Рішення

від 06.08.2018 по справі 0940/1184/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2018 р. справа № 0940/1184/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввтормет про стягнення податкового боргу в розмірі 43229,43 грн., з підстав протиправної бездіяльності щодо погашення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області (надалі, також - позивач) 06.07.2018 звернулося в суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввтормет (надалі, також - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 43229,43 грн., з підстав протиправної бездіяльності щодо погашення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення статті 67 Конституції України, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України не сплатив податковий борг в розмірі 43229,43 грн із земельного податку з юридичних осіб, який виник на підставі самостійного декларування та накладення штрафу за порушення правил сплати податку, а тому він підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження із проведенням судового засідання, яке призначено на 30.07.2018 о 09:30 год. (а.с.1-2).

Проте, від позивача 26.07.2018 на адресу суду надійшла заява про розгляд даної адміністративної справи без участі уповноваженого представника (а.с.36).

З метою вручення ухвали про відкриття провадження в даній адміністративній справі та повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового розгляду справи, судом направлено поштове відправлення зі штампом судова повістка на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, від відповідача, на адресу суду 19.07.2018 повернувся поштовий конверт, на якому проставлений штамп судова повістка із відміткою на довідці поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.30).

Згідно з частиною 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України), у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

За таких обставин відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної адміністративної справи.

У відповідності до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність усіх учасників справи в судовому засіданні, призначеному на 30.07.2018 о 09:30 год., суд ухвалив розглянути дану справу в порядку письмового провадження (а.с.39).

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву та інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Частиною 6 статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.05.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю Львіввтормет зареєстроване 07.07.2011 (а.с.11-13).

Судом встановлено, що відповідачем 30.01.2017 подано до ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області податкову декларацію з земельного податку за 2017 рік із самостійно визначеною річною сумою земельного податку в розмірі 67795,86 грн, місячний платіж - 5649,66 грн (а.с.21-23).

У зв'язку із несплатою самостійно визначених сум земельного податку відповідачу направлялася податкова вимога форми Ю від 15.05.2017 №9751-17, якою визначена сума податкового боргу платника податків за узгодженим грошовим зобов'язанням станом на 14.05.2017 в сумі 5522,93 грн, яка отримана відповідачем 29.05.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із відміткою про отримання (а.с.25).

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Львівській області проведено камеральну перевірку, результати якої оформлені актом №887/12-04/37776193 від 29.09.2017. Висновками акту перевірки встановлено порушення терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем - земельний податок із затримкою до 30 календарних днів в сумі 5851,00 грн та більше 30 календарних днів в сумі 16872,60 грн (а.с.20).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, позивачем винесено два податкові повідомлення-рішення:

№0119341223 від 29.09.2017, яким за затримку сплати грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб в сумі 5851,00 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 585,10 грн (а.с.18).

№0119351223 від 05.10.2017, яким за затримку сплати грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб в сумі 16872,60 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 3374,52 грн (а.с.19).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачу поштовим зв'язком, проте поштові відправлення повернулися позивачу із відміткою відділення поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання (зворот а.с.18, 19).

Таким чином, відповідачем не сплачено податковий борг, який виник у зв'язку із несплатою самостійно задекларованого податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 39269,81 грн та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання із земельного податку в загальному розмірі 3959,62 грн, що підтверджується довідкою про податкову заборгованість №18241/10/13-01-17-04-09 від 21.05.2018 (а.с.14) та витягом із облікової картки платника податку станом на 30.01.2018 (а.с.24). Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом. Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Суд зазначає, що в даній адміністративній справі суд застосовує приписи Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно із пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідач, згідно з підпунктом 269.1.1. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України, встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Абзацом 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити.

Згідно з приписами частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи, що позивачем у справі підтверджено тільки сплату судового збору, судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Львіввтормет (ідентифікаційний код - 37776193, вул. Грушевського, буд. 7, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203) в дохід бюджету кошти з рахунків у банках обслуговуючих такого платника та за рахунок його готівкових коштів на погашення заборгованості із земельного податку в сумі 43229 (сорок три тисячі двісті двадцять дев'ять) гривень 43 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області, адреса: вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, ідентифікаційний код - 39462700;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Львіввтормет , адреса: вул. Грушевського, буд. 7, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203, ідентифікаційний код - 37776193.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.