Рішення

від 07.08.2018 по справі 910/4439/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2018Справа № 910/4439/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом уповноваженої особи фонду Гарантування вкладів фізичних особі на ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; код ЄДРПОУ 09322299) ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Медікал (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 20, кв. 9; код ЄДРПОУ 40598847)

про стягнення 4 941,78 грн.

Представники учасників справи: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Уповноважена особа фонду Гарантування вкладів фізичних особі на ліквідації Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" ОСОБА_1 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Медікал" про стягнення 4 941,78 грн

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, в порушення умов Договору оренди нежилих приміщень від 31.03.2017 року, не виконано зобов'язання з сплати орендної плата, плати за охорону та плати за комунальні послуги, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 4 941,78 грн.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 4 941,78 грн. заборгованості (з яких: 2 487,36 грн. - заборгованості з орендної плати за грудень 2017р., 232,07 грн. - заборгованості по електроенергії за листопад - грудень 2017р., 1 928,15 грн. - заборгованості по охороні, 294,20 грн. - пені) 1 762,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 15.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Крім того, ухвалою Господарського суд міста Києва від 15.05.2018 року встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази направлення відзиву та заперечень позивачу надати суду.

Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

Відповідачем без поважних причин письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що від відповідача ухвали суду від 15.05.2018 року в даній справі повернуто з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання.

При цьому суд зазначає, що у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2017 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Експобанк (далі по тексту - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер Медікал (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нежилих приміщень №б/н (далі по тексту - Договір), за умовою якого (п. 1.1. Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування окремо визначене майно - частину нежилих приміщень загальною площею 24.9 кв.м. (кімната № 38), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Перемоги 67 (надалі - Об'єкт оренди).

Згідно з п.2.1. Договору об'єкт оренди надається в оренду для використання Орендарем для розміщення офісу Орендаря (цільове призначення).

Орендодавець передає Орендарю Об'єкт оренди за актом приймання-передачі. В акті приймання-передачі Сторони зазначають склад Об'єкту оренди, його стан на момент передачі у користування та інше (п.3.1. Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору Орендар вступає в строкове платне користування Об'єктом оренди з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі Об'єкту оренди.

Згідно з п.3.3. Договору передача Об'єкту оренди у користування за цим Договором не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на цей Об'єкт оренди.

Об'єкт оренди повертається Орендарем Орендодавцю у день закінчення строку дії Договору, а у разі дострокового розірвання/припинення дії цього Договору - в день дострокового розірвання/припинення дії цього Договору. Дата повернення Об'єкту оренди із користування фіксується відповідним актом приймання-передачі (п.3.4. Договору).

У відповідності д п.4.14 Договору рахунки на оплату орендної плати, експлуатаційних витрат та комунальних послуг надаються Орендарю/його представнику під підпис на їх копіях із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка отримує такі рахунки. Неотримання Орендарем рахунків від Орендодавця не є підставою для звільнення від сплати орендної плати/інших платежів чи їх затримання.

Вартість послуг телефонного зв'язку, інтернету, прибирання приміщення та послуги охорони, в тому числі по встановленню сигналізації та облаштування до суми орендної плати не входить і сплачується Орендарем самостійно на підставі договорів, укладених Орендарем з постачальниками відповідних послуг на підставі рахунків, наданих Орендарю постачальниками даних послуг (п.4.15. Договору).

01.04.2017 року, на виконання умов Договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято у тимчасове платне користування об'єкт оренди, що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передачі від 01.04.2017 року.

У разі, якщо Орендар відмовляється та/або ухиляється від підписання акту приймання-передачі, Орендодавець має право самостійно залучити третіх осіб для оформлення акту приймання-передачі та фіксації відмови/ухилення Орендаря від підписання такого акту (п.3.4.4. Договору).

19.12.2017 року позивачем за участю Начальника адміністративно-господарського відділу ОСОБА_2, професіонала з фінансово-економічної безпеки ОСОБА_3, завідуючого господарством адміністративно- господарського відділу ОСОБА_4.(далі - Треті особи), склали цей Акт приймання - передачі Об'єкту оренди (далі - Акт приймання) відповідно до п 3.4.4 Договору оренди нежилих приміщень № б/н від 31 березня 2017 року.

У відповідності до пунктів 1-3 Акту приймання Орендодавець та Треті особи фіксують факт ухилення Орендаря від обов'язку щодо повернення Об'єкту оренди Орендодавцю, а саме: залишення Орендарем Об'єкту оренди без письмового попередження Орендодавця про припинення дії Договору, наявність заборгованості по сплаті орендної плати. У зв'язку з ухиленням Орендаря від обов'язку щодо повернення Об'єкту оренди Орендодавцю, Орендодавець самостійно разом з Третіми особами, здійснив приймання Об'єкту оренди з оформленням цього Акту приймання. Після відкриття Об'єкта оренди за допомогою комплекту ключів, що знаходяться у Орендодавця, Орендодавцем та Третіми особами встановлено, що Об'єкт оренди істотних недоліків не має. Об'єкті оренди відсутнє (наявне) майно Орендаря. Об'єкт оренди вважати поверненим Орендодавцю 19 грудня 2017 року.

Таким чином у відповідності до Акту приймання об'єкт оренди є повернутим орендодавцю 19.12.2017 року.

03.04.2018 року позивач листом №1101/434 від 02.04.2018 року звернувся до відповідача з вимого про погашення заборгованості за Договором на суму 4 971,78 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності сплати орендної плати, плати за охорону та плати за комунальні послуги, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, а саме: 2 487,36 грн. - заборгованості з орендної плати за грудень 2017р., 232,07 грн. - заборгованості по електроенергії за листопад - грудень 2017р., 1 928,15 грн. - заборгованості по охороні).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не в повній мірі сплатив на користь позивача орендну плату, плату за охорону та плату за комунальні послуги, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість зі сплати наступних сум: 2 487,36 грн. - заборгованості з орендної плати за грудень 2017р., 232,07 грн. - заборгованості по електроенергії за листопад - грудень 2017р., 1 928,15 грн. - заборгованості по охороні.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА_6 (ОСОБА_6) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2 487,36 грн. (заборгованості з орендної плати за грудень 2017р.), 232,07 грн. (заборгованості по електроенергії за листопад - грудень 2017р.), 1 928,15 грн. (заборгованості по охороні) нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати орендних платежів та послуг за Договором, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 294,20 грн.

Згідно з п.8.2. Договору у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього Договору Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення за весь період заборгованості до моменту її погашення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивач в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 294,20 грн. нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер Медікал (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 20, кв. 9; код ЄДРПОУ 40598847) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; код ЄДРПОУ 09322299) 4 941 (чотири тисячі дев'ятсот сорок одну) грн. 78 коп. - заборгованості, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.М. Якименко