Ухвала

від 07.08.2018 по справі 653/1972/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 653/1972/18 Головуючий в 1 інстанції: ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/791/375/18 Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Генічеського районного суду Херсонської області від 09 липня 2018 року про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Генічеської місцевої прокуратури ОСОБА_7 звернулась до суду з клопотанням про накладення арешту на майно, по матеріалам кримінального провадження №42018231140000017 від 06 квітня 2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.197-1 КК України, в якомупросила накласти арешт на майно, яке є речовим доказом, а саме земельної ділянки площею 2,50011 га, кадастровий номер 6522185000:03:001:0008, земельної ділянки площею 2,4993 га, кадастровий номер 6522185000:03:001:0009, земельної ділянки площею 15,0028 га, кадастровий номер 6522185000:03:001:0010, а також на посіви сільськогосподарських культур, вирощування яких здійснюється на вказаних земельних ділянках, та заборонити будь-кому розпоряджатись будь-яким чином вказаним майном, використовувати його, вчиняти будь-які дії щодо покосу сільськогосподарських культур без погодження зі слідчим, прокурором, судом до прийняття остаточного рішення по справі.

Ухвалою слідчого судді Генічеського районного суду Херсонської області від 09 липня 2018 року, відмовлено у задоволенні клопотання.

Зазначене рішення слідчий суддя мотивував тим, що в клопотанні не наведено переконливих доводів щодо настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню у разі незастосування арешту на зазначені земельні ділянки, оскільки саме клопотання не містить посилань на ризики, які загрожують збереженню земельних ділянок, які є об`єктами злочинних дій.

В апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу суду такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, фактичним обставинам справи.

Крім того, як зазначає апелянт, суд вийшов за межі обставин, які повинні бути досліджені під час розгляду клопотання про арешт майна, передбачені ст. 173 КПК України та надав правову оцінку зібраним доказам та складу кримінального правопорушення.

Зважаючи на викладене, просить скасувати вказану ухвалу, та ухвалити нову якою задовольнити клопотання прокурора Генічеської місцевої прокуратури ОСОБА_7 .

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів провадження відомості зазначені в клопотанні слідчого 06.04.2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018231140000017 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Станом на 07.08.2018 року у кримінальному провадженні № 42018231140000017 жодній особі про підозру, не повідомлено.

Постановою слідчого СВ Генічеського ВП ГУ НП в Херсонській області ОСОБА_8 від 23.06.2018 року, земельні ділянки 6522185000:03:001:0008 площею 2,5001 га.; 6522185000:03:001:0009 площею 2,4993 га.; 6522185000:03:001:0010 площею 15,0028 га., на яких здійснюється вирощування сільськогосподарської культури, а також посіви зернової культури на відповідних полях, визнано речовим доказом.

Згідно з ч. З ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 2 ч. З ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

За змістом положень ч. 1 ст.173 КПК України, обов`язок надання доказів необхідності арешту покладений на особу, яка подає клопотання про арешт майна, а слідчий суддя зобов`язаний відмовляти у задоволенні цього клопотання в разі, якщо доказів про необхідність арешту майна, доказів розміру шкоди спричиненої кримінальним правопорушенням, доказів самого факту завдання шкоди ї розміру цієї шкоди, а також наявності цивільного позову.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як вбачається з матеріалів провадження вищевказаних доказів слідчим чи прокурором до суду не надано.

Так, всупереч вищевказаним вимогам КПК України, прокурор та слідчий не вказали яким чином буде досягнута мета накладення арешту, а саме збереження земельних ділянок, які є об`єктами злочинних дій.

Крім того, переглядаючи рішення слідчого судді в апеляційному порядку, судова колегія виходить з того, що в матеріалахсправи відсутні підстави для задоволення клопотання слідчого.

Відповідно до вимогч.2 п.5ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, аналізуючи матеріали провадження колегія суддів приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання, як арешт земельних ділянок та посівів зернової культури з метою забезпечення кримінального провадження, а отже слідчий суддя дав належну оцінку сукупності отриманих доказів, та їх належність.

Крім того, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі обґрунтовано вказав, що злочин передбачений ч.1ст.197-1КК України є злочином з матеріальним складом, кримінальна відповідальність за вчинення кого наступає за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику та не передбачає додаткового покарання у виді конфіскації врожаю.

Враховуючи те, що по матеріали провадження не містять доказів на підтвердження розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та докази факту завдання шкоди, відсутній цивільний позов, не надано доказів того, що посіви є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину або доходом від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання слідчого, з чим погоджується і колегія суддів.

Інші обставини на які посилається в апеляційній скарзі прокурор були відомі слідчому судді при ухваленні оскаржуваного рішення та цілком враховані ним.

Істотних порушень вимог КПК України, які стали б безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення колегія судді не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст.171-174,404,407,422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Генічеського районного суду Херсонської області від 09 липня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Генічеської місцевої прокуратури ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, яке є речовим доказом, а саме земельної ділянки площею 2,50011 га, кадастровий номер 6522185000:03:001:0008, земельної ділянки площею 2,4993 га, кадастровий номер 6522185000:03:001:0009, земельної ділянки площею 15,0028 га, кадастровий номер 6522185000:03:001:0010, а також на посіви сільськогосподарських культур, вирощування яких здійснюється на вказаних земельних ділянках, з забороною будь-кому розпоряджатись будь-яким чином вказаним майном, використовувати його, вчиняти будь-які дії щодо покосу сільськогосподарських культур без погодження зі слідчим, прокурором, судом до прийняття остаточного рішення по справі без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення та оскарженню не підлягає.

Головучий: (підпис)

Судді: (підпис) (підпис)

З оригіналом згідно.

Головуючий ОСОБА_2