Постанова

від 30.11.2011 по справі 2а/1570/7115/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/7115/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Мірзи О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні мережі»до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.02.2011 року № 0000032310/0 та № 0000022310/0, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерні мережі»(надалі по тексту –Позивач або ТОВ «Інженерні мережі») звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області (надалі по тексту Відповідач або ДПІ у м. Южному, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.02.2011 року № 0000032310/0 та № 0000022310/0. Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі акту перевірки від 26.01.2011 року № 5/22/23-1008/32500990 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Інженерні мережі»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року», відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.02.2011 року № 0000032310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 203370,18 грн., у тому числі: за основним платежем - 162696,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40674,04 грн. та № 0000022310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 211268,50 грн. (за основним платежем –169014,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –42253,50 грн.). Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення –рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (в редакції чинній на момент проведення перевірки) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 16.11.2011 року № 207, посадовими особами ДПІ у м. Южному Одеської області згідно із абз. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (в редакції чинній на момент проведення перевірки) та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Інженерніі мережі»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 26.01.2011 року № 5/22/23-1008/32500990 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Інженерні мережі»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року»(а.с. 14-44, том І), відповідно до якого відповідачем, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.6.1 та п. 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі по тексту Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 169014 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 111864 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 571150 грн. та п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі по тексту - Закону України №168/97-ВР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 162696,14 грн., в тому числі за серпень 2008 року в сумі 19277,00 грн.; за квітень 2009 року в сумі 24997,50 грн., за червень 2009 року в сумі 70569,47 грн., за жовтень 2009 року в сумі 38812,01 грн., за червень 2010 року в сумі 9040,16 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.02.2011 року № 0000032310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 203370,18 грн., у тому числі: за основним платежем - 162696,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 40674,04 грн. (а.с. 45, том І) та № 0000022310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у розмірі 211268,50 грн. (за основним платежем –169014,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –42253,50 грн.) (а.с. 46, том І).

Як вбачається з акту перевірки (стор. акту 4-19, а.с. 16-19 том І) перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року встановлено його заниження у сумі 676052 грн., у тому числі за 4 квартал 2008 року в сумі 447454 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 228598 грн.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді, що ТОВ «Інженерні Мережі»було укладено наступні договори зарахування заборгованості:

1) Договір № 27/05-09 від 27.05.2009 року, укладений з ПП «Комбуд-2005», істотними умовами якого є: ТОВ «Інженерні Мережі»передає у власність ПП «Комбуд-2005»векселя «Емітента»в рахунок зарахування заборгованості ТОВ «Інженерні Мережі»перед ПП «Комбуд-2005», яка складає - 228597,99 грн., реквізити векселів: вексель простий по пред'явленню № 753283516675, емітент - ТОВ «Санта», дата векселя - 24.10.2005 року, номінальна вартість векселя -1000000 грн. та вексель простий по пред'явленню № 753283516676, емітент - ТОВ «Санта», дата векселя - 24.10.2005 року, номінальна вартість векселя -534100 грн.

Підтвердженням виконання умов договору наявний акт приймання-передачі оригіналів векселів від 29.05.2009 року на загальну суму 228597,99 грн.

2) Договір № 1/10-08 від 01.10.2008 року, укладений з ТОВ «Міткохер», істотними умовами якого є: ТОВ «Інженерні Мережі»передає у власність ТОВ «Міткохер»векселя «Емітента»в рахунок зарахування заборгованості ТОВ «Інженерні Мережі»перед ТОВ «Міткохер», яка складає - 447454,46 грн., реквізити векселів: вексель простий по пред'явленню № 753283516672, емітент - ТОВ «Санта», код 19206572, дата векселя - 24.10.2005 року, номінальна вартість векселя -1000000 грн.; вексель простий по пред'явленню № 753283516673, емітент - ТОВ «Санта», код 19206572, дата векселя - 24.10.2005 року, номінальна вартість векселя -1000000 грн. та вексель простий по пред'явленню № 753283516674, емітент - ТОВ «Санта», код 19206572, дата векселя - 24.10.2005 року, номінальна вартість векселя -1000000 грн.

Підтвердженням виконання умов договору наявний акт приймання-передачі оригіналів векселів від 03.10.2008 року на загальну суму 447454,46 грн.

Судом встановлено, що у періоді, який охоплено перевіркою: з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року, підприємством ТОВ «Інженерні мережі»Додатки КЗ «Розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами»до Декларацій по податку на прибуток не подавалися (проведеним аналітичним дослідженням поданих ТОВ «Інженерні мережі»податкових декларацій по податку на прибуток за попередні податкові періоди встановлено, що Додаток КЗ до Декларацій по податку на прибуток не подавався за весь період діяльності підприємства), та не декларувалися показники по рядку 01.4. «прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами»Декларацій по податку на прибуток.

Статтею 4 Закону «Про обіг векселів в Україні»від 5 квітня 2001 року № 2374-Ш встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

При цьому на момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Згідно з п. 1.6 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР під товарами розуміють матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються в будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п.п. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР валовий доход включає (у тому числі, але не виключно) доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР операції з торгівлі цінними паперами та деривативами відносяться до операцій особливого виду і оподатковуються за правилами, установленими цим підпунктом.

Зокрема, підпунктом 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР встановлено, що платники податку ведуть окремий податковий облік фінансових операцій з цінними паперами та деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Абзацом п'ятим цього підпункту встановлено, що норми цього пункту не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку. Тому емітент векселя не відображає операцію емісії векселя в податковому обліку.

Відповідно до підпункту 7.6.2 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР норми цього підпункту поширюються на платників податків - торговців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Згідно з підпунктом 7.6.4 пункту 7.6 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР під терміном «доходи» слід розуміти суму грошових коштів або майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів або деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей або нематеріальних активів, які передаються платнику податку у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

При продажу цінних паперів, у тому числі тих, за які розрахунок відбувся векселем, платник податку, який продає цінні папери, у загальному порядку відображає у відповідному розділі розрахунку фінансових результатів операцій з відповідним видом цінних паперів додатка КЗ до рядка 01.4 Декларації з податку на прибуток доходи звітного періоду, витрати звітного періоду та на підставі цього розраховує прибуток або збиток від операцій з відповідним видом цінних, паперів.

Згідно п. 3.1 наказу ДПА України № 143 від 29.03.2003 року «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток, підприємства та Порядку її складання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 271/7592 від 8.04.2003 року, встановлено, що у разі, якщо окремі рядки Декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

Таким чином на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у порушення пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.6.1 та 7.6.4 п. 7.6 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ТОВ «Інженерні мережі»не було включено до складу валового доходу операції з продажу векселів на загальну суму 676052 грн., у зв'язку з чим, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток у перевіяємому періоді на загальну суму 169014 грн. є правомірними.

Також як вбачається з акту перевірки (стор. акту 18-22, а.с. 30-34 том І) перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року встановлено його заниження (завищення) всього у сумі 162696,14 грн., в тому числі за серпень 2008 року в сумі 19277,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 24997,50 грн., за червень 2009 року в сумі 70569,47 грн., за жовтень 2009 року в сумі 38812,01 грн., за червень 2010 року в сумі 9040,16 грн.

Зокрема в акті перевірки зазначено, що перевіркою достовірності відображених показників у р. 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у господарській діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % за нульовою ставкою»показників за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року у загальній сумі 611527 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій купівлі матеріалів, послуг та інше, які не пов'язані з фінансово-господарською діяльністю.

Згідно акту перевірки в порушення п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту:

- у серпні 2008 року ТОВ «Інженерні мережі»включило до реєстру отриманих податкових накладних від ТОВ «Будівельно-інженерна група МП»податкову накладну №1339 від 25.08.2008р. на суму 115662,00 грн., у т.ч. ПДВ 19277,00 грн. за виконані роботи.

Згідно даних ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.12.2010р. №97331/7/23-509/09 провести зустрічну перевірку ТОВ «Будівельно-інженерна група МП»з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Інженерні мережі»не має можливості, оскільки стан платника податку «припинено (ліквідовано, закрито)».

- у квітні 2009 року ТОВ «Інженерні мережі»включило до реєстру отриманих податкових накладних від ПП «С.Т.К.Л.»податкову накладну № 1704904 від 17.04.2009 р. на суму

149985,00 грн., у т.ч. ПДВ 24997,500 грн., за бентоніт.

Згідно даних ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.12.2010р. №94136/7/23-509 провести зустрічну перевірку ПП «С.Т.К.Л.»з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Інженерні мережі»не має можливості, оскільки стан платника податку - «порушено провадження у справі про банкрутство».

- у червні 2010 року ТОВ «Інженерні мережі»включило до реєстру отриманих податкових накладних від          ПК «Профі БМП»податкову накладну №240603 від 24.06.2010 р. на суму 43067,47 грн., у т.ч. ПДВ 7177,91 грн., за будівельні матеріали та податкову накладну №240607 від 24.06.2010 р. на суму 11173,50 грн., у т.ч. ПДВ 1862,25 грн., за будівельні матеріали.

Згідно даних ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 09.12.2010р. №95786/7/23-509/09 провести зустрічну перевірку ПК «Профі БМП» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Інженерні мережі»не має можливості, оскільки стан платника податку - «порушено провадження у справі про банкрутство».

- у червні 2009 року ТОВ «Інженерні мережі»включило до реєстру отриманих податкових накладних від ПП «Ізобуд БФ»податкову накладну №06293 від 30.06.2009 р. на суму 423416,83 грн., у т.ч. ПДВ 70569,47 грн., за виконані роботи та податкову накладну № 10294 від 29.10.2009 р. на суму 232872,06 грн., у т.ч. ПДВ 38812,01 грн., за виконані роботи.

