Ухвала

від 27.07.2018 по справі 804/5617/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 липня 2018 року

Київ

справа №804/5617/16

касаційне провадження №К/9901/52576/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.

розглянув матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №804/5617/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкон-Центр" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкон-Центр" у вересні 2016 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 01.12.2016 позовні вимоги залишив без задоволення.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.11.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2016 скасував, прийняв нову постанову про задоволення позовних вимог.

Державна податкова інспекція у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася 04.06.2018 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017. У касаційній скарзі порушено питання щодо поновлення строку касаційного оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 18.06.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частин четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на ненадання документу про сплату судового збору, а також на підставі положень частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на ненадання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з наведенням підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, та встановив скаржнику строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

На виконання вимог ухвали від 18.06.2018 скаржником надано суду касаційної інстанції заяву про поновлення касаційного оскарження.

У вказаному клопотанні податковий орган посилається на те, що фактичною перешкодою для сплати судового збору за подання касаційної скарги стала відсутність можливості здійснити сплату судового збору в межах встановленого процесуальним законом строку касаційного оскарження через недостатній залишок грошових коштів на рахунках, тобто посилається на аналогічні підстави, які були визнані Верховним Судом ухвалою від 18.06.2018 неповажними. При цьому інші підстави, які були об'єктивною перешкодою для вчинення процесуальної дії після сплати судового збору, відповідач не наводить.

Аналіз положень статтей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і т.д.

Враховуючи те, що встановлений строк касаційного оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 закінчився 04.12.2017, а також факт неодноразового звернення відповідача до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, для обґрунтування поважності пропуску строку касаційного оскарження податковому органу слід було надати докази регулярного та послідовного вчинення активних дій з метою виконання процесуального обов'язку зі сплати судового збору в повному обсязі.

Утім, таких доказів податковим органом суду не надано.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторній заяві про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вчинення судом процесуальної дії) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про поновлення строку касаційного оскарження постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №804/5617/16.

2. Відмовити Державній податковій інспекції у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №804/5617/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкон-Центр" до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

3. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева Р.Ф.Ханова