Рішення

від 02.08.2018 по справі 807/311/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/311/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: Приватне підприємство "Дельфін М", представник - Борсенко О.В.;

відповідача: Державна фіскальна служба України, представник - Крупа-Галузда М.В;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "Дельфін М" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Дельфін М" (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №590484/34434003 від 09.02.2018 року у реєстрації податкової накладної №376 від 23.11.2017 року та рішення комісії з питань розгляду скарг від 06.03.2018 року №25907/34434003, визнання зареєстрованою з 09.02.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №376 від 23.11.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів викладених в позовній заяві, мотивуючи наступним. За наслідками своєчасно поданої до реєстрації податкової накладної позивач 15.12.2017 року отримав надіслану в автоматичному режимі (в електронному вигляді в текстовому форматі) квитанцію №1 (реєстраційний номер 9269135246) про те, що податкову накладу прийнято але реєстрацію зупинено. Ця квитанція надіслана позивачу автоматизованою системою Єдине вікно подання електронних документів ДФС України. За результатами опрацювання СМІКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 4802. Позивач подав до відповідача пояснення та скановані копії документів у формі повідомлення від 06.02.2018 р. №12, які підтверджують реальність здійснення господарської операції за якою складена податкова накладна №376 від 23.11.2017 р. Представник позивача наголошував, що податкова накладна №376 від 23.11.2017 р. складена позивачем за правилом першої події у день надходження на рахунок позивача грошових коштів від УАП ТОВ ФІШЕР- МУКАЧЕВО . Надходження грошових коштів 23.11.2017 р. від покупця в сумі 176400,00 грн. підтверджується випискою по рахунку позивача №26007406683 ПАТ Райффайзен Банк Аваль . Однак, рішенням комісії відповідача в реєстрації податкової накладної №376 від 23.11.2017 р. було відмовлено. Таким чином, представник позивача наголошував, що рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №590484/34434003 від 09.02.2018 року у реєстрації податкової накладної №376 від 23.11.2017 року та рішення комісії з питань розгляду скарг від 06.03.2018 року №25907/34434003 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів викладених у відзиві на позов (а.с. 67-69), наголошуючи на тому, що підставами для прийняття комісією відповідача рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої / якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до пп. "в", пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України); надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування. Представник відповідача наголошував, що позивачем до пояснення щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній №376 від 23.11.2017 р. надано пакет документів, що не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної, а саме, не додано копії договору на придбання товару, видаткових накладних на придбання та реалізацію товару, товарно-транспортних накладних копій договорів оренди приміщень. Враховуючи вище викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач склав податкову накладну за №376 від 23.11.2017 р. (а.с. 32) на направив її 15.12.2017 р. для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків, зокрема, для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Однак, позивач 15.12.2017 р. отримав надіслану в автоматичному режимі (в електронному вигляді в текстовому форматі) квитанцію за реєстраційним № 9269135246 про те, що податкову накладу прийнято але реєстрацію зупинено. Ця квитанція надіслана позивачу автоматизованою системою Єдине вікно подання електронних документів відповідача (а.с. 33-34).

У квитанції за реєстраційним № 9269135246 зазначено, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017р. За результатами опрацювання СМІКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 4802 та запропоновано подати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (а.с. 33-34).

Позивач подав відповідачеві пояснення та скановані копії документів у формі повідомлення від 06.02.2018 р. №12, які підтверджують реальність здійснення господарської операції за якою складена податкова накладна №376 від 23.11.2017 р., а саме: банківські виписки б/н від 23.11.2017 р., рахунок №360 від 21.11.2017 р., договір поставки 303/06/2014 від 03.06.2014 р., оборотно-сальдова відомість 361, бухгалтерська довідка (а.с. 35-36).

Однак, рішенням комісії відповідача, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 09.02.2018 р. за №590484/34434003 у реєстрації податкової накладної №376 від 23.11.2017 р. було відмовлено (а.с. 50).

Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних вказано надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної (а.с. 50).

Не погодившись із рішенням Комісії відповідача від 09.02.2018 р. за №590484/34434003, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, подавши скаргу від 19.02.2018 р. №6 (а.с. 51-55). До скарги було подано документи пов'язані з господарською операцією за якою було складено податкову накладну №376 від 23.11.2017 р., а саме договір, видаткові накладні, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості, пояснення щодо змісту та характеру господарської діяльності позивача (а.с. 54-55).

Проте, Комісією з питань розгляду скарг відповідача було прийнято рішення від 06.03.2018 р. за №25907/34434003, яким скаргу позивача на рішення комісії ДФС від 09.02.2018 р. №590484/34434003 залишено без задоволення та рішення комісії відповідача без змін (а.с. 56).

Розглянувши документи наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що між позивачем та УАП ТОВ "Фішер-Мукачево" укладений договір поставки №03/06/2014 від 03.06.2014 р. (а.с. 31).

Податкова накладна №376 від 23.11.2017 р. була складена позивачем як постачальником у зв'язку з поставкою покупцю УАП ТОВ "Фішер-Мукачево" товару за наступними позиціями: картон 120 г/кв.м в полосі шир. 105мм в кількості 60000 пог.м (код товару за УКТ ЗЕД 4802559000), картон 120 г/кв.м в полосі шир. 110мм кількості 40000 пог.м (код товару за УКТ ЗЕД 4802559000), загальна сума поставки за податковою накладною №376 від 23.11.2017 р. склала 176400,00 грн. в тому числі ПДВ 29400,00 грн.

Зокрема, податкова накладна №376 від 23.11.2017 р. складена позивачем за правилом першої події у день надходження на рахунок позивача грошових коштів від УАП ТОВ "Фішер-Мукачево". Надходження грошових коштів 23.11.2017 р. від покупця в сумі 176400,00 грн. підтверджується випискою по рахунку позивача №26007406683 ПАТ Райфайзен Банк Аваль (а.с. 38). Вказані кошти сплачені УАП ТОВ "Фішер-Мукачево" на підставі виставленого позивачем рахунку №360 від 21.11.2017 р. (а.с. 38).

Фактичне постачання товару позивачем на УАП ТОВ "Фішер-Мукачево" відбулося у грудні 2017 року та підтверджується видатковими накладними від 12.12.2017 р. №379 (а.с. 39) та від 21.12.2017 р. №395 (а.с. 40). Зокрема, загальна вартість поставленого позивачем товару за цими накладними склала 195814,59 грн. Так, фактичний рух активів - переміщення товару від позивача до покупця УАП ТОВ "Фішер-Мукачево" підтверджується товарно-транспортними накладними від 12.12.2017 р. №Р379 (а.с. 41) та від 21.12.2017р. №Р395 (а.с. 42). Вид та кількість товару вказаного в товарно-транспортних накладних відповідає відомостям зазначеним у видаткових накладних.

Як встановлено на підставі наявних матеріалів справи, товар який було поставлено позивачем на УАП ТОВ "Фішер-Мукачево" було попередньо придбано позивачем у ТОВ "Полі-Стар" на підставі договору поставки №09/01/15 від 09.01.2015 р. (а.с. 45).

Факт придбання товару позивачем від ТОВ "Полі-Стар" у відповідній кількості та номенклатурі відповідає кількості та номенклатурі товару поставленого у подальшому на УАП ТОВ "Фішер-Мукачево", що підтверджується видатковими накладними від 11.12.2017 р. №ПС-0000249 (картон 120 г/м2 в полосі шир. 105 мм, картон 120 г/м2 в полосі шир. 110 мм) (а.с. 46), від 21.12.2017 р. №ПС-0000260 (картон 120 г/м2 в полосі шир. 105 мм, картон 120 г/м2 в полосі шир. 110 мм) (а.с. 47).

Судом встановлено, що вартість придбаного товару від ТОВ "Полі-Стар" оплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 23.11.2017 р. №1838 (а.с. 60), від 29.11.2017 р. №1849 (а.с. 61) та від 08.12.2017 р. №1873 (а.с. 62).

Суд констатує, що наявні у справі первинні документи, які розкривають господарську операцію з попереднього придбання позивачем товару у ТОВ "Полі-Стар" та подальше постачання цього ж товару позивачем на УАП ТОВ "Фішер-Мукачево" були подані позивачем і до відповідача, що підтверджується наявними у справі фіскальним чеком Укрпошти та описом вкладення (а.с.57-59).

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що товар, який поставлено позивачем на УАП ТОВ "Фішер-Мукачево" за номенклатурою та обсягами повністю відповідає номенклатурі та обсягам товару попередньо придбаного від ТОВ "Полі-Стар". Отже, на підставі наявних письмових доказів по справі, спростовано невідповідність обсягів постачання товару позивачем обсягам придбання. Враховуючи вище викладене, суд констатує, що відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження невідповідності обсягів постачання товару позивачем обсягам придбання. Також, відповідачем не заперечується достовірність відомостей у документах, які досліджено в ході судового розгляду.

