Рішення

від 09.08.2018 по справі 909/541/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.08.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/541/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Cервіс ЛТД"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД"

про стягнення заборгованості в сумі 12782,03 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін

Суть спору: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс ЛТД" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 12782,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив у повному обсязі роботи, виконані позивачем та вартість поставлених запасних частин на підставі договору від 24.11.2015 №ЛТД-84, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 11622,00 грн., на яку позивач нарахував відповідачу 660,39 грн пені, 92,98 грн. інфляційних втрат, 58,00 грн 3% річних та штраф у розмірі 348,66 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Суд відповідно до приписів ст. 252 ГПК України ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням (ухвала про відкриття провадження від 26.06.2018).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 26.06.2018, яку отримав 03.07.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх.№10116 від 09.07.2018. Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 30.06.2018, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (вх.№9864/18 від 04.07.2018).

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 26.06.2018 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідач у встановлений строк відзиву та будь-яких інших доказів суду не надав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище та керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані суду докази відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено наступне.

23.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" укладено договір №ЛТД-84 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонтування автомобілів і купівлі- продажу запасних частин (далі - договір), відповідно умов якого виконавець за завданням замовника приймає на себе зобов"язання протягом строку дії цього договору, виконувати роботи з ремонтування та технічного обслуговування автомобілів, наданих замовником, а також здійснювати поставку запасних частин та матеріалів, що надалі за текстом разом іменуються -"роботи", а замовник зобов"язується приймати виконані роботи та оплачувати вартість таких робіт в порядку і на умовах, визначених цим договором (п.1.1.).

23.11.2015 сторони договору також підписали Протокол розбіжностей до договору №ЛТД-84 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонтування автомобілів і купівлі- продажу запасних частин, який є невід"ємною частиною договору та відповідно до положень якого сторони підтвердили прийняття нової редакції замовника зазначених пунктів та змін, зазначених у цьому Протоколі.

Згідно п.2.7 договору, виконавець та замовник підписують Акт виконаних робіт в день передачі (повернення з ремонту) автомобіля. В Акті виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість робіт є динамічною, встановлюється та затверджується сторонами у відповідному наряд - замовленні та остаточно - в Акті виконаних робіт. Остаточна вартість робіт зазначається в Акті виконаних робіт, що складається виконавцем після виконання робіт і підписується представниками обох сторін. Рахунок - фактура виставляється після фактично виконаних робіт, разом з Актом виконаних робіт або видатковою накладною.

Замовник зобов"язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вартості робіт, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Акта виконаних робіт ( п.4.2.1 та п.3.2 договору ).

Згідно п.6.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів відбитками печаток і діє до 31.12.2016 включно, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором.

На виконання умов договору позивачем за період з 18.01.2017 по 23.03.2017 виконано та передано замовнику роботи на загальну суму 47104,01 грн, які відповідач оплатив частково в сумі 35482,01 грн. Внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 11622,00 грн.

В підтвердження позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс ЛТД" подано Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ЛТ000000540 та №ЛТ000000541 від 23.03.2017, рахунки - фактури №ЛТ-0609 та №ЛТ-0608 від 23.03.2017 та акт звіряння взаємних розрахунків за 2017 рік. Дані документи підписані та скріплені печатками юридичних осіб без жодних зауважень.

Як свідчать вказані вище Акти здачі - прийняття робіт, виконані позивачем роботи прийняті відповідачем як замовником без зауважень, за відсутності претензій по об'єму, якості та строках виконання робіт (надання послуг), про що у акті містяться відповідні підписи представників сторін.

Доказів, які б заперечували факт виконання робіт за вказаними Актами чи зміни визначеного строку оплати виконаних робіт та/або відстрочення здійснення оплати відповідачем не подано.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів виконання робіт до суду не надходило, будь-які докази відступів від умов договору та відмови відповідача від приймання виконаних робіт та підписання Актів, а також заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс ЛТД" умов договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів і продажу запасних частин, обумовлених договором в обсягах, зазначених в Актах, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт у вказаних обсягах без будь яких зауважень.

