Постанова

від 07.08.2018 по справі 825/1722/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1722/18 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді: Шелест С.Б.

Суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.

Секретар судового засідання: Кузик М.А.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.18р. у справі №825/1722/18 за позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Десна-Трог 2014 про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків

у с т а н о в и в:

у квітні 2018 року ГУ ДФС у Чернігівській області звернулось до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ Десна-Торг 2014 на суму 1 819 981,89 грн., що знаходяться на відкритих рахунках у банках.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.18р. у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, апелянт вказує на наявність податкового боргу, не сплаченого у добровільному порядку, що дає підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку в судовому порядку.

Дану справу судом першої інстанції розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, у зв'язку з чим та відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та установлено судом першої інстанції, Відповідач має податковий борг у розмірі 1 819 981,89 грн., що виник внаслідок несплати в установлені строки самостійно задекларованих сум грошового зобов'язання з ПДВ, а також у зв'язку із невиконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі 825/2296/16.

Податковим органом направлено на адресу Відповідача податкову вимогу від 11.10.16р.№3316-17, втім рекомендована кореспонденція повернулась на адресу відправника.

Не зважаючи на вжиті податковим органом заходи, податковий борг Товариством сплачений не був, що обумовило звернення із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у Відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2. статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом; податковим органом не доведено належними та допустимими доказами відсутність у Товариства майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК) арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Згідно частини 4 статті 5 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

На підтвердження відсутності майна Відповідача, контролюючим органом надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 13.03.18р., згідно якої відносно Відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості відсутні, у Державному реєстру Іпотек відомості відсутні; лист Територіального сервісного центру № 7441 згідно якого за Відповідачем транспортні засоби не зареєстровані; лист Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області згідно якого за Відповідачем техніка не зареєстрована (а.с. 17, 18, 20).

Відповідно до частин першої статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (частина перша статті 179 Цивільного кодексу України). Речі у свою чергу поділяються на рухомі та нерухомі (стаття 181 Цивільного кодексу України).

У даному випадку Позивачем не доведено відсутність іншого майна у Відповідача, відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо), а тому наведені вище докази не можуть слугувати безумовним підтвердженням відсутності у Відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках Товариства.

Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підстави для застосування адміністративного арешту, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків, проте, помилковість висновку суду не призвела до неправильного вирішення спору.

Аналогічна висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.18р. у справі №2а/0470/13212/12.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.18р. у справі №825/1722/18 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.06.18р. у справі №825/1722/18 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьменко В.В.

Шурко О.І.