Рішення

від 30.07.2018 по справі 916/1010/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1010/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Шейнцис О.О.

при розгляді справи за позовом: Приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд.23, офіс 1016)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромінвест" (65045, місто Одеса, вул. Буніна, буд.27)

про стягнення 21 268,92 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

30.05.2018р. Приватна організація "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромінвест", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 9 400 грн., втрати від інфляції в сумі 1 464,89 грн., 3% річних у сумі 304, 03 грн., штраф у розмірір 8 000, 00 грн., суму дострокової сплати винагороди (роялті) в сумі 2 100 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначає про порушення ТОВ "Інтерпромінвест" умов укладеного між сторонами договору №КБР-12/12/15 від 01.12.2015р. в частині повної та своєчасної сплати винагороди за право оприлюднення музичних творів.

Так, вказує, що згідно п. 1.2 додатку № 2 до договору загальна сума щомісячної винагороди складає 350 грн.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем в порушення умов договору було частково сплачено винагороду, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромінвест" виникла заборгованість за договором у сумі 9 400, 00 грн.

Крім того, з огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення відповідні штрафні санкції, три відсотки річних, суму інфляційних втрат, а також суму дострокової сплати винагороди (роялті).

Ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі №916/1010/18, справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання для розгляду справи по суті на 04.07.2018р. о 10:30.

Ухвалою суду від 04.07.2018р., приймаючи до уваги необхідність додаткового дослідження матеріалів справи №916/1010/18, у судовому засіданні оголошено перерву до "30" липня 2018р. о 14год.30хв.

Представник позивача у судові засідання 04.07.2018р. та 30.07.2018р. не з'являвся, при цьому про місце та час судового засідання останній був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.41, 49).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпромінвест", у судові засідання 04.07.2018р. та 30.07.2018р. також не з'являвся, про місце, дату та час судових засідань був повідомлений належним чином, шляхом направлення вищевказаних ухвал суду на адресу, що містить в Єдиному державному реєстрі, однак судові ухвали були повернуті до суду із відмітками поштової установи "не зареєстрований" (а.с. 37-40, 45-48).

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги вищевказане та з урахуванням положень ст. 165 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу статті ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 статті 424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є право на використання об'єкта права інтелектуальної власності та виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Згідно ч. 2 ст. 435 ЦК України суб'єктами авторського права, крім автору, є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону

Майновим правом інтелектуальної власності на твір у відповідності до ч. 1 п. 2 ст. 440 ЦК України, є виключне право дозволяти використання твору. Використанням твору згідно ч.1 п.6 ст. 441 ЦК України є його публічне виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2015р. між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (УЛАСП), що здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права відповідно до Закону України “Про авторське право та суміжні права” та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпромінвест" (Користувач) було укладено договір № КБР-12/12/15 (а.с.26-29).

Згідно п.3.1 договору Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів, Користувач в свою чергу зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону.

Відповідно до п. 3.3 договору, Користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частини винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Незважаючи на дату укладення договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний) період, в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості товарів, що використовуватимуться Користувачем під час дії договору та частоти їх використання.

Приписами п. 3.4 договору встановлено, що Користувач зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у додатку №3 до даного договору.

Відповідно до п. 3.6 договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 місяці, то Користувач повинен сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної построчки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за Строк (поняття якого визначено у п.2 договору) у повному обсязі.

Згідно до п. 6.1, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.12.2016р., а в частині невиконання фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань – до їх повного виконання.

У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання, зазначеної у п. 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього актом припинення використання творів, що має бути підписаним уповноваженими представниками сторін (п. 6.2 договору).

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи жодних доказів, спрямованих на намір сторін припинити дію договору, договір, з урахуванням вищевказаного пункту, є дійсним до 01.12.2018р.

Відповідно до додатку № 1 до договору (а.с.30), Користувач здійснює використання творів у ресторані „Barberry” у м. Одесі, по вул. Буніна, 27.

При цьому, вищевказана адреса також зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у якості місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромінвест" (а.с.21-25).

Згідно п. 1.2 додатку № 2 до договору (а.с.31), загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 350,00 грн.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно з договором від 01.12.2015р. надав відповідачу невиключне право на публічне виконання оприлюднених музичних творів, за використання якого відповідач мав сплачувати визначену договором винагороду.

Разом з тим, відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором та сплатив позивачу суму авторської винагороди лише у розмірі 700,00 грн., що підтверджується відповідним реєстром платіжних документів (а.с.32), в результаті чого у нього виникла заборгованість, яка станом на день подання позову (за період з березня 2016р. По травень 2018р.) складає 9 400, 00 грн.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 9 400, 00 грн., відповідач суду не надав, суд вважає позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав” в цій частині цілком обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача дострокової сплати винагороди (роялті) у сумі 2 100, 00 грн., суд вказує таке.

Як вже було зазначено вище, п. 3.6 договору сторонами було узгоджено, що, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 місяці, то Користувач повинен сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної построчки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за Строк у повному обсязі.

Оскільки строк договору, як було раніше встановлено судом, є продовженим до 01.12.2018р., суд, перевіривши розрахунок суми дострокової сплати винагороди (роялті) (а.с.10), з урахуванням прострочення відповідачем платежу стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 місяці, ввважає розрахунок вірним, а вимоги про дострокове стягнення винагороди, що по суті є застосуванням оперативно-господарської санкції (ст.236 ГК України), у сумі 2 100, 00 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у розмірі 304,03 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 464, 89 грн., суд вказує наступне.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, зокрема, сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, що наведені у позовній заяві (а.с.7-8), суд дійшов висновку про правильність їх нарахування, у зв'язку із чим вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 304, 03 грн. та інфляційних втрат у сумі 1 464, 89 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8000 грн.,суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.6 договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 місяці, то Користувач повинен сплатити УЛАСП штраф, що складає 100 % від розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної построчки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) на строк уповному обсязі.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 8000 грн. за невиконання п.3.6 договору.

Приймаючи до уваги, що доказів виконання відповідачем обов'язків, встановлених вказаним пунктом, матеріали справи не містять, суд, перевіривши розрахунок штрафу, (а.с.9), вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими.

Разом з тим, норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Так, відповідно до п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

На думку суду, стягнення з відповідача, крім відсотків річних, інфляційних втрат, дострокової винагороди, також штрафу у заявленій сумі спотворить дійсне правове призначення неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, стягнення штрафних санкцій перетвориться на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

За таких обставин, враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги, що наявність будь-яких збитків, викликаних правопорушенням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги ним не заявлялися, а також враховуючи стягнення з відповідача 3 % річних, інфляційних втрат та дострокової винагороди, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нарахований позивачем штраф до 3000 грн.

З урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст. ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129,232,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромінвест" (65045, місто Одеса, вул. Буніна, буд.27, код ЄДРПОУ 31094366) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м.Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233) основну заборгованість у сумі 9 400 /дев'ять тисяч чотириста/ грн. 00 коп; інфляційні втрати у розмірі 1 464 /одна тисяча чотириста шістдесят чотири/ грн. 89 коп.; 3 % річних у сумі 304 /триста чотири/ грн. 03 коп.; штраф у розмірі 3000 /три тисячі / грн. 00 коп.; суму дострокової сплати винагороди (роялті) у розмірі 2 100 /дві тисячі сто/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України України та підлягає оскарженню до Одеського апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 серпня 2018 р.

Суддя Ю.М. Щавинська