За твердженням позивача, відповідач своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт у строки та порядку, визначені умовами Договору, належним чином не виконав, здійснивши часткову оплату, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 11622,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією № б/н від 07.05.2018 року про оплату боргу. Факт отримання цієї претензії підтверджується підписом директора ОСОБА_1 "Європа-Транс ЛТД". Проте, ця вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості виконаних позивачем за договором робіт, позивачем на підставі п.5.3, 5.4 Договору здійснено нарахування пені в сумі 660,39 грн та 3% річних в розмірі 58,00 грн за період з 06.04.2018 по 06.06.2018; на підставі п.5.7 Договору нараховано штраф в сумі 348,66 грн; а також керуючись ст.625 ЦК України нараховано інфляційні втрати в розмірі 92,98 грн, які просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона, згідно ст.74 ГПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними та достатніми в розумінні статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України для підтвердження позовних вимог в розмірі 12782,02 грн.

При винесенні рішення суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України ).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, укладений між сторонами договір на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонтування автомобілів і купівлі- продажу запасних частин №ЛТД-84 від 23.11.2015 відповідно до його предмету та умов є за своєю правовою природою змішаним договором, який містить елементи як договору надання послуг так і договору купівлі-продажу, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з виконання робіт, а відповідачем, у свою чергу, прийняті ці роботи будь - яких зауважень, факт передачі позивачем товару та надання послуг належним чином підтверджено матеріалами справи.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, наданих послуг та вартості запасних частин, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 11622,00 грн. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.

Щодо стягнення штрафу та пені.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 та 5.7 договору, сторони погодили, що у випадку порушення строку оплати вартості робіт за цим договором, виконавець має право стягнути із замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання чи неналежного виконання зобов"язання з оплати робіт, за кожний день прострочення платежу. У разі прострочення виконання зобов"язання зі сплати за виконані роботи більш ніж на 30 календарних днів, замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 3% від вартості неоплачених виконаних робіт та (або) поставлених деталей.

На підставі вказаних правових норм та пунктів договору, позивач за період з 06.04.2018 - 06.06.2018 на суму боргу 11622,00 грн нарахував відповідачу пеню в сумі 660,39 грн. та штраф в розмірі 348,66 грн.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені та штрафу, і враховуючи відсутність клопотання відповідача про застосування судом строку позовної давності задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Крім того, пунктом 5.4 договору сторони погодили , що у випадку прострочення замовником оплати вартості робіт, замовник, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує 3(три) відсотки річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми закону та пункту договору, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов"язання, позивачем за період з 06.04.2018 - 06.06.2018 на суму боргу11622,00 грн нарахував відповідачу 3% річних в сумі 58,00 грн та інфляційні втрати в сумі 92,98 грн за квітень 2018 року.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних в межах заявлених позовних вимог.

Також, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Висновок суду.

Позовні вимоги належить задовольнити і стягнути з відповідача ОСОБА_1 "Європа-Транс ЛТД" на користь позивача ОСОБА_1 "Автокомп сервіс ЛТД" - 11622,00 грн основної заборгованості за виконані роботи згідно договору від 24.11.2015 №ЛТД-84 на виконання робіт з технічного обслуговування та ремонтування автомобілів і купівлі- продажу запасних частин, а також 660,39 грн пені, 92,98 грн. інфляційних втрат, 58,00 грн 3% річних та штраф у розмірі 348,66 грн за порушення строків оплати виконаних робіт.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

До витрат, пов"язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв"язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач ОСОБА_1 "Автокомп Сервіс ЛТД" вказав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн. На підтвердження здійснених витрат надано договір про надання правової допомоги від 01.06.2018, ордер на надання правової допомоги від 01.06.2018 КВ№233635, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.10.2015 №005442, акт виконаних робіт (послуг) від 04.06.2018 №3. Як доказ оплати відповідних послуг надано платіжне доручення №477 від 11 червня 2018 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов"язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зважаючи на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, та на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат, суд вважає, що з відповідача належить стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, судові витрати становлять 6 762 грн і покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, у відповідності до статтей 124,129 Конституції України, керуючись статтями 73, 74, 76, 79, 123, 124, 126, 129, 178, 240, 252, 233, 238, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 12782,03 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", АДРЕСА_1, 76018 (код 32605152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп сервіс ЛТД", проспект Академіка Палладіна, буд.32-Б, м. Київ, 03680 (код 38801560) 11622,00 (одинадцять тисяч шістсот двадцять дві гривні) - основного боргу, 660,39 (шістсот шістдесят гривень тридцять дев"ять копійок) пені, 92,98 (дев"яносто дві гривні дев"яносто вісім копійок) інфляційних втрат, 58,00 (п"ятдесят вісім гривень) 3% річних та 348,66 (триста сорок вісім гривень шістдесят шість копійок) штрафу, а також 1762,00 (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) судового збору та 5000,00 (п"ять тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.08.2018

Суддя Максимів Т.В.