Ухвала

від 31.07.2018 по справі 757/25136/18-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3517/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представника власника майна ТОВ «Компанія-Сапсан» - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Компанія-Сапсан» - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках як на майно на яке розповсюджуються ст. 170 КПК України (конфіскація майна як вид покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення) та ст. 96-2 КК України (гроші які призначалися і використовувалися для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування і матеріального забезпечення злочину), а саме на: № НОМЕР_1 , який належать ТОВ «Компанія-Сапсан» код ЄДРПОУ 40692936, відкритий у ПАТ «МАРФІН БАНК» МФО 328168, юридична адреса: Одеська область, м. Чорноморьск, проспект Миру, 28; № НОМЕР_2 , який належать ТОВ «Компанія-Сапсан» код ЄДРПОУ 40692936, відкритий у ПАТ «МАРФІН БАНК» МФО 328168, юридична адреса: Одеська область, м. Чорноморьск, проспект Миру, 28.

Цією ж ухвалою зупинено видаткові операції з коштами, які надійшли на зазначені рахунки і вже знаходяться на них, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету та виплати заробітної плати з наданням інформації про суму грошових коштів на вказаних рахунках на час накладення арешту.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на майно, та прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні прокурора майно, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ТОВ «Компанія-Сапсан» - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає про порушення слідчим суддею вимог ч. 2 ст. 172 КПК України та стверджує, що у повідомленнях про підозру ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не йдеться мова про те, що товариство та його посадові особи причетні до обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні. Додає, що ОСОБА_9 не знаходиться у трудових відносинах з товариством.

Також апелянт вказує на те, що слідчим не надано документів на підтвердження права власності майна, на яке він просить накласти арешт, а грошові кошти на арештованих рахунках не мають жодного відношення до даного кримінального провадження, оскільки товариство здійснює свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства та є добросовісним набувачем.

Крім того, адвокат акцентує увагу на невідповідності арештованого майна критеріям визначеним ст. 98 КПК України та вказує на відсутність у матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні. Додає, що власником арештованих коштів є товариство «Компанія Сапсан», а ОСОБА_9 не є власником банківських рахунків.

Далі в апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що грошові кошти не ідентифіковані, не зазначено конкретну суму коштів, на які необхідно накласти арешт та слідчим не перевірено рух коштів товариства, а лише роздруковано загально доступну інформацію. Крім того, вказує, що слідчим суддею не обгрунтовано правомірність втручання у права товариства.

Одночасно акцентує увагу на тому, що у даному випадку прокурор до суду із клопотанням не звертався, а звернувся лише слідчий. Додає про відсутність слідчого при розгляді даного клопотання та відсутності у матеріалах справи журналу судового засідання.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску цього строку апелянт вказує, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся без участі власника майна, копію оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 22.06.2018 року. Апеляційна скарга подана до суду 26.06.2018 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, щовласник майна та його представник в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймали, копію оскаржуваного судового рішення отримано апелянтом 22.06.2018 року, апеляційна скарга подана до суду 26.06.2018 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження № 12017000000001319, відомості про яке 29.08.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 з іншими невстановленими під час досудового розслідування особами у вчиненні у складі організованої групи кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

Слідчий слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках ТОВ «Компанія-Сапсан», відкритих у ПАТ «МАРФІН БАНК» МФО 328168, юридична адреса: Одеська область, м. Чорноморьск, проспект Миру, 28, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року задоволено.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170 173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий ОСОБА_7 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення та спеціальної конфіскації (а.с. 1-4).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Отже, звертаючись з клопотанням, слідчий мав чітко визначити мету зазначену в законі та довести необхідність арешту саме з цією метою, що у цьому випадку зроблено не було.

Відповідно до ст. 59 КК України, покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Проте, представленими в апеляційний суд матеріалами встановлено, що у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 190 так ч. 1 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до вимог ст. 85 ГК України, господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

З урахуванням наведених вимог закону, колегія суддів приходить до висновку про те, що грошові кошти товариства «Компанія-Сапсан» не є власністю підозрюваного ОСОБА_9 .. Не містять такої інформації і долучені до клопотання матеріали на його обгрунтування.

Крім цього, відсутні підстави і для висновку про доведеність слідчим необхідності накладення арешту з метою, передбаченою п. 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки такий арешт можливий лише за наявності цивільного позову, що у цьому випадку не мало місця.

Враховуючи вищевикладене і мотивування клопотання слідчого, колегія суддів вважає, що, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, слідчий не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування на дані порушення уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у ньому майно.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених порушень КПК України, є передчасними, а тому не заслуговують на увагу у даному судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту майна не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення і постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «Компанія-Сапсан» - адвоката ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках № НОМЕР_1 , який належать ТОВ «Компанія-Сапсан» код ЄДРПОУ 40692936, відкритий у ПАТ «МАРФІН БАНК» МФО 328168, юридична адреса: Одеська область, м. Чорноморьск, проспект Миру, 28 та № НОМЕР_2 , який належать ТОВ «Компанія-Сапсан» код ЄДРПОУ 40692936, відкритий у ПАТ «МАРФІН БАНК» МФО 328168, юридична адреса: Одеська область, м. Чорноморьск, проспект Миру, 28, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про арешт майна.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4