Рішення

від 08.08.2018 по справі 910/4380/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2018Справа № 910/4380/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕГ (69032, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ РЕКОРДНА, будинок 20; код ЄДРПОУ 38229098)

до Державного підприємства "СЕТАМ" (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТРІЛЕЦЬКА, будинок 4-6; код ЄДРПОУ 39958500)

про повернення безпідставно набутих грошових коштів

Представники учасників справи: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕГ" до Державного підприємства "СЕТАМ" про повернення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимоги позивач посилається на той факт, що для участі в електронних торгах з реалізації лоту №195788 "Нежитлові приміщення (офісний центр), загальною площею 1714,40 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9", які проведені 24.02.2017 р. Державним підприємством "СЕТАМ" (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 39958500) (протокол №238331), ним на рахунок останнього було сплачено гарантійний внесок в сумі 327 046,30 грн., однак електронні торги, переможцем яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕГ " (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20, код ЄДРПОУ 38229098) (Учасник №8) в судовому порядку визнано недійними та, відповідно, реалізація майна не відбулася, внаслідок чого гарантійний внесок у вказаній сумі згідно Наказу Міністерства Юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5 "Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна" підлягає поверненню позивачеві.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь: 330 316,76 грн. - безпідставно отриманих грошових коштів, 2 932,13 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 11 355,08 грн. - інфляційних втрат, 17 396,68 грн. - не отриманих доходів, 5 430,00 грн. - судового збору, 54 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 року, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/4380/18 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк для надання заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

04.06.2018 року через канцелярію суду представником відповідача подані клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін у справі та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в обґрунтування яких позивач посилається на намір вирішити спір з позивачем мирним шляхом, уклавши мирову угоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 року у задоволенні клопотання Державного підприємства "СЕТАМ" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено; Залишено заяву Державного підприємства "СЕТАМ" із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без задоволення.

25.06.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь: 330 316,76 грн. - безпідставно отриманих грошових коштів, 5 945,70 грн. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 17 876,92 грн. - інфляційних втрат, 30 444,600 грн. - не отриманих доходів, 5 768,74 грн. - судового збору, 66 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

10.07.2018 року через канцелярію Господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

За таких обставин, оскільки відповідач скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2016 року Одеським господарським апеляційним судом винесена постанова у справі №915/1169/15.

Згідно вказаної постанови звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 1714,4 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна 4/9 і які належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю Офісний центр Миколаїв ", шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Звернення стягнення на вказане майно здійснено в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №010/01-02/09-054 від 06.11.2009 р., що був укладений в рамках генерального кредитного договору №010/01-02/08-018 від 08.02.2008 р. між ПАТ " Райффайзен Банк Аваль " та ТОВ " Істок - 2001 ", а також в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №012/01-02/07-027 від 17.05.2007 р., що був укладений між ПАТ " Райффайзен Банк Аваль " та ТДВ " Миколаївський Діпроміст "

22.02.2016 року на виконання вказаної постанови Господарським судом Миколаївської області був виданий відповідний наказ, який у подальшому був пред'явлений до виконання до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області

17.03.2016 року відділом примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №50514439.

Відповідно до звіту (висновку) про вартість майна у вигляді нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна 4/9, складеного ТОВ " Приват-Південь " початкова (ринкова) вартість представленого до оцінки майна без ПДВ та з врахуванням округлення становить 9 344 180,00 грн.

Згідно рецензії від 15.08.2016 року, проведеною суб'єктом оціночної діяльності ТОВ Центр Приват Експерт - рецензентом Охрименком А.В., зазначений звіт про оцінку нерухомого майна відповідає вимогам чинного законодавства.

14.11.2016 року Державним підприємством СЕТАМ (далі по тексту - відповідач) на офіційному сайті https://setam.net.ua оприлюднене повідомлення про передачу на реалізацію майна, а саме: нежитлових приміщень по вул. Лягіна 4/9 у м. Миколаїв.

Відповідно до скриншоту з сайту https://setam.net.ua в інформації про лот, а саме: нежитлові приміщення по вул. Лягіна 4/9 у м. Миколаїв, зазначено, що він не є предметом іпотеки, який підлягає реалізації. Призначені на 15.12.2016 року торги не відбулись.

Відповідно до повідомлення, оприлюдненого 21.12.2016 р. Державним підприємством СЕТАМ , нежитлові приміщення по вул. Лягіна 4/9 у м. Миколаїв передано на повторну реалізацію за ціною 7942553,00 грн., а торги призначені на 20.01.2017 р. не відбулися.