У рішенні комісії відповідача за №590484/34434003 від 09.02.2018 року та рішенні комісії з питань розгляду скарг від 06.03.2018 року №25907/34434003 зазначено, що підставою відмови у реєстрації податкової накладної №376 від 23.11.2017 року є надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування. Однак, звище вказаних рішень не можливо встановити конкретних підстав відмови у реєстрації податкової накладної №376 від 23.11.2017 року, а саме : які документи були надані позивачем з порушення законодавства та/ або які з них були недостатніми для прийняття рішення комісією про реєстрацію податкової накладної, тощо.

Таким чином, з метою встановлення обставин справи, судом двічі в судових засіданнях 05.06.2018 року та 19.06.2018 року (а.с. 90, 93) було зобов'язано відповідача надати витяг з Протоколу на підтвердження того, які саме обставини слугували підставою для прийняття висновку про відмову позивачеві в реєстрації податкової накладної №376 від 23.11.2017 року . Для надання представником відповідача вказаних доказів, судом було двічі оголошено перерву в судовому засіданні (а.с. 90, 93). Однак, представник відповідача не надав до суду витягу з Протоколу, або інші належні та допустимі докази, які б містили висновки про те, яка конкретна підстава зумовила прийняття відповідачем рішення про відмову у реєстрації податкової накладної .

Відповідно до ч. 5 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів .

Згідно ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У відповідності до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України 187.1. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абз. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" (далі - Постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Згідно з абз. 2 Постанови № 190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16. статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1. пункту 201.16. статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №567. Письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вище викладене суд констатує, що письмовими доказами по справі доведено відсутність невідповідності обсягів постачання товару позивачем обсягам придбання.

Також, на підставі наявних матеріалів справи та пояснень сторін, судом встановлено, що позивач подав відповідачеві пояснення та скановані копії документів у формі повідомлення від 06.02.2018 р. №12, які підтверджують реальність здійснення господарської операції за якою складена податкова накладна №376 від 23.11.2017 р. Додані до пояснень документи відповідають вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений наказом Міністерства фінансів України №576 від 13.06.2017 р. Крім того, подані пояснення та документи відповідають вимогам Постанови № 190 про надання письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів. Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження висновків викладених в рішеннях за №590484/34434003 від 09.02.2018 року та від 06.03.2018 року №25907/34434003, які слугували підставою відмови у реєстрації податкової накладної №376 від 23.11.2017 року .

Відповідно до п. 56.10 ст. 56 ПК України рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

З огляду на вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №590484/34434003 від 09.02.2018 року у реєстрації податкової накладної №376 від 23.11.2017 року та рішення комісії з питань розгляду скарг від 06.03.2018 року №25907/34434003 є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги в частині скасування вказаних рішень підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання зареєстрованою з 09.02.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №376 від 23.11.2017 року суд констатує наступне.

Згідно Наукового висновку Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким, дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни може , має право , за власної ініціативи , дбає , забезпечує , веде діяльність , встановлює , визначає , на свій розсуд . Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним, при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних атах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 06 вересня 1978 року, "Фадеєєва проти Росії" (3аява № 55723/00), Страсбург, від 09 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" ( Заява №33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Таким чином, суд приходить висновку, що вимога позивача про визнання зареєстрованою з 09.02.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №376 від 23.11.2017 року не підлягає до задоволення.

Разом з тим, cуд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вище викладені обставини справи, суд приходить висновку, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача зареєструвати з 09.02.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №376 від 23.11.2017 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В матеріалах справи наявне Платіжне доручення №2200 від 03.04.2018 року про сплату судового збору в сумі 3524,00 грн.

Отже, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 1762,00 грн.

На підставі наведеного та керуючись статтями 139, 241, 243, 244, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Дельфін М" (вул. Підопригори, буд.5, кв.108, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600) до Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053) - задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №590484/34434003 від 09.02.2018 року у реєстрації податкової накладної №376 від 23.11.2017 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань розгляду скарг від 06.03.2018 року №25907/34434003.

4. Зобов'язати Державну фіскальну службу України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053) зареєструвати з 09.02.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №376 від 23.11.2017 року Приватного підприємства "Дельфін М" (вул. Підопригори, буд.5, кв.108, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600).

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (пл. Львівська, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) на користь Приватного підприємства "Дельфін М" (вул. Підопригори, буд.5, кв.108, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 34434003) судові витрати в сумі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн.

6. В решті позовних вимог відмовити.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року).

Суддя О.М. Шешеня

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 07.08.2018 року.