Рішення

від 07.08.2018 по справі 402/1029/17

УЛЬЯНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ульяновський районний суд Кіровоградської області

Справа № 402/1029/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді -Ясінського Л.Ю.

за участі секретаря - Кашнікова І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Благовіщенське цивільну справу за позовом позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Благовіщенська районна державна нотаріальна контора, відділ у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, Даниловобалківська сільська рада Благовіщенського району про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Благовіщенська районна державна нотаріальна контора, відділ у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, Даниловобалківська сільська рада Благовіщенського району про визнання недійсним заповіту,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб: Благовіщенської районної державної нотаріальної контори, відділу у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, Данило-Балківська сільська рада Кіровоградської області про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

На обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її бабуся, - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 14.06.2017 року. ОСОБА_1 зазначає, що в червні 2017 року вона дізналась, що 08 травня 2001 року її бабуся - ОСОБА_3 склала і нотаріально посвідчила заповіт, за яким заповіла їй земельну ділянку № 565 площею 4,05 га, розташовану на території Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_2 виданого 27 лютого 2001 року Данилово-Балківською сільською радою на підставі рішення сесії № 121 Данилово-Балківської сільської ради від 24 лютого 2001 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 560.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

З довідки Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області від 7 серпня 2017 року № 509 та заповіту вбачається, що заповіт в сільській раді від померлої ОСОБА_3 посвідчувався 08 травня 2001 року секретарем виконавчого комітету Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області ОСОБА_4 на користь Позивачки, який зареєстрований в реєстрі за № 34. Вказаний заповіт не змінювався і не скасовувався.

Скориставшись своїм правом позивачка 07 серпня 2017 року звернулась до Благовіщенської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Також 07 серпня 2017 року Позивачка в даній нотаріальній конторі отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину іншому спадкоємцю -ОСОБА_2, яка є дочкою спадкодавця.

Державний нотаріус видавши Відповідачці свідоцтво про право на спадщину за законом, нотаріус порушила права Позивачки, оскільки остання на той час була малолітньої яка відповідно до ч.4 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину у встановлений строк.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Ухвалою суду від 27.12.2017 року у зв'язку із набранням чинності 15.12.2017 року Закон №2147-VIII, яким викладено в новій редакції Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України), за підпунктом 9 п. 1 Розділу XIII "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" якого, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, було призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22.01.2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третіх осіб: Благовіщенської районної державної нотаріальної контори, відділу у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, Данило-Балківська сільська рада Кіровоградської області про визнання недійсним заповіту прийнято до спільного розгляду.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року було закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Позивач та представники позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні зазначили, що первісну позовну заяву підтримують в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві, просили суд його задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити з мотивів викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву вказуючи на відсутність порушень законодавства при посвідченні оскаржуваного заповіту.

Відповідач та її представник за зустрічним позовом/ позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні проти задоволення первісної позовної заяви заперечили, просили суд відмовити у його задоволенні, зустрічну позовну заяву просили задоволити оскільки на їх думку оскаржуваний заповіт посвідчений з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи -Благовіщенської районної державної нотаріальної контори в судовому засіданні послалась на розсуд суду.

Представник відділу у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, надіслав до суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність.

Представник Данило-Балківськівської сільської ради Кіровоградської області в судовому засіданні зазначив, що первісний позов підтримує у повному обсязі, щодо зустрічного позову вважає, що задоволенню не підлягає.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісна позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 слід відмовити зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у відповідності до державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_2 належить земельна ділянка №565 загальною площею 4,05 га, яка розташована на території Данилово-Балківської сільської ради.

08.05.2001 року секретарем Даниловобалківської сільської ради народних депутатів Ульянівського району об 11 год. 20 хв. було посвідчено заповіт ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі під №34. Вказаним заповітом ОСОБА_3. заповіла належну їй земельну ділянку яка розташована на території Даниловобалківській сільської ради, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_2, виданого Данилобалківською сільською радою 27.02.2001 року ОСОБА_1

Оскільки заповіт ОСОБА_3 було посвідчено під час дії ЦК УРСР, і перевіряти відповідність чинному законодавству оскаржуваний заповіт необхідно у відповідності до вимог ЦК УРСР та чинного на момент вчинення заповіту законодавства.

Так ст.541 ЦК УРСР передбачено, що заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 14.06.2017 року.

