Постанова

від 06.08.2018 по справі 636/1357/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 серпня 2018 року

м. Харків

справа № 636/1357/17

провадження № 22ц/790/368/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Коваленко І.П., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.,

ім'я (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Коробочкинська сільська рада Чугуївського району Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 травня 2017 року в складі судді Слурденко О.І.,

у с т а н о в и в:

27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області та просив визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 3,68 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_3.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його мати - ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на майно, а саме - на земельну ділянку площею 3,68 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, яку вона успадкувала після смерті її матері - ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, яка належала їй на праві власності на підставі Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Чугуївською райдержадміністрацією Харківської області 02 січня 2003 року, згідно з рішенням від 10 грудня 2002 року № 333.

Спадщину ОСОБА_3 прийняла на підставі частини 3 статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Однак оформити право власності на вказану земельну ділянку на своє ім'я за життя не встигла, у зв'язку з чим, позивач не має можливості отримати Свідоцтво про право власності на належне йому спадкове майно в нотаріальному порядку.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 17 травня 2017 року позов задоволено. За ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 3,68 га, кадастровий номер НОМЕР_1, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області за Державним актом на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданим 02 січня 2003 року Чугуївською райдержадміністрацією Харківської області на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення від 10 грудня 2002 року № 333 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статтей 2016-2018 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з частиною 1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. На підставі поданих позивачем доказів встановлено факти родинних стосунків: померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, як матері та доньки; ОСОБА_1 з померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3, як сина та матері. Оскільки позивач, як єдиний спадкоємець першої черги за законом після смерті своєї матері, не має можливості у встановленому законом порядку оформити спадщину в нотаріальному порядку, його спадкові права підлягають захисту в судовому порядку.

02 жовтня 2017 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Чугуївською райдержадміністрацією Харківської області 02 січня 2003 року згідно з рішенням від 10 грудня 2002 року № 333, належала земельна ділянка площею 3,68 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області. Він є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 та як спадкоємець першої черги за законом має право на спадщину. У встановлений законом строк, він звернувся до Чугуївської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_4, на підставі якої державним нотаріусом була заведена спадкова справа № 604/2015 та 31 серпня 2015 року здійснена її реєстрація у Спадковому реєстрі за № 57871541. Зазначав, що суд першої інстанції не встановив та не дослідив коло спадкоємців та наявність заведених спадкових справ після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 У зв'язку з чим ОСОБА_2 не було залучено до розгляду справи та ухвалено рішення, яке впливає на його спадкові права. Також, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у позивача ОСОБА_1 відмови нотаріуса у видачі Свідоцтва про право на спадщину, що є підставою для відмови у задоволенні позову. В ухваленому рішенні є посилання на заяву відповідача про визнання позову, яка відсутня в матеріалах справи. Крім того, Коробочкинська сільська рада Чугуївського району Харківської області не могла бути відповідачем у вказаній справі, оскільки втратила цивільну правоздатність у зв'язку з її припиненням, відомості про що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції не оскаржив, відзив на апеляційну скаргу не надав.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Чугуївською райдержадміністрацією Харківської області 02 січня 2003 року згідно з рішенням від 10 грудня 2002 року № 333, належала земельна ділянка площею 3,68 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_3, виданим 06 березня 2015 року Виконавчим комітетом Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, актовий запис № 09.

Позивач зазначав, що його мати - ОСОБА_3 прийняла спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року бабусі ОСОБА_4 на підставі частини 3 статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини. На підтвердження цього надано довідку - інформацію Виконавчого комітету Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 27 березня 2017 року № 02-41/447.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть НОМЕР_4, виданим 26 травня 2016 року Виконавчим комітетом Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, актовий запис № 22.

ОСОБА_1 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 Спадщину прийняв фактично, оскільки був зареєстрований та проживав з матір'ю за однією адресою на день її смерті (а. с. 8, 11-16).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 1 та 2 статті 1220 ЦК України).

Частиною 1 та 2 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина 3 статті 1268 ЦК України).

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина 1 статті 1225 ЦК України).

При розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце і час відкриття спадщини; наявність чи відсутність заповіту спадкодавця; коло спадкоємців, які мають право на спадщину за заповітом чи за законом у порядку черговості; коло спадкоємців, які у передбачений законом спосіб прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 01 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України.

Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця, тощо.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянт ОСОБА_2 є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, та як спадкоємець першої черги за законом має право на спадщину. У встановлений законом строк, він звернувся до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою про прийняття спадщини після померлої матері - ОСОБА_4, на підставі якої державним нотаріусом була заведена спадкова справа № 604/2015, та 31 серпня 2015 року здійснена її реєстрація у Спадковому реєстрі за № 57871541 (а. с. 44-49).

Таким чином, судом першої інстанції не встановлено коло спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4, не з'ясовано, хто з них прийняв спадщину у встановленому законом порядку й відповідно, не вирішено питання про залучення цих осіб до участі у справі.

Відповідно до частини 1 статті 33 ЦПК України, який був чинним на момент ухвалення оскаржуваного рішення, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, змінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Як роз'яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залучення співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача.

Однак, за правилами ЦПК України апеляційний суд не наділений повноваженнями залучати осіб до участі у справі у якості сторін, чи третіх осіб.

Розглянувши позов, пред'явлений до Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, суд першої інстанції не врахував, що територіальна громада може бути відповідачем у даній справі лише при відсутності інших спадкоємців за законом або за заповітом, які прийняли спадщину, а отже не перевірив, чи є територіальна громада в особі Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області належним відповідачем у даній справі. Крім того, Коробочкинська сільська рада Чугуївського району Харківської області втратила цивільну правоздатність у зв'язку з її припиненням, відомості про що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Припинення Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області також підтверджується листом Виконавчого комітету Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 29 вересня 2017 року № 02-29/2152, рішенням Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 13 травня 2016 року Про добровільне об'єднання територіальних громад та рішенням Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області від 28 грудня 2016 року Про затвердження передавального акту для прийняття на баланс Чкаловської селищної ради та її виконавчих органів майна та зобов'язань Коробочкинської сільської ради (а. с. 51-58, 60-61).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

В пункті 24 (абзац 3) постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз'яснено, що при розгляді цих справ судам слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 67 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425- ХІІ Про нотаріат встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у позивача ОСОБА_1 відмови нотаріуса у видачі Свідоцтва про право на спадщину, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Також, в рішенні суду першої інстанції є посилання на заяву відповідача про визнання позову Коробочкинською сільською радою Чугуївського району Харківської області, яка відсутня в матеріалах справи.

Пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є : неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахування викладеного, рішення суду першої інстанції не є законним та підлягає скасування з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

ОСОБА_2 при зверненні до суду апеляційної інстанції сплатив судовий збір в розмірі 1 459 грн. 08 коп., що документально підтверджено платіжним дорученням № 0.0.860423134.1 від 29 вересня 2017 року (а. с. 32).

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, вказана сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 17 травня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 459 грн. 08 коп. (одну тисячу чотириста п'ятдесят дев'ять грн. 08 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 08 серпня 2018 року.

Головуючий А.В. Котелевець

Судді І.П. Коваленко

Р.М. Піддубний