Згідно даних ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 12.01.2011 р. №905/7/23-219 провести зустрічну перевірку ПП «Ізобуд БФ»з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Інженерні мережі»не має можливості, оскільки стан платника податку - «припинено (ліквідовано, закрито)».

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.4.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.2.3, 7.2.4 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

                    Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). При цьому у системному зв'язку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону «Про ПД»визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом «Про ПД»правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду.

                    З аналізу викладених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

                    Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

                    Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.          

ТОВ «Інженерні мережі»включено до складку податкового кредиту суми ПДВ за виписаними ТОВ «Будівельно-інженерна група МП», ПП «С.Т.К.Л.», ПК «Профі БМП», ПП «Ізобуд БФ»податковими накладними, за відсутністю підтвердження подальшого зв'язку придбання товарів (робіт, послуг) із здійсненням власної господарської діяльності. Будь-яких доказів використання отриманих позивачем товарів (робіт, послуг) у своїй господарській діяльності суду не надано. Не підтверджено також і оприбуткування придбаних товарів в бухгалтерському обліку позивача.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність –це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва –підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність –це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до поставки операції передачі товарів в межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття «продаж товарів», при цьому доказів фактичного отримання придбаних товарів позивачем суду не надано.

Так, в наявних у матеріалах справи копіях видаткових накладних не зазначено осіб, які одержали товар, та позивачем не надано копій довіреностей, виданих позивачем на отримання цими особами товарно-матеріальних цінностей. Тобто надані позивачем видаткові накладні підписані без назв посад та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що є порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» щодо вимог до первинного документа.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції –це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під час проведення перевірки та розгляду справи в суді позивачем не надано доказів руху активів у процесі здійснення господарських операцій. Не спростовані твердження відповідача щодо відсутності можливостей у контрагентів позивача для вчинення господарських операцій, за якими виписані податкові накладні, надані позивачем.

Як вже судом зазначалось, датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Однак позивач не обґрунтовує та не надає доказів того, за якою датою у нього виникло право на податковий кредит та по якій даті він його задекларував –по даті списання коштів з банківського рахунку або по даті отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг).

Суд вважає необхідним зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Суд також погоджується з твердження представника відповідача, що ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи, позивачем не доведено на якому об'єкті взагалі були використані роботи (товари, послуги) отримані від контрагентів позивача та яким чином вони були використані у господарській діяльності позивача.

Крім того, суд також погоджується з твердженням представника відповідача відносно того, що позивачем в ході проведення перевірки, а також під час судового розгляду справи не надано доказів відповідності фактично зазначених в актах приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в та № КБ-3 дійсно виконаним роботам (а.с. 116-122, 149-157, 161-168 том І).

Також як вбачається із наданих позивачем договорів підряду № 1/10-09 від 01.10.2009 року, укладеного між позивачем та ПП «Ізобуд БФ»та субпідряду № 28/05 від 28.05.2009 року, укладеного між позивачем та ПП «Ізобуд БФ»(а.с. 158-159, 169-170 том І), п. 2.1 яких передбачено, що «Замовник»(Позивач) зобов'язаний на протязі 2 днів з дня підписання Договору передати «Підрядчику»(ПП Ізобуд БФ) фронт робіт, забезпечити дозвіл на проведення СМР, проектною документацією у повному обсязі, разом з тим, ані дозвільних, ані проектних документів, які, згідно зазначених договорів повинні були бути наявні у позивача та надані Підрядчику, на вимогу суду представником позивача надані не були. Крім того на пропозицію суду надати всі наявні докази у підтвердження реальності здійснення господарськихоперацій з ТОВ «Будівельно-інженерна група МП», ПП «С.Т.К.Л.», ПК «Профі БМП», ПП «Ізобуд БФ», представник позивача зазначив про їх відсутність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при відсутності реального здійснення господарських операцій, ТОВ «Будівельно-інженерна група МП», ПП «С.Т.К.Л.», ПК «Профі БМП», ПП «Ізобуд БФ»видали податкові накладні позивачу в порушення вимог Закону, який надає право видавати такі накладні лише при здійсненні господарської операції.

При таких обставинах суд вважає висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту за період з 01.04.2008 року по 30.06.2010 року на суму 162696,14 грн., обґрунтованими, а прийняте податкове повідомлення-рішення правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про те, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Южному Одеської області керувалася обґрунтованими висновками акту перевірки від 26.01.2011 року, підставність яких при оскарженні в судовому порядку позивачем не спростована.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Інженерні мережі»задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

          Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерні мережі»до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.02.2011 року № 0000032310/0 та № 0000022310/0, - залишити без задоволення.

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Повний текст постанови складений та підписаний суддею 30 листопада 2011 року.

Суддя                                         С.О. Cтефанов