Постанова

від 07.08.2018 по справі 805/2429/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2018 року

Київ

справа №805/2429/17-а

адміністративне провадження №К/9901/20906/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Офісу великих платників податків ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 (суддя - Давиденко Т.В.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 (судді - Ястребова Л.В, Васильєва І.А., Компанієць І.Д.)

у справі №805/2429/17-а

за позовом Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське№1

до Офісу великих платників податків ДФС

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Державне підприємство Шахтоуправління Південнодонбаське№1 (далі - Підприємство) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС (далі - ДФС) від 27.02.2017.

Позов мотивовано безпідставністю висновків ДФС про те, що господарські угоди, за наслідками яких Підприємство визначило свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість, не мали реального характеру, відтак у ДФС не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.08.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення ДФС від 27.02.2017 №0001154709 та стягнуто на користь позивача судові витрати в розмірі 17 234, 79 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні адміністративного позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази.

Підприємство відзиву на касаційну на надало.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в деклараціях з податку на додану вартість операцій по взаємовідносинам за січень, лютий, квітень, травень, червень 2015 року з контрагентом ТОВ Аннтей-В , за січень 2015 року з ТОВ Меневра груп , за лютий 2015 року з ТОВ Норс інвест складено акт від 23.012017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 919 188 грн.

На цій підставі ДФС 27.02.2017 прийнято податкове повідомлення рішення № 0001154709, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 919 188 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 229 797 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач мотивує тим, що господарські угоди укладені між Підприємством та його контрагентами переліченими у акті перевірки, не мали реального характеру та фактично не виконувались.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток підприємств, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі придбання товарів внормовано статтями 14,44,198,201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, водночас суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення Підприємством вимог податкового законодавства та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні спростовано під час розгляду справи.

Відповідачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів які підтверджують правильність висновків викладених в акті перевірки ДФС від 23.012017.

Натомість, позивачем надано докази фактичного виконання умов укладеного 24.12.2014 року з ТОВ Норс Інвест договору про виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання, отримання товарів на виконання укладених з цим же підприємством договорів від 12.01.2015 та 16.01.2015; отримання товарів на виконання укладених з ПП Аннтей-В 18.08.2014 та 27.02.2015 договорів поставки; отримання товарів, обумовлених договором поставки, укладеного 12.12.2014 з ТОВ Меневра групп .

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій дано належну оцінку доводам та запереченням, якими позивач та відповідач обґрунтовували свої позиції у справі, що переглядається.

З огляду на це, судами зроблено правильний висновок про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих господарських операцій.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) та частини 2 статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017), відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Відтак, касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.08.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова