Ухвала

від 07.08.2018 по справі 225/3376/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/225/912/2018

Єдиний унікальний номер судової справи225/3376/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2018 р. м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Скиба М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Панаслюк Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 селищної ради про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Позивач ОСОБА_1, є спадкоємицею за законом після чоловіка - ОСОБА_3, померлого 20.02.2017 року.

Згідно довідки №86 від 05.06.2018 р. наданою бюро технічної інвентаризації, користувачем будинку, який розташований на земельній ділянці за адресою: м.Дзержинськ, смт.Щербинівка, вул.Леніна, 182 є ОСОБА_3 на підставі не зареєстрованого Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 20.04.1965 року. Крім цього, відповідно до довідки, яка видана виконавчим органом ОСОБА_2 селищної ради у зв'язку з інвентаризацією житлових будинків, будинок який мав №208, отримав №182.

Згодом чоловік позивача ОСОБА_3 розпочав будівництво житлового будинку, а коли його закінчив, одразу оселився в ньому з родиною і почав його експлуатацію для власного проживання, на правах власника здійснював володіння, користування та розпорядження своїм майном. З лютого 2000 року позивач має постійну реєстрацію у цьому домі. На момент смерті чоловіка, позивач була зареєстрована та проживала з ним, тому, в розумінні діючих законодавчих норм фактично прийняла спадщину.

Після смерті чоловіка відкрилася спадщина на належний йому жилий будинок. Єдиною спадкоємицею майна є позивач. Однак, під час оформлення спадщини виявилося, що спадкодавець закінчивши будівництво жилого будинку за адресою: Донецька область, м.Торецьк (попередня назва - м.Дзержинськ), смт.Щербинівка, вул.Зарічна (попередня назва - Леніна), 182, не зареєстрував його у встановленому порядку і не отримав свідоцтва про право власності на нього.

Звернувшись до Торецької державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії додається) у зв'язку з тим, що згідно ЗУ Про нотаріат від 02.09.1993 року, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Тобто, нотаріусом було виявлено відсутність правовстановлювальних документів померлого на вказане вище майно, які потрібні для вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: Донецька область, м.Торецьк (попередня назва - м.Дзержинськ), смт.Щербинівка, вул.Зарічна (попередня назва - Леніна), 182 у порядку спадкування за законом після чоловіка - ОСОБА_3, померлого 20.02.2017 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу без участі позивача та його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 228 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 наведеної норми право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до узагальнення судової практики, а саме листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

У відповідності до ст.ст.1217,1218,1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування має особа, визначена у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов'язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належний йому жилий будинок, а саме на будинок який знаходиться за адресою: Донецька область, м.Торецьк (попередня назва - м.Дзержинськ), смт.Щербинівка, вул.Зарічна (попередня азва - Леніна), 182.

Згідно довідки №86 від 05.06.2018 р. наданою бюро технічної інвентаризації, користувачем будинку, який розташований на земельній ділянці за адресою: м.Дзержинськ, смт.Щербинівка, вул.Леніна, 182 є ОСОБА_3 на підставі не зареєстрованого Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 20.04.1965 року (а.с.9). Крім цього, відповідно до довідки №3888 від 23.08.2018 року, яка видана виконавчим органом ОСОБА_2 селищної ради у зв'язку з інвентаризацією житлових будинків, будинок який мав №208, отримав №182. (а.с.8).

Згодом ОСОБА_3 розпочав будівництво житлового будинку, а коли його закінчив, одразу оселився в ньому з родиною і почав його експлуатацію для власного проживання, на правах власника здійснював володіння, користування та розпорядження своїм майном.

З довідки №2120 від 11.04.2018 року ОСОБА_2 селищної ради вбачається, що ОСОБА_3 на момент смерті 20.02.2017 року був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (попередня назва - м.Дзержинськ), смт.Щербинівка, вул.Зарічна (попередня азва - Леніна), 182, разом з ним була зареєстрована дружина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

ОСОБА_1, є спадкоємицею за законом після чоловіка - ОСОБА_3, померлого 20.02.2017 року. Про факт споріднення між позивачем та померлим свідчить свідоцтво про шлюб (повторно) серії І-НО №454185 від 07.03.2017 року (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_3 позивач звернулась до Торецької державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії додається) у зв'язку з тим, що згідно ЗУ Про нотаріат від 02.09.1993 року, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не надано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме нотаріус виявив відсутність правовстановлювальних документів та реєстрації права власності померлого на майно яке розташоване за адресою: Донецька область, м.Торецьк (попередня назва - м.Дзержинськ), смт.Щербинівка, вул.Зарічна (попередня азва - Леніна), 182, у відповідних органах державної реєстрації, що необхідно для вчинення нотаріальної дії. (а.с.10).

З відповіді Торецької державної нотаріальної контори вбачається, що після померлого 20.02.2017 року ОСОБА_3 до Торецької державної нотаріальної контори с заявою про прийняття спадщини не звертались, спадкова справа не заводилась, заповіти від імені ОСОБА_3 у Торецькій державній нотаріальній конторі не посвідчувалися. Цей факт підтверджений також інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 52875383 від 07.08.2018 року.

Згідно ч.4 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, тобто до 03.08.2004 року визнаються дійсними у разі відсутності їх держаної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації прав.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва вперше на законодавчому рівні було встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року №449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.

Виходячи з листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13: Право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

За умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватись самочинним, а є незавершеним.

Згідно з ч.2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва.

Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до п.23 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для держання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 1 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Судом встановлено, що такі умови для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину у позивача відсутні з вищезазначених причин, тому вимоги його щодо визнання права власності на спадкове майно за ним при таких обставинах є обґрунтованими.

З викладеного вбачаються всі підстави для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування після смерті чоловіка.

Керуючись ч.2 ст.328, ст.ст.16,1216,1218 ЦК України, ст.ст.19,81,89,141, 200, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) до ОСОБА_2 селищної ради (місце знаходження: м. Торецьк, с. Щербинівка, вул. Центральна, 4, ЄДРПОУ 41345153) про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: Донецька область, м.Торецьк (попередня назва - м.Дзержинськ), смт.Щербинівка, вул.Зарічна (попередня азва - Леніна), 182 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 20.02.2017 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Донецької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15.5 Перехідних положень ЦПК України (в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.М. Скиба