Пунктом 1 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" за № 7 від 30.05.2008 року спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Частиною 1, 2 ст.1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

З огляду на те, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 вказані спадкові правовідносини слід регулювати Цивільним Кодексом України.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Пунктом 1 ч.2 ст. 37 ЗУ "Про нотаріат" (в редакції чинній на момент посвідчення заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії посвідчують заповіти.

Статтею 25 ЗУ "Про нотаріат" (в редакції чинній на момент посвідчення заповіту) визначено поняття нотаріального округу, зокрема нотаріальним округом визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-територіального поділу України. В містах, що мають районний поділ, округом діяльності нотаріуса є територія відповідного міста.

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 25.08.1994 року за №22/5 (в редакції чинній на момент посвідчення заповіту) визначено, що у відповідності із статтею 7 Закону "Про нотаріат" посадові особи виконавчих комітетів, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Таким чином Суд приходить до висновку, що до посадових осіб виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів які вчиняють відповідні нотаріальні дії розповсюджується дія ст. 25 ЗУ "Про нотаріат" щодо вчинення нотаріальних дій в межах свого нотаріального округу, а саме адіміністративно-територіальної одиниці села, в даному випадку села Данилова-Балка.

Пунктом 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 25.08.1994 року за №22/5 (в редакції чинній на момент посвідчення заповіту) визначено, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням виконавчого комітету, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстри нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причини цього.

У відповідності до п.10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 25.08.1994 року за №22/5 (в редакції чинній на момент посвідчення заповіту) при вчиненні нотаріальних дій посадові особи виконавчих комітетів встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Пунктом 19 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 25.08.1994 року за №22/5 (в редакції чинній на момент посвідчення заповіту), встановлено, що всі нотаріальні дії, які вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі, позначається в посвідчувальному написі документа, що посвідчується чи засвідчується посадовою особою виконавчого комітету.

Згідно журналу для реєстрації нотаріальних дій виконавчого комітету Даниловобалківської сільської ради народних депутатів Ульянівського району за 2001 рік, в якому під номером 34 міститься запис про вчинення нотаріальної дії, зокрема посвідчення заповіту, 08.05.2001 року, особу заповідача, - ОСОБА_3 було встановлено на підставі паспорту НОМЕР_3 виданий Ульянівським ВР 09.04.1997 року, в розділі зміст нотаріальної дії зазначено: "складення та посвідчено заповіт на зем.частку (пай), яка розташована на території Даниловобалківської с/р" За вчинення даної нотаріальної дії стягнуто державне мито в розмірі 0,85. Окрім того в графі розписка про одержання нотаріально оформленого документа міститься підпис заповідача ОСОБА_3

Пунктом 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 25.08.1994 року за №22/5 (в редакції чинній на момент посвідчення заповіту) заповіти, посвідчені посадовими особами виконавчих комітетів, записуються до алфавітної книги обліку заповітів.

З алфавітної книги обліку заповітів Данилово-Балківської сільської ради розпочатої 01.07.1987 року та закінченої 31.12.2004 року вбачається, що під порядковим номером 8 міститься запис про складання та посвідчення ОСОБА_3. заповіту, дата посвідчення -08.05.2001 року, номер за реєстром - 34, відомості про відміну вказаного заповіту відсутні.

З огляду на вище викладене Суд приходить до висновку, що заповіт ОСОБА_3 посвідчений 08.05.2001 року секретарем Даниловобалківської сільської ради народних депутатів Ульянівського району відповідає вимогам законодавства чинного на момент його посвідчення.

Рішенням Ульянівського районного суду Кіровоградської області від 05.10.2004 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про поновлення строку прийняття спадщини.

Державним нотаріусом Ульяновської районної державної нотаріальної контори Малютяк А.В. 15.11.2004 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем майна ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_2 спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з земельної ділянки №565 площею 4,05 га для ведення товарного сільського господарського виробництва в межах згідно з планом, яка розташована на території Данилобалківської сільської ради села Данилова Балка Ульянівського району Кіровоградської області, належної ОСОБА_3

У відповідності до державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 від 24.10.2007 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки 4.05га, земельна ділянка №565. Вказаний державний акт на право власності на земельну ділянку видано на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.11.2004 року.