З оприлюдненого 20.01.2017 року повідомлення стало відомо, що майно знову було передано на повторну реалізацію на прилюдних торгах 20.02.2017 р., але вже за ціною 6540926,00 грн. Торги призначені на 20.02.2017 р. було зупинено.

24.02.2017 відбулись торги з реалізації лоту №195788 Нежитлові приміщення (офісний центр), загальною площею 1714,40 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9 , проведені Державним підприємством "СЕТАМ" та оформлені протоколом №238331, переможцем яких став Учасник №8 - Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕГ (далі по тексту - позивач).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищевказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 року у справі №915/208/17, яке залишено без змін постановою 30.11.2017 року, а тому у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК не підлягають не доказуються при розгляді іншої справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕГ , як учасник торгів, сплатило на користь відповідач гарантійний внесок в розмірі 327 046,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням №779 від 17.02.2017 року, та додаткову винагороду організатора в розмір 3 270,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням №793 від 02.03.2017 року.

Як вже вище зазначалося, переможцем торгів став позивач.

Однак, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 року у справі №915/208/17, яке залишено без змін постановою 30.11.2017 року, визнано недійсними електронні торги з реалізації лоту №195788 Нежитлові приміщення (офісний центр), загальною площею 1714,40 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9 , проведені 24.02.2017 р. Державним підприємством СЕТАМ (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 39958500 ) та оформлені протоколом №238331, переможцем яких став Учасник №8 - Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕГ (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20, код ЄДРПОУ 38229098).

В матеріалах справи наявні заяви позивача до відповідача про повернення гарантійного внеску та додаткової винагороди організатору.

Лисом від 28.02.2018 року вих. №638/2937-12-18/13 відповідач повідомив адвокатське об'єднання Адвокатська компанія Альфа-Лігал що в найближчий термін поверне позивачу гарантійний внесок та додаткову винагороду організатору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскільки реалізація майна не відбулася, кошти в розмірі 330 316,76 грн. (з яких: 327 046,30 грн. - гарантійний платіж, 3 270,46 грн. - додаткова винагорода організатора) підлягають поверненню позивачу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до пункту 1 розділу І Порядку реалізації арештованого майна затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2831/5 (далі по тексту -Порядок), гарантійний внесок - грошова сума, що зарахована на рахунок організатора електронних торгів, яку за одним лотом сплачує учасник електронних торгів, крім випадків, передбачених цим Порядком, у розмірі 5 %, виходячи зі стартової ціни лота, та є завдатком зі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів; лот - одиниця арештованого майна, що виставляється для продажу на електронних торгах або торгах за фіксованою ціною;

Згідно з п. 2 розділу IV Порядку для участі в електронних торгах (торгах за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронних торгах за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок Організатора та виконує інші вимоги, визначені цим Порядком. Гарантійний внесок вважається сплаченим з моменту зарахування його на рахунок Організатора.

Відповідно до абзацу 2 п. 2 розділу Х Порядку Якщо електронні торги не відбулися або майно знято з реалізації відповідно до пункту 5 розділу XI цього Порядку, гарантійний внесок підлягає поверненню учасникам цих електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем визнання електронних торгів такими, що не відбулися, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 цього розділу.

У разі набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронних торгів недійсними гарантійний внесок підлягає поверненню переможцю електронних торгів протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідного рішення на адресу Організатора (абзац 3 п. 2 розділу Х Порядку).

Суд звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 року у справі №915/208/17, яке залишено без змін постановою 30.11.2017 року, визнано недійсними електронні торги з реалізації лоту №195788 Нежитлові приміщення (офісний центр), загальною площею 1714,40 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9 , проведені 24.02.2017 р. Державним підприємством СЕТАМ (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 39958500 ) та оформлені протоколом №238331, переможцем яких став Учасник №8 - Товариство з обмеженою відповідальністю СТЕГ (69032, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 20, код ЄДРПОУ 38229098).

При цьому, заборгованість відповідача перед позивачем з повернення гарантійного внеску та додаткової винагороди організатору виникла 06.12.2017 року.

Суду не надано жодного доказу повернення відповідачем позивачу 330 316,76 грн. (з яких: 327 046,30 грн. - гарантійний платіж, 3 270,46 грн. - додаткова винагорода організатора).

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Частина 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З наданих позивачем та не спростованих відповідачем доказів та не спростованих відповідачем вбачається, що позивачем як учасником електронних торгів перераховано на користь відповідача 330 316,76 грн. (з яких: 327 046,30 грн. - гарантійний платіж, 3 270,46 грн. - додаткова винагорода організатора), однак зазначені електронні торги визнано судом недійними, в зв'язку з чим відповідач зобов'язаний повернути вищевказані кошти позивачу, однак в порушення норм діючого законодавства відповідач свій обов'язок не виконав.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України ,,Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, відсутність дій відповідача щодо повернення коштів, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті зазначені кошти. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

В статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, №22330/05, від 05.02.2009).

Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Суду у справах Мала проти України, №4436/07, від 03.07.2014, Богатова проти України, №5231/04, від 07.10.2010).

Згідно з практикою Європейського суду, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Суду у справі Мала проти України, №4436/07, від 03.07.2014).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Суду у справі Гірвісаарі проти Фінляндії, № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 330 316,76 грн. (безпідставно отриманих грошових коштів), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Окрім того позивач, керуючись статтями 693, 536, 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 5 945,70 грн. (3% річних) за період з 04.12.2017п. по 10.07.2018р. та 17 876,92 грн. (інфляційних втрат).

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи що обов'язок з повернення гарантійного внеску та додаткової винагороди організатору виник у відповідача з 06.12.2017 року, тому й розрахунок 3% річних та інфляційних втрат повинен бути не раніше вказаної дати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 17 876,92 грн. (інфляційних втрат), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню, а вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню і за розрахунком суду становлять 5 891,40 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 330316.76 06.12.2017 - 10.07.2018 217 3 % 5891.40

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 06.12.2017 - 31.05.2018 330316.76 1.054 17876.92 348193.68

Щодо позовних вимог про стягнення 30 444,00 грн. не отриманих доходів, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути не отриманий дохід за 4 місяці у розмірі 30 444,00 коп. в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що грошові кошти, які були перераховані на рахунок ДП "СЕТАМ" перед проведенням електронних торгів за лотом № 195788, знаходились на депозиті за Генеральним депозитним договором № 2016/ГДД/256-013 від 30.09.2016 р. між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк" та ТОВ "СТЕГ", відсоток по договору складав 15,8 %.

При цьому Генеральний депозитний договір №2016/ГДД/256-013 від 30.09.2016р. діяв лише до 30.09.2017 року. Таким чином, повернення Позивачу гарантійного внеску у встановлений законодавством строк жодним чином не вплинуло би на отримання ним доходу за умовами Генерального депозитного договору № 2016/ГДД/256-013 від 30.09.2016 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк Укргазбанк та ТОВ СТЕГ .

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1, 2 ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України).

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.

Суду звертає увагу, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками у вигляді 30 444,00 грн. не отриманих доходів, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягаютьзадволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 66 600,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Крім того, відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснюваних ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В якості доказу понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 66 600,00 грн. позивач надав суду Договір про надання правової допомоги від 01.03.2017 року, Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 19.06.2018 року та платіжне доручення від 19.06.2018 року на суму 66 600,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що дана справа про повернення безпідставно набутих грошових коштів є нескладною, пов'язаною із законодавчо закріпленим обов'язком ДП "СЕТАМ" повернути гарантійний внесок у разі набрання законної сили судовим рішенням щодо визнання електронних торгів недійсними. Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 р. у даній справі, взявши до уваги малозначність справи у розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарський суд вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) сторін. Із матеріалів справи вбачається, що правова допомога Позивачу полягала в аналізі документів та чинного законодавства, підготовці адвокатського запиту, зустрічах, консультаціях, зборі доказів та підготовці позовної заяви, підготовки заяви про усунення недоліків, аналізу документів та підготовка заяви про уточнення позовних вимог.

З врахуванням вищевикладеного та клопотання відповідача (про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу) викладеного в відзиві на позовну заяву , суд вважає завищеними вказані Позивачем витрати на правову допомогу, враховуючи складність справи, реально виконану адвокатом роботу у справі та необхідний час на виконання відповідних робіт, розумну необхідність витрат на правову допомогу для даної справи, а тому позовні вимоги про стягнення 66 600,00 грн. (витрат на професійну правничу допомогу) підлягають частковому задоволенню та становлять 30 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 126, 129, 233-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково

2. Стягнути з Державного підприємства СЕТАМ (01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ СТРІЛЕЦЬКА, будинок 4-6; код ЄДРПОУ 39958500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СТЕГ (69032, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ РЕКОРДНА, будинок 20; код ЄДРПОУ 38229098) 330 316 (триста тридцять тисяч триста шістнадцять) грн. 76 коп. - безпідставно отриманих грошових коштів, 5 891 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн. 40 коп. - 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 17 876 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 92 коп. - інфляційних втрат, 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу, 5 311 (п'ять тисяч триста одинадцять) грн. 28 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.М. Якименко