Постанова

від 07.08.2018 по справі 814/292/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/292/18

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту: 06.04.2018р.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Анатолівське" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2018 року ПП "Анатолівське" звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 жовтня 2017 року № 00035181407 та № 00035171407.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що підприємством правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість (далі ПДВ), а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що за результатами проведеного аналізу та здійснених заходів, у сукупності, не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської операції ПП "Анатолівське" із контрагентом ТОВ "Домострой-11" за жовтень 2016 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року позов ПП "Анатоліївське" задоволено.

Податкові повідомлення-рішення від 10 жовтня 2017 року №00035181407 та №00035171407 визнані протиправними та скасовані.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Апелянт наполягає, що:

- товарно-транспортні накладні (даті ТТН), надані до перевірки, та Договір поставки від 03.10.2016 року № б/н містять суперечливі відомості щодо пункту навантаження Товару, в зв'язку з чим не підтверджено рух товару від контрагента ТОВ "Домострой-11" в адресу ПП "Анатолівське";

- в наданих до перевірки податкових накладних, виписаних ТОВ "Домострой-11" у жовтні 2016 року на адресу ПП "Анатолівське", відсутній код товару згідно УКТ ЗЕД (відповідно до сертифікату якості - виробник ВАТ "Дорогобуж", Росія), що не дає права покупцю на віднесення сум ПДВ по вищенаведеним податковим накладним до складу податкового кредиту за жовтень 2016 року;

- аналізом наявних в ГУ ДФС у Миколаївській області баз даних та вхідної інформації, отриманої від Київської місцевої прокуратури №2, по контрагенту-постачальнику ТОВ "Домострой-11" встановлено, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 32017100020000011 від 27.01.2017 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст.2 12 КК України, з метою припинення діяльності транзитно-конвертаційної групи та надання послуг з формування "штучного" податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки встановлено ряд підприємств з ознаками фіктивності, реквізити яких використані учасниками транзитно-конвертаційної групи, серед яких ТОВ "Домострой-11", яке не знаходиться за податковою адресою. При цьому, відповідно форми №20-ОПП у підприємства відсутні об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, через які проводиться діяльність, Також не встановлено реальне джерело походження нітроамофоски (NPK) 16*16*16 по ланцюгу постачання, реалізованої за період жовтень 2016 року ТОВ "Домострой-11" в адресу позивача.

Отже, за результатами проведеного аналізу та здійснених заходів не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської операції ПП "Анатолівське" із контрагентом ТОВ "Домострой-11" за період жовтень 2016 року, а тому документи, виписані у жовтні 2016 року в адресу позивача не можуть за змістом п.44.1 ст. 44 ПК України вважатися документами для підтвердження даних податкового звітності.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

У відзиві позивача на апеляційну скаргу вказується, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на підставі суб'єктивних припущень, які не підтверджуються жодним належним доказом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП "Анатолівське" зареєстроване як юридична особа 27 жовтня 2008 року та є платником ПДВ. Основними видами діяльності підприємства є: надання інших допоміжних комерційних послуг (КВЕД 82.99); постачання інших готових страв (КВЕД 01.61); вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11); розведення свиней (КВЕД 01.46); розведення овець і кіз (КВЕД 01.45).

У період з 08 вересня 2017 року по 14 вересня 2017 року ГУ ДФС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Анатолівське" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "Домострой-11" (код ЄДРПОУ 39755589) за жовтень 2016 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників.

Результати перевірки оформлено актом від 21.09.2017 року № 1265/14-29-14-07/35716703, яким встановлено порушення ПП "Анатолівське" вимог п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.201.10 ст. 201, п.200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ за жовтень 2016 року на загальну суму 56 946 грн. та завищено від'ємне значення з ПДВ за жовтень 2016 року на загальну суму 307 221 грн.

10 жовтня 2017 року, на підставі акту перевірки ГУ ДФС у Миколаївської області прийнято, оскаржені у даній справі, податкові повідомлення-рішення № 00035181407 на суму 307 221 грн. та № 00035171407 на суму 14 236,50 грн.

Вирішуючи спірне питання та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції вважав, що позивачем надано усі необхідні первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарської операції з його контрагентом за перевірений період.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3 ст. 198, п.201.10 ст. 201, п.200.1, п.200.2 ст. 200 ПК України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні показників податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 жовтня 2016 року між ПП "Анатолівське" (Покупець) та ТОВ "Домострой-11" (Постачальник) укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець - оплачує та приймає товар (мінеральні добрива). Покупець робить оплату вартості товару шляхом банківського переведення коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури. Відвантаження товару, згідно п. 1.9 договору поставки, здійснюється на умовах само вивозу з бази ТОВ "Домострой-11".

Судом першої інстанції встановлено, що факт отримання та постачання товарів за операціями між ПП "Анатолівське" та ТОВ "Домострой-11" підтверджуються первинними документами, оформленими належним чином, а саме: договором поставки, виписками по рахункам, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, обліковими листами, копіями картки рахунків 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та 208 "Матеріали сільськогосподарського призначення" - за жовтень 2016 року.

Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, даючи правову оцінку обставинам у справі, дійшов правильного висновку про не підтвердження податковим органом порушення позивачем у даних спірних правовідносинах вимог податкового законодавства, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, за своєю формою та змістом відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних ними суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Посилання у акті перевірки та в апеляційній скарзі на матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню № 32017100020000011 від 27 січня 2017 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 212 Кримінального кодексу України, в ході якого не встановлено місцезнаходження ТОВ "Домострой-11", без вироку суду, не свідчить про ведення фіктивної діяльності таким контрагентом, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб'єктом господарювання.

Також судова колегія не приймає посилання контролюючого органу на відсутність коду товару згідно УКТ ЗЕД у накладних, виданих ТОВ "Домострой-11", оскільки нітроамофоска не віднесена до переліку підакцизних товарів, який передбачений п.215.1 ст. 215 ПК України, а дані про ввезення її на митну територію України в матеріалах справи відсутні. Крім того, за висновками акту перевірки не встановлено реальне джерело походження нітроамофоски (NPK) 16*16*16 по ланцюгу постачання, реалізованої за період жовтень 2016 року ТОВ "Домострой-11" в адресу позивача.

З приводу припущень апелянта про відсутність у контрагента позивача необхідних кадрів та основних фондів, судова колегія зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, такі висновки податкового органу, на якого в силу положень КАС України покладається обов'язок доказування, не підтверджені документально.

Отже, фактичні обставини об'єктивно свідчать, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з ПДВ та віднесення відповідних сум до складу витрат по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Також судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, відповідає вимогам ч.1 ст. 94 КАС України.

Частиною 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ч.1 ст. 257, ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.