Листом №299 від 29.06.2017 року Данилово-Балківська сільська рада надіслала ОСОБА_1 дублікат заповіту ОСОБА_3 також даним листом було повідомлено, що спадкоємницею майна померлої ОСОБА_3 за законом є її дочка ОСОБА_2

Пунктом 2.4. положення про Спадковий реєстр, затверджений наказом Міністерства юстиції України 51/5 від 17.10.2000 року (чинного на момент складення заповіту) посадові особи органів місцевого самоврядування здійснюють унесення відомостей до Спадкового реєстру шляхом подання державному підприємству "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України чи його регіональним філіям, зокрема, заяви про реєстрацію посвідчення запотів та спадкових договорів.

Згідно із п. 2.5. положення про Спадковий реєстр, затверджений наказом Міністерства юстиції України 51/5 від 17.10.2000 року (чинного на момент складення заповіту) такі заяви посадові особи органу місцевого самоврядування подають (надсилають) Реєстратору у день вчинення відповідної нотаріальної дії.

Відповідно до п. 2.8. Положення про Спадковий реєстр, затверджений наказом Міністерства юстиції України 51/5 від 17.10.2000 року (чинного на момент складення заповіту) Реєстратор уносить відомості до Спадкового реєстру у день отримання (від посадової особи органу місцевого самоврядування) заяви про внесення відомостей до Спадкового реєстру.

У відповідності до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №49693011 від 01.11.2017 року заповіт ОСОБА_3. від 08.05.2001 року було зареєстровано Кіровоградською філією ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України у реєстрі за №41688654 05.02.2007 року об 14.49. Також було зареєстровано дублікат заповіту у спадковому реєстрі за №60879838 Кіровоградською філією ДП "Національні інформаційні системи" 04.07.2017 року.

Частиною 1 ст.1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч.4 ст.1268 ЦК України).

Судом встановлено, що на час відкриття спадщини за померлою ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2) спадкоємиця за заповітом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) була малолітньою особою якій виповнилось повних 11 років, відтак у відповідності до ч.4 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину за заповітом.

ОСОБА_1 отримавши дублікат заповіту ОСОБА_3 звернулась до Благовіщенської районної державної нотаріальної контори з метою оформлення спадщини.

07.08.2017 року ОСОБА_1 отримала постанову в.о. державного нотаріуса Благовіщенської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована тим, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 у Благовіщенській державній нотаріальній конторі заведена та видане свідоцтво про право про право на спадщину за законом 15.11.2004 року за реєстровим №2834 на ім'я дочки, - ОСОБА_2 У зв'язку із тим, що земельна ділянка належна спадкодавцю оформлена її дочкою видати свідоцтво не є можливим. Окрім того вказано, що згідно витягу з Єдиного реєстру заповітів номер 4681521 від 15.11.2004 року, виданого Ульянівською районною державною нотаріальною конторою міститься інформація про те, що заповіти посвідчені від імені ОСОБА_3 у спадковому реєстрі відсутні.

У відповідності до листа Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області №118 від 22.02.2018 року вбачається, що 08.05.2001 року був посвідчений заповіт від імені ОСОБА_3, вказаний заповіт був підписаний особисто заповідачем ОСОБА_3 у присутності секретаря сільської ради ОСОБА_4, особу заповідача було встановлено за паспортом громадянина України про, що зроблений запис в книзі реєстрації нотаріальних дій Данилово-Балківської сільської ради.

Посилання відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом як на підставу для визнання недійсним заповіту порушень: відсутність підпису заповідача, незазначення паспортних даних заповідача, не встановлення віку є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Окрім того суд звертає увагу, що чинне на час складання оспорюваного заповіту законодавство не вимагало зазначення у заповіті ані дати та місця народження заповідача, ані його віку, ані паспортних даних а тому відсутні підстави для його визнання недійсним.

Частиною 1 ст. 1301 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на те, що спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3 є її онука ОСОБА_1 з урахуванням положень ст. 1216, 1218, 1220, 1233, 1268 та 1301 ЦК України Суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом видане 15.11.2004 року державним нотаріусом Ульяновської районної державної нотаріальної контори Малютяк А.В.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 5 ст.216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

В абз.3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" звернуто увагу судів на те, що за змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК України.

Також, як вбачається з розділу "Застосування правових наслідків недійсності правочину" узагальнень Верховного Суду України "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року, згідно зі статтями 215 і 216 ЦК України суди вправі з дотриманням правил підсудності розглядати позови: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності; про встановлення нікчемності правочину і застосування наслідків його недійсності.

Визнані недійсними правочини не створюють для сторін тих прав і обов'язків, які вони мають встановлювати, а породжують наслідки, передбачені законом. І хоча реституція не передбачена у ст. 16 ЦК України як один із способів захисту, проте норма ч.1 ст.216 ЦК України є імперативною і суд має забезпечити зазначені в ній правові наслідки. Реституцію цілком можна вважати окремим способом захисту цивільних прав, які порушуються у зв'язку з недійсністю правочину, оскільки у ст. 16 ЦК України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Дискусійним є питання, чи може суд застосовувати наслідки недійсності правочину в разі відсутності вимог про це у позові. Очевидно, що так, оскільки у ст.216 ЦК зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому для захисту майнового права, з урахуванням принципів добросовісності, справедливості та розумності, наслідки, визначені в законі, повинні застосовуватися незалежно від того, чи наведені вони у позовній заяві.

Таким чином з урахуванням положень ст. 216 ЦК України Суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, НОМЕР_4, виданий 24 жовтня 2007 року Ульяновським районним відділом земельних ресурсів, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 листопада 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2834, в підтвердження права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 4,05 гектара, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського/Благовіщенського району Кіровоградської області, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 9, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5 та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 4,05 гектара, розташовану на території Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського/Благовіщенського району Кіровоградської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, виданий 24 жовтня 2007 року Ульяновським районним відділом земельних ресурсів, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 листопада 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2834, на ім'я ОСОБА_2, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 9.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст .1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Таким чином, є законні підстави для визнання права власності позивача на земельну ділянку в порядку спадкування.

Слід зазначити, що згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним задовольнити первісний позов в повному обсязі.

Водночас, підстав для задоволення зустрічного позову судом не встановлено, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із повним задоволенням первісного позову, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. слід стягнути понесені судові витрати у розмірі 2758,91 грн. Оскільки в задоволені зустрічного позову суд відмовляє в повному обсязі понесені судові витрати ОСОБА_2 слід залишити за нею.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, п.1 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" за № 7 від 30.05.2008 року, п. 3, 8, 10, 19, 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 25.08.1994 року за №22/5, п. 2.4., 2.5, 2.8, положення про Спадковий реєстр, затверджений наказом Міністерства юстиції України 51/5 від 17.10.2000 року, ст.25, п. 1 ч.2 ст. 37 ЗУ "Про нотаріат", ст. 15, 16, 216, 1217, 1220, 1223, 1268, 1301 ЦК України, ст.ст. 3,7-13,76-80,141,258,263-265,268 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

1.позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Благовіщенська районна державна нотаріальна контора, відділ у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, Даниловобалківська сільська рада Благовіщенського району про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом- задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 15 листопада 2004 року державним нотаріусом Ульяновської державної нотаріальної контори Кіровоградської області у спадковій справі № 328 за 2004 рік, зареєстроване в реєстрі №2834, видане на спадкове майно ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, на ім'я ОСОБА_2 1970 р.н., що складається з права власності на земельну ділянку № 565 площею 4,05 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах згідно з планом, яка розташована на території Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області.

3.Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, НОМЕР_4, виданий 24 жовтня 2007 року Ульяновським районним відділом земельних ресурсів, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 листопада 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2834, в підтвердження права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 4,05 гектара, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 9, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5.

4.Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 4,05 гектара, розташовану на території Данилово-Балківської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, виданий 24 жовтня 2007 року Ульяновським районним відділом земельних ресурсів, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 листопада 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2834, на ім'я ОСОБА_2, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 9, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5.

5.Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку № 565 площею 4,05 гектара, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах згідно з планом, яка розташована на території Данилово-Балківської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, яка належала, ОСОБА_3, на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2.

6.У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Благовіщенська районна державна нотаріальна контора, відділ у Благовіщенському районі ГУ Держгеокадастру в Кіровоградській області, Даниловобалківська сільська рада Благовіщенського району про визнання недійсним заповіту- відмовити.

7.Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2758 грн.91 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Кіровоградської області.

У відповідності до п.п.15.5 п.п.15 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

ССуддя: Л. Ю. Ясінський