Рішення

від 02.08.2018 по справі 646/2214/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 серпня 2018 р. справа № 646/2214/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - Фесенка В.О.,

представника відповідача - Фролова Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блік" (пров. Вірменський, буд. 1/3, кв. 30, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 22708573) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845), Управління Укртрансбезпеки у Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 7 пов., кім. 42, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛІК" звернулось до Червонозаводського районного суду міста Харкова з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:

- скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Харківськійі області від 19.12.2017 №022859 про застосування адміністративно-господарського штрафу, накладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛІК" (пров. Вірменський, буд. 1/3, кв. 30, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 22708573); акт № 0010087 від 13.11.2017; розрахунок до акту № 0010087 від 13.11.2017; довідку № 0023087; акт № 004158 від 13.11.2017.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13.04.2018 адміністративну справу №646/2214/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛІК" Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про скасування постанови від 19.12.2018 про застосування адміністративно-господарського штрафу, передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Блік" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Харківській області про скасування постанови до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.12.2017 №022859, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0010087 від 13.11.2017, акт № 0010087 від 13.11.2017, довідка № 0023087; акт № 004158 від 13.11.2017 ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що звертаючись до суду з даним позовом, позивач обрав невірний спосіб захисту порушених на його думку прав, оскільки Управління Укртрансбезпеки у Харківській області законно, в межах наданих повноважень, провело рейдову перевірку, результати якої оформила шляхом складання акту перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також актом та довідкою.

Правом на подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву сторони не скористались.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Державною службою України з безпеки на транспорті 09.11.2017 прийнято наказ №1077 "Про затвердження щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті".

Фахівцями Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, на підставі направлення на перевірку від 13.11.2017 №021391 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобільної дороги м-18 "Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта" 19 км + 100 м.

Під час вказаної перевірки перевірено транспортний засіб марки VOLVO, модель FH12/ реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп MAGYAR, модель SRP3MER, реєстраційний номер НОМЕР_2, суб'єкт, що перевіряється: ТОВ "БЛІК" м. Харків, пров. Вірменський, б.1/3, кв. 30, ОСОБА_3.

За результатами перевірки складено довідку №0023087, акт № 0010087 від 13.11.2017, акт №004158 від 13.11.2017, в якому зазначено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення вантажу згідно з ТТН № 109 від 13.11.2017, відправник: ТОВ "Пальмєра", одержувач: ТОВ "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат" без оформлення протоколу перевірки адаптації тахографа до транспортного засобу, обладнаного тахографом та з перевищенням вагових обмежень без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами в Україні, виданий компетентними уповноваженими органами, або без документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, чим порушено наказ № 385 від 24.06.2010 Мінтрансзв'язку України та ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Додатком до акту перевірки є розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0010087 від 13.11.2017.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт начальником Управління Укртрансбезпеки у Харківській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022859, якою застосовано до позивача штраф у розмірі 1700 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п. 1 Положення, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1378-р від 16.12.2015 "Питання Державної служби з безпеки на транспорті" здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.

З огляду на викладене, Укртрансбезпека під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов'язкових до виконання.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567), державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 вказано виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється наявність визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Автомобільним перевізником, у силу статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Приписами статті 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

З аналізу викладених законодавчих положень вбачається, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", є виключно автомобільний перевізник.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки водієм транспортного засобу, ОСОБА_4, надано посадовим особам Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на авомобіль марки VOLVO, модель FH-12, реєстраційний номер НОМЕР_1, серії НОМЕР_3; свідоцтво про реєстрацію причепа MAGYAR, модель SRP3MER, реєстраційний номер НОМЕР_2, серії НОМЕР_4; товарно-транспортна накладна №109 від 13.11.2017.

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу марки VOLVO, модель FH-12, реєстраційний номер НОМЕР_1 є ОСОБА_5.

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_4 власником причепа MAGYAR, модель SRP3MER, реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_6.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №109 від 13.11.2017 автомобільний перевізник - ОСОБА_7, вантажовідправник - ТОВ "Пальмєра" код ЄДРПОУ 341726614, вантажоодержувач - ТОВ "Ново-Водолажський масло-жировий комбінат", водій - ОСОБА_3.

Окрім того, суд зазначає, що вказаний транспортний засіб, починаючи з 07.06.2017 та на час винесення оскаржуваної постанови, актів, розрахунку та довідки належав на праві власності ОСОБА_5, вказане підтверджується: відповіддю №31/20-371 від 30.01.2018 на адвокатський запит ОСОБА_8, наданої Регіональним сервісним центром в Харківській області МВС України на транспортний засіб марки VOLVO, модель FH-12, реєстраційний номер НОМЕР_1; відповіддю №31/20-372 від 30.01.2018 на адвокатський запит ОСОБА_8, наданої Регіональним сервісним центром в Харківській області МВС України, відповідно до якої транспортних засобів, зазначених в акті №0010087 від 13.11.2017, у власності ТОВ "БЛІК" не перебуває.

При цьому відповідачами не надано суду жодного доказу на підтвердження здійснення перевезення саме позивачем (накладної, маршрутного листа, пояснень, актів, тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не є власником вказаного транспортного засобу та не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому до нього не можуть бути застосовані санкції.

Суд вказує, що згідно зі ст.3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

З огляду на абз.18 ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Таким чином, плата за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується відносно автомобільних перевізників, якими є фізичні або юридичні особи, що здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Як встановлено ч. 4 ст. 217 Господарського кодексу України господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

З огляду на наведене, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Суд зазначає, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що транспортні засоби не належали на праві власності позивачу та на час проведення перевірок та виявлення порушень позивач не мав статусу перевізника.

Таким чином, суб'єктом владних повноважень до відповідальності, передбаченої Законом України "Про автомобільний транспорт", притягнуто іншу особу, а саме особу, яка в силу викладених вище обставин об'єктивно не могла допустити таке порушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №022859 від 19.12.2017 та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0010087 від 13.11.2017 підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування акту № 0010087 від 13.11.2017, довідки № 0023087 та акту № 004158 від 13.11.2017 суд зазначає, що сама по собі довідка та Акти проведення перевірки не містять будь-яких приписів або зобов'язань, які є обов'язковими для позивача, не тягнуть за собою настання будь-яких негативних наслідків для позивача, відповідно, не порушують його права та інтереси. Тобто, довідка та Акти проведення перевірки не є правовими актами індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідачем надано до суду копію квитанції від 23.01.2018 на суму 2000,00 грн, копію квитанції №ж-3 від 10.04.2018 на суму 2000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем не надано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що з наданих позивачем документів не можливо оцінити рівень витрат на правничу допомогу, а саме, що такі витрати понесені фактично та що їх сума була обґрунтованою, а тому правові підстави для стягнення з відповідача судових витрат відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 528,60 грн, суд зазначає, що даний судовий збір сплачений за подання заяви про забезпечення позову, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2018, а тому підстави для стягнення із відповідача зазначеної суми судових витрат відповідно до вимог КАС України та Закону України "Про судовий збір" відсутні.

Керуючись ст. ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Блік" (пров. Вірменський, буд. 1/3, кв. 30, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 22708573) до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845), Управління Укртрансбезпеки у Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 7 пов., кім. 42, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Харківській області від 19.12.2017 № 022859 про застосування адміністративно-господарського штрафу, накладеного на Товариство з обмеженою відповідальністю "Блік", код ЄДРПОУ 22708573.

Скасувати розрахунок №0010087 від 13.11.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від №0010087 від 13.11.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блік" (пров. Вірменський, буд. 1/3, кв. 30, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 22708573) судовий збір у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено 08 серпня 2018 року.

Суддя О.Г. Котеньов