Рішення

від 03.08.2018 по справі 916/990/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/990/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шейнцис О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АГРІ - ЛАН» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТНЕР» про стягнення 134261,45грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АГРІ - ЛАН» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТНЕР» 134261,45грн. у тому числі 114156,00грн. основного боргу, 16127,19грн. інфляційних, 3978,26грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення перерахованих позивачем коштів за товар у зв'язку з неможливістю його поставки у встановлені терміни.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.06.2018р. було відкрито провадження у справі №916/990/18, ухвалено справу №916/990/18 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.07.2018р. о 12:30.

В судовому засіданні від 05.07.2018р. було оголошено перерву по 23.07.2018р. о 12:00, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.07.2018р. викликано сторін у судове засідання на 23.07.2018р. о 12:00.

12.07.2018р. за вх.суду№14032/18 позивач звернувся з клопотанням про долучення доказів до матеріалів справи.

У зв'язку із відрядженням судді Степанової Л.В. з 22.07.2018р. по 24.07.2018р. включно до м. Києва для проходження етапу кваліфоцінювання згідно наказу голови суду №51-а від 16.07.2018р., суд дійшов висновку про проведення судового засідання призначеного на 23.07.2108р. о 12:00, 30.07.2018р. о 12:20.

В судовому засіданні від 30.07.2018р. позивач звернувся з клопотанням про долучення доказів.

В судовому засіданні від 30.07.2018р. було оголошено перерву по 03.08.2018р. о 12:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2018р. викликано сторін у судове засідання на 03.08.2018р. о 12:30.

В судовому засіданні від 03.08.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/990/18.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, платіжним дорученням від 24.03.2017 №131 згідно з виставленого відповідачем рахунку №03/17 від 24.03.2017 було перераховано на рахунок відповідача кошти в сумі 114156,00грн. за препарат Авіатор Хрго 225 ЕС в кількості 100 літрів. Листом від 04.04.2017 №04-04/1 позивач просив повернути зазначену суму коштів 114156,00грн. у зв'язку з відсутністю препарату на складі постачальника та неможливістю його поставити у встановлені терміни. Відповідач визнав свій борг підписанням Акту звірки взаємних розрахунків від 01.12.2017р., але оскільки розрахунків не було проведено, позивач звернувся до відповідача з листом від 01.02.2018р. про повернення коштів, однак до цього часу кошти не повернуто.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення коштів перерахованих за товар, позивач нарахував відповідачу інфляційні у сумі 16127,19грн. та 3% річних у сумі 3978,26грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб.

Судом встановлено, що позивач, платіжним дорученням від 24.03.2017 №131 згідно з виставленого відповідачем рахунку №03/17 від 24.03.2017 перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 114156,00грн. за препарат Авіатор Хрго 225 ЕС в кількості 100 літрів. Листом від 04.04.2017 №04-04/1 позивач просив повернути зазначену суму коштів 114156,00грн. у зв'язку з відсутністю препарату на складі постачальника та неможливістю його поставити у встановлені терміни.

В якості доказів в обґрунтування позовних вимог, позивачем надані копії виставленого відповідачем рахунку-фактури №03/17 від 24.03.2017р., оригінал та належним чином засвідчена копія платіжного доручення №131 від 24.03.2017р.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами за вих№02-01/1 від 01.02.2018р., вих.№04-04/1 від 04.04.2018р. про повернення коштів у сумі 114156,00грн., однак лист від 01.02.2018р. був направлений не самим підприємством ТОВ «АГРІ - ЛАН» , а ОСОБА_3 про що свідчить надана позивачем в судовому засіданні від 30.07.2018р. копія поштового повідомлення.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів, спростовуючих позовні вимоги.

Крім того до суду надана копія акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017р. по 01.12.2017р. підписаного двома сторонами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 114156,00грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних у сумі 16127,19грн. та 3% річних у сумі 3978,26грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд, розглянувши розрахунок інфляційних та 3% річних, зазначає, що позивачем встановлений період нарахування з 24.03.2018р. по 21.05.2018р., однак позивачем не надано пояснення стосовно періоду нарахування інфляційних та 3% річних саме за цей період, оскільки 24.03.2018р. це дата здійснення перерахування за товар, у зв'язку з чим не може бути початком нарахування інфляційних та 3% річних.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних у сумі 16127,19грн. та 3% річних у сумі 3978,26грн. позивачем не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АГРІ - ЛАН» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТНЕР» про стягнення 134261,45грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 114156,00грн., в позовних вимогах про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТНЕР» інфляційних у сумі 16127,19грн. та 3% річних у сумі 3978,26грн. судом відмовлено.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1712,34грн. покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АГРІ - ЛАН» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТНЕР» про стягнення 134261,45грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТНЕР» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Білгород-Дністровська, 151, код ЄДРПОУ 41052956) 114156/сто чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят шість/грн. заборгованості, 1712/одна тисяча сімсот дванадцять/грн. 34коп. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

3. В позовних вимогах ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АГРІ - ЛАН» про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТНЕР» 16127,19грн. інфляційних, 3978,26грн. 3% річних - відмовити.

4. Судовий збір у сумі 301,59грн. покласти на позивача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АГРІ - ЛАН» .

Повне рішення складено 08 серпня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова