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 144 000,0 грн. і в частині штрафу в розмірі 28 000,0 грн.

На сторінках 20-22 Акту перевірки (а. с. 27-29) наведені фактичні обставини, з якими відповідач пов'язав порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Так, 29 липня 2015 р. позивач уклав договір купівлі-продажу із ТОВ "Карс Клінінг", за умовами якого останнє мало придбати у позивача 3 вантажних автомобіля, вартість яких складає еквівалент 225 000,0 євро. Оплата товару здійснювалась у два етапи: 1) до 29 вересня 2015 р. ТОВ "Карс Клінінг" повинно було оплатити 90% вартості товару, 2) до 30 жовтня 2015 р. решту 10% вартості товару.

На протязі 2015 р. ТОВ "Карс Клінінг" сплатило позивачу 4 800 000,0 грн., в якості оплати за товар, позивач виписав податкові накладі, а ПДВ в сумі 800 000,0 грн. відніс до своїх податкових зобов'язань.

У 2015-2016 р.р. між сторонами договору відбулось листування, відповідно до якого позивач повідомив ТОВ "Карс Клінінг" про те, що ним не сплачена вартість товару в обумовлені договором строки і розміри. У відповіді покупець зазначив, що не має змоги оплатити товар. Позивач повідомив ТОВ "Карс Клінінг" про те, що кошти в сумі 4 800 000,0 грн. є завдатком і на підставі положень ст. 571 ч. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) залишаються у нього. У відповідь ТОВ "Карс Клінінг" визнало за собою невиконання умов договору та не заперечило проти його розірвання та залишення позивачем 4 800 000 грн. завдатку.

На підставі цього листа, позивач відніс 4 800 000,0 грн. до складу свого доходу і включив у декларацію з податку на прибуток за 2016 р., а суму ПДВ в розмірі 800 000,0 грн. включено до складу витрат.

Відповідно до ст. 78 ч. 1 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Вищенаведені обставини визнаються як позивачем так і відповідачем, а тому на підставі наведеної норми, вони не підлягають доказуванню.

Спір між сторонами полягає у тому, чи міг позивач включати суму ПДВ в розмірі 800 000,0 грн. до складу своїх витрат: позивач наполягає на тому, що ПК України не передбачає можливості коригування податкових зобов'язань, в даному спорі витрат, у разі списання кредиторської заборгованості (відсутності поставки товару); а відповідач вважає, що за відсутності фактичної поставки товару, віднесення суми ПДВ 800 000,0 грн., до складу витрат, суперечить змісту ст. 134 п. 134.1. пп. 134.1.1. ПК України.

Як слідує з Акту перевірки та не заперечується позивачем, договір між ним та ТОВ "Карс Клінінг" фактично не виконано - поставки товару на адресу контрагента не відбулось, а кошти, які останній вносив як оплату, за домовленістю сторін розцінено як завдаток, який на підставі приписів ст. 571 ч. 1 ЦК України позивач залишив у себе.

Суд не аналізує договірні взаємовідносини позивача із ТОВ "Карс Клінінг", так як це лежить за межами адміністративної юрисдикції і надає оцінку виключно податковим правовідносинам.

Відповідно до ст. 185 п. 185.1. пп. "а" ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів.

Під постачанням товару ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.191. ПК України розуміє будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Отже, в спорі сторін постачання товару, у розумінні ПК України, не відбулось, а тому кошти в сумі 4 800 000,0 грн., не є об'єктом оподаткування ПДВ. В той же час, позивач 800 000,0 грн. ПДВ включив до складу своїх витрат, що потягло за собою зменшення бази оподаткування податком на прибуток за 2016 р. в цій же сумі.

Як визначено ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу.

Стаття 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності передбачає превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, сума у 800 000,0 грн. не є витратами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - вона не призвела до зменшення активів позивача та не повинна була декларуватись ним як власні витрати.

Відповідно до ст. 134 п. 134.1. пп. 134.1.1. ПК України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Ця норма хоча і є загальною, але дозволяє стверджувати, що позивач штучно завищив свої витрати, а його посилання на презумпцію правомірності рішень платника податків є помилковими, так як в даному спорі відсутнє неоднозначне трактування податкового законодавства.

Враховуючи викладене, відповідач зробив вірний висновок про порушення позивачем порядку формування своїх витрат та їх завищення на суму ПДВ в розмірі 800 000,0 грн., а тому податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "М Моторс" (просп. Героїв України, 68, м. Миколаїв, 54025, ЄДРПОУ 35639053) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39394277) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 лютого 2018 р. № 00010281402 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 144 000,0 грн. і в частині штрафу в розмірі 28 000,0 грн., відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз