Рішення

від 07.08.2018 по справі 821/1013/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1013/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі-позивачі) звернулись до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області(далі-відповідач), в якому просять:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "ОРІЙ АГРО" земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), що розташована на території Милівської сільської ради Бериславського району для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, згідно договору оренди, зареєстрованого у реєстраційній службі Бериславського районного управління юстиції Херсонської області від 03 лютого 2016 року, загальною площею 35,8000 га, в тому числі пасовища-35,8000 га (кадастровий номер: НОМЕР_3), із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, оформленої листом від 20 квітня 2018 року №2358/0-1154/0/95-18;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю), із земель раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, згідно договору оренди, зареєстрованого у реєстраційній службі Бериславського районного управління юстиції Херсонської області від 03 лютого 2016 року, загальною площею 35,8000 га, в тому числі пасовища-35,8000 га (кадастровий номер: НОМЕР_3), із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Ухвалою від 04.06.2018 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 15.06.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, учасникам справи надано строк для подання заяв по суті справи, судове засідання призначене на 16.07.2018 року о 14:00 год.

Ухвалою від 16.07.2018 року судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача, у зв'язку із зайнятістю в іншому процесі у Господарському суді Херсонської області, до 01.08.2018 року об 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 01.08.2018р. сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення, яке мотивоване необхідністю додаткового вивчення матеріалів справи.

01.08.2018р. клопотання відповідача не було розглянуте у звязку із перебуванням судді у нарадчій кімнаті, про що складено довідку, яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою від 02.08.2018 р. судове засідання відкладено за клопотанням представника відповідача до 06.08.2018 р. о 13:30 год.

06.08.2018 року представниками сторін подано заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Частиною 3 статті 194 КАС України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.03.2018 р. позивачі звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок у розмірі земельної частки (пай), за рахунок земель раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства та отримали відмову відповідача у наданні такого дозволу, оформлену листом від 20.04.2018 року, із зазначенням причини відмови - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, схем землеустрою та проектів землеустрою. Позивачі вважають протиправною таку відмову відповідача, оскільки у відмові не надано жодної фактичної чи правової оцінки відповідності поданих позивачами документів вимогам ст. 118 ЗК України, тобто наявності чи відсутності підстав для відмови. Стаття 118 ЗК України не містить таких підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою членам фермерського господарства на отримання земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації, на які посилається відповідач у листі від 20.04.2018 року. Із вказаних підстав, просять задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнає з наступних підстав. 20.04.2018 р. Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області надана позивачам відмова в задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок. У зв'язку із тим, що Повноваження Головного управління щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності в рамках безоплатної приватизації розповсюджується не на всі земельні ділянки на території області (100%), а виключно на 25% від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Виходячи із вищевикладеного земельна ділянка, на яку претендують позивачі, не входить у територію, на яку Головне управління, на момент розгляду заяв, має компетенцію по розпорядженню.Також, відповідач вважає, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції Управління, оскільки передача земельних ділянок у власність громадян належить до дискреційних повноважень відповідача. Наведені вище обставини, на думку відповідача, є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

В 2016 році між Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (Орендодавець) та ОСОБА_3 (Орендар) на підставі наказу Головного управління Держземагенства у Херсонській області від 16.12.2014 року №21-1977/18-14-СГ, укладений договір оренди землі, предметом якого є надання орендарю в строкове (на 7 років) платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 35,8000 га для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Милівської сільської ради Бериславського району району Херсонської області, кадастровий № НОМЕР_3.

Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта оренди ОСОБА_3 прийняв у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 35,8000 га.

Відповідно до Статуту фермерського господарства "Орій Агро", затвердженого протоколом загальних зборів засновників господарства від 16.02.2016 року № 1, до складу господарства входять: голова ФГ -ОСОБА_3 та члени ФГ - ОСОБА_1, ОСОБА_2

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27.03.2018 р. звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із письмовими клопотаннями про надання їм дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок у розмірі земельної частки (пай), за рахунок земель раніше наданих в оренду засновнику фермерського господарства ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства.

Листом від 20.04.2018 р. № 2358/0-1154/0/95-18, відповідач відмовив в задоволенні клопотань позивачів про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Причинами відмови зазначив наступне.

"…Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації повинні: формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою: Sбп= Sаук*0,25, де Sбп - площа земельних ділянок, які пропонується передати в межах норм безоплатної приватизації на території області, Sаук - площа земельних ділянок, право оренди на які було продано на умовах аукціону території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу.

Таким чином, повноваження Головного управління щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності в рамках безоплатної приватизації розповсюджується щоквартально не на всі земельні ділянки на території області, а виключно на - 25 % від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу.

Доводимо до Вашого відома, що земельні ділянки, які Ви бажаєте отримати у власність для ведення фермерського господарства не увійшли на теперішній час до вищезазначеного переліку, таким чином у Головного управління станом на сьогодні відсутні повноваження по розпорядженню зазначених земельних ділянок…".

Тобто, вказаним листом відповідач повідомив позивачів про наявність обставин, які перешкоджають позитивному вирішенню питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Не погодившись із такою відмовою, позивачі звернулися до суду.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивачів про протиправність відмови відповідача, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Частиною 1 статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначені Земельним кодексом України та Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 року № 973-ІV (далі - Закон № 973-ІV).

Так, відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 973-ІV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності із земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради (ч. 2 ст.13 Закону № 973-ІV).

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, фермерського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

За приписами частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної передачі є невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку громадянин має намір отримати у власність, вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також містобудівної документації та схем землеустрою.

Слід відмітити, що інших підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Земельний кодекс не визначає.

Як зазначено вище, лист відповідача від 08.09.2017 року № Л-9799/0-3436/6-17 щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і викладена в ньому позиція (фактично відмова), не містить визначеної частиною 7 статті 118 ЗК України (невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів) підстави для відмови у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Із змісту відмови слідує, що її підставою стало запровадження обрахунку площі земельних ділянок, що підлягають приватизації за формулою, виходячи із площі земельних ділянок, реалізованих у попередньому кварталі. Такий підхід встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на норми постанови КМУ № 413, як на підставу для відмови у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою, зважаючи на наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі-Стратегія).

Метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства (насамперед учасників антитерористичної операції), територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Основними завданнями Стратегії є: впровадження засад стратегічного менеджменту в систему управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності; забезпечення оптимального використання земель, зокрема з урахуванням регіональних програм і планів розвитку територій, генеральних планів населених пунктів; підвищення рівня прозорості та публічності під час формування та реалізації державної земельної політики; підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель та сталого землекористування; запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву, підвищення рівня родючості ґрунтів; проведення рекультивації порушених земель.

Згідно Механізму реалізації Стратегії Держгеокадастр реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до закону, державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; проводить моніторинг та оцінку результативності реалізації Стратегії.

Таким чином, дана Стратегія прийнята з метою вдосконалення системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, а також раціонального та ефективного їх використання та жодним чином не регулює правовідносини між громадянином та державою щодо передачі земельних ділянок у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення фермерського господарства.

Відтак, посилання відповідача на Стратегію, як на нормативний акт, що прийнятий на виконання Земельного кодексу України, чи іншого закону, що регулює земельні правовідносини, та надає відповідачу право відмовляти у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є протиправними.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області здійснює свої повноваження відповідно до законодавчих актів України, у тому числі актів Кабінету Міністрів, проте Стратегія не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність, на відміну від Земельного Кодексу України.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (частина друга статті 14).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачений Конституцією та законами України.

Відмовляючи позивачам у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою, відповідач, відповідно до пунктів 2-8 ч. 2 ст. 2 КАС України, повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Отже, перешкоджаючи позивачам в отриманні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності без законних на те підстав, відповідач таким чином перешкоджає позивачам у реалізації законодавчо наданого їм права, чим порушує принципи рівності перед законом та пропорційності, які визначені ст. 2 КАС України.

Крім того, суд відмічає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2018 року по справі № 826/12032/17 визнано незаконним і нечинним положення абзацу 6 розділу "Система організації процесу виконання Стратегії" Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", в частині: - "надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19 і 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (учасникам антитерористичної операції)".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 р. рішення від 28.03.2018 року по справі № 826/12032/17 залишено без змін та набрало законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустими доказами не довів правомірності свого рішення про відмову у наданні позивачам дозволу на розроблення проекту землеустрою.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а відтак - про задоволення позову в повному обсязі.

З приводу доводів відповідача про неможливість задоволення позову у спосіб зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою, оскільки таким чином відбудеться втручання суду у дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Також поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 року у справі №816/591/15-а.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Беручи до уваги ту обставину, що у листі-відмові від 20.04.2018 р. № 2358/0-1154/0/95-18 відповідач не навів законодавчо обґрунтованих підстав для відмови у надані дозволу на розробку проектів землеустрою, суд вважає, що у Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області відсутнє право адміністративного розсуду, відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачів є зобов'язання надати дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо відмови позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "ОРІЙ АГРО" земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю), що розташована на території Милівської сільської ради Бериславського району для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, згідно договору оренди, зареєстрованого у реєстраційній службі Бериславського районного управління юстиції Херсонської області від 03 лютого 2016 року, загальною площею 35,8000 га, в тому числі пасовища-35,8000 га (кадастровий номер: НОМЕР_3), із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, оформленої листом від 20 квітня 2018 року №2358/0-1154/0/95-18.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю), із земель раніше наданих в оренду громадянину ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства, згідно договору оренди, зареєстрованого у реєстраційній службі Бериславського районного управління юстиції Херсонської області від 03 лютого 2016 року, загальною площею 35,8000 га, в тому числі пасовища-35,8000 га (кадастровий номер: НОМЕР_3), із земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Університетська, 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Морська Г.М.

кат. 6.2.1