Рішення

від 09.08.2018 по справі 910/7750/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 09.08.2018Справа №  910/7750/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Білд Компані" Простягнення 135 639,65 грн.                     Без повідомлення (виклику) учасників справи;                                                                                                                                                                     ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Білд Компані"  про стягнення 135 639,65 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов'язання щодо поставки продукції, яка попередньо оплачена позивачем. Враховуючи зазначені обставини, позивачем було подано позовну заяву про стягнення 122      862,00 грн. попередньої оплати та 12  777,65 грн. нарахованої пені за невиконане зобов'язання. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч.       1 ст.       250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч.       6 ст.       242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч.       4 ст.       89 Цивільного кодексу України       відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача      про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.06.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Копилівська 10-Б, оф. 35, м. Київ,04073. Однак, зазначене поштове відправлення 02.07.2018 повернулось на адресу Господарського суду м. Києва із поміткою працівника поштового відділення: “за закінченням встановленого строку зберігання ”. Згідно з ч.       6 ст.       242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому відділенні відмітки про те, що адресата не знайдено, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в   електронній   формі   не   пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення   і   підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення  Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована  система  збирання,  зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на   офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.06.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 29.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" (далі – позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Білд Компані" (далі – відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 0001(далі - договір), відповідно до пунктів 1.1 якого сторони передбачили, що на умовах цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору(далі-продукція), а покупець зобов'язується прийняти  та оплатити продукцію. За твердженнями позивача, останнім, на виконання умов договору, було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 122862,00 грн., в якості попередньої оплати за продукцію. Разом із тим, як стверджує позивач, відповідачем умови договору не виконані, продукція у строки, визначені договором, не поставлена, чим порушено його права. Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до відповідача із повідомленням-вимогою про повернення сплаченої попередньої оплати, яка відповідачем залишена без реагування. У зв'язку із вищенаведеним Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" звернулось до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 122     862,00 грн. попередньої оплати та 12     777,65 грн. нарахованої пені. В свою чергу, відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, обставин, виконаних позивачем не спростував, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги   підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, 29.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" (далі – позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Білд Компані" (далі – відповідач, постачальник) було укладено договір поставки № 0001(далі - договір), відповідно до пунктів 1.1 якого сторони передбачили, що на умовах цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору(далі-продукція), а покупець зобов'язується прийняти  та оплатити продукцію. Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення(асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються специфікацією (надалі іменується «Специфікація»), що є додатком №1 до цього договору. Згідно з п. п. 2.1-2.3 договору, поставка продукції за цим договором здійснюється у такі строки: двадцять один робочий день від дня складання договору. Місце здійснення поставки продукції постачальником: м. Київ, вул. Смоленська, 31/33. Відвантаження продукції здійснюється відвантаженням по даному адресу. Загальна ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає: 102     385,00 грн. без ПДВ, 122     862,00 грн. з ПДВ(п. 3.2 договору).    Умовами п. 7.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 0001 від 29.01.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки. У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські       зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання              зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Позивачем, на виконання умов договору, 30.01.2018 було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 122     862,00 грн. в якості попередньої оплати, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 99 від 30.01.2018. Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Як було зазначено раніше, відповідно до п. 2.1 договору, поставка продукції за цим договором здійснюється у такі строки: двадцять один робочий день від дня складання договору. Беручи до уваги все вищенаведене у сукупності, а також  враховуючи, що договір підписано сторонами 29.01.2018, господарський суд  дійшов висновку, що строк поставки відповідачем товару, який було попередньої оплачено позивачем, настав. Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. 23.05.2018 позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення-вимогу щодо повернення попередньої оплати та сплати нарахованої пені за не поставку продукції, яка, в свою чергу, була залишена відповідачем без задоволення, грошові кошти не повернуті. Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у розмірі 122     862,00 грн. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання. Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до п. 4.2 договору, за прострочення передачі продукції, передачу меншої кількості продукції, ніж передбачено цим договором, постачальник виплачує покупцеві за вимогою останнього неустойку в розмірі 0,1 % від суми за кожен день, але не більше 10 % від суми договору. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України), Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону. За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Позивач, за прострочення строків поставки товару по договору поставки № 0001 керуючись п. 4.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12     777,65 грн. Тобто розмір договірної штрафної санкції обраховано у відсотковому розмірі за кожну добу прострочення, що за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю “пеня”. Аналогічні висновки викладено Верховним Судом України  у постанові від 08.02.2017 у справі №910/29752/15. Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з поставки продукції не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі, передбаченому пунктом 4.2 договору. При перевірці наданого позивачем розрахунку судом встановлено, що позивачем було нараховано пеню за період з 28.02.2018 по 12.06.2018. В той же час, судом встановлено, що повідомлення-вимога вих. № 1 від 23.05.2018, якою позивач вимагає від відповідача повернення попередньої оплати, направлена позивачем на адресу відповідача 23.05.2018, а відтак суд приходить до висновку, що з цього моменту позивачем вчинено односторонній правочин, який тягне припинення зобов'язань в частині поставки товару. Отже, саме з 23.05.2018 (дата підписання та направлення вимоги) зобов'язання відповідача з поставки продукції за договором припинилося, що унеможливлює покладення на нього відповідальності за прострочення такого зобов'язання у період з 23.05.2018 по 12.06.2018. Здійснивши власний розрахунок пені, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 10     320,41 грн., нарахованої за період з 28.02.2018 по 22.05.2018, за порушення терміну поставки продукції за договором, вартість якої становить 122     862,00 грн, а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Білд Компані" попередньої оплати в розмірі 122     862,00 грн. та пені в сумі 10     320,41 грн. Згідно з п.     2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, - В И Р І Ш И В: 1.  Позовні вимоги задовольнити частково.            2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Білд Компані" (місцезнаходження: вул. Копилівська 10-Б, оф. 35, м. Київ,04073, код ЄДРПОУ41417861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж Ріелті" (місцезнаходження: вул. Інтернаціональна 76, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25001, код ЄДРПОУ 41622241) 122     862,00 грн. передплати, 10     320,41 грн. нарахованої пені та 1     997,73 грн. судового збору.            3. В іншій частині позову відмовити. 4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 6. Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.          Суддя                                                                                                 Спичак О.М.