Рішення

від 06.08.2018 по справі 910/4956/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2018Справа № 910/4956/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖБЕТОН УКРАЇНА

До Товариства з обмеженою відповідальністю СІНЕРГІЯ 1991

про стягнення 47090,12 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Риженко О.С.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНЖБЕТОН УКРАЇНА звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Сінергія 1991 про стягнення 269 682,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов'язання щодо виконання умов договору поставки в частині оплати за отриманий товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем було подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 233 532,80 грн. основного боргу, 2 305,59 грн. 3 % річних, 9 152,19 грн. інфляційних втрат, 24 692,29 грн. пені та 4 045,24 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2018р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інжбетон Україна залишено без руху.

Ухвалою від 14.05.2018р. судом було відкрито провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2018р.

У зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. 11.06.2018р. на лікарняному, судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 14.06.2018р. у зв'язку з виходом судді Спичака О.М. з лікарняного підготовче засідання по справі було призначено на 25.06.2018р.

25.06.2018р. представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат і припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 233 532,80 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

25.06.2018р. представником відповідача також було подано клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з виконанням основного зобов'язання.

У підготовчому засіданні заява позивача в частині збільшення розміру позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

Судом було постановлено продовжити строк підготовчого провадження та тридцять календарних днів та відкладено судове засідання на 23.07.2018р.

Ухвалою від 23.07.2018р. судом було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖБЕТОН УКРАЇНА про припинення провадження у справі; частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Сінергія 1991 про закриття провадження у справі; закрито провадження у справі №910/4956/18 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖБЕТОН УКРАЇНА до Товариства з обмеженою відповідальністю Сінергія 1991 про стягнення основного боргу в сумі 233 532,80 грн.

23.07.2018р. судом було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 06.08.2018р. позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та нарахувань, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 06.08.2018р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Наразі, за висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті у судовому засіданні 06.08.2018р.

В судовому засіданні 06.08.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Сінергія 1991 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНЖБЕТОН УКРАЇНА (постачальник) було укладено договір поставки №1112, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця продукцію в номенклатурі, асортименті, за цінами та в строки, визначені цим договором, у специфікаціях та/або рахунках на оплату (додатках до цього договору), а покупець зобов'язується прийняти поставлений товар та здійснити його оплату.

За умовами п.2.1 укладеного між сторонами договору кількість, асортимент та ціна товару на кожну окрему партію визначається у відповідній специфікації та/або у рахунку на оплату. Специфікація складається у письмовій формі, підписується уповноваженими представниками сторін. Скріплюється печатками сторін і є невід'ємною частиною даного договору. Кожна наступна специфікація не відміняє та не призупиняє дію попередніх специфікацій ні в цілому, ні в частині, якщо тільки в ній не зазначено інше.

У п.4.1 договору №1112 від 11.12.2017р. вказано, що ціни на товар, встановлюються в рахунках на оплату та/або в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Загальна сума договору складає суму всіх специфікацій до нього (п.4.5 договору №1112 від 11.12.2017р.).

У розділі 5 договору №1112 від 11.12.2017р. контрагентами погоджено порядок розрахунків. Зокрема, п.5.1 визначено умови оплати - 100% передоплата за партію товару, якщо інше не зазначено у специфікації та/або рахунку фактурі.

Розрахунок постачальника за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Якщо постачальник поставив покупцю товар без попередньої оплати, повний розрахунок здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту одержання товару покупцем від постачальника. (п.п.5.3, 5.4 договору №1112 від 11.12.2017р.).

Згідно п.п.6.1-6.2 вказаного правочину поставка товару здійснюється на умовах, зазначених в специфікації та/або в рахунку на оплату. Товар постачається в терміни, зазначені в специфікації та/або рахунку на оплату.

Право власності та ризик випадкової загибелі та/або знищення товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару останньому, що підтверджується накладною (товарно-транспортною накладною), підписаною повноважними представниками сторін (п.7.5 договору №1112 від 11.12.2017р.).

Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2017р., а в частині поставки - до повного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором (п.11.1 договору №1112 від 11.12.2017р.).

Суд приймає до уваги договір №2878 від 16.08.2016р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

У специфікації №1 від 12.12.2017р. до договору №1112 від 11.12.2017р. контрагентами погоджено асортимент, кількість та вартість товару. Загальна вартість товару згідно вказаної специфікації становить 378 532,80 грн.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №1112 від 11.12.2017р. згідно специфікації №1 від 12.12.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю ІНЖБЕТОН УКРАЇНА було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю Сінергія 1991 прийнято товар на загальну суму 378 532,80 грн. Означені обставини підтверджуються представленими суду видатковими накладними №1130 від 21.12.2017р., №1142 від 26.12.2017р., №1156 від 27.12.2017р., №1149 від 27.12.2017р. та відповідними товарно-транспортними накладними. Вказані документи підписано представниками сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання без жодних зауважень та заперечень.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось вище, у розділі 5 договору №1112 від 11.12.2017р. контрагентами погоджено порядок розрахунків. Зокрема, п.5.1 визначено умови оплати - 100% передоплата за партію товару, якщо інше не зазначено у специфікації та/або рахунку фактурі.

Розрахунок постачальника за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Якщо постачальник поставив покупцю товар без попередньої оплати, повний розрахунок здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту одержання товару покупцем від постачальника. (п.п.5.3, 5.4 договору №1112 від 11.12.2017р.).

Отже, виходячи з наведених вище приписів чинного законодавства та умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого в межах договору №1112 від 11.12.2017р. згідно специфікації №1 від 12.12.2017р. на суму 378 532,80 грн., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю СІНЕРГІЯ 1991 було здійснено оплату товару поставленого в межах договору №1112 від 11.12.2017р. згідно специфікації №1 від 12.12.2017р. на суму 378 532,80 грн., з порушенням строків, які визначено договором.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, покупцем було перераховано на рахунок постачальника грошові кошти в рахунок оплати товару згідно наступних платіжних доручень: №686 від 11.12.2017р. на суму 50 000 грн., №689 від 21.12.2017р. на суму 70 000 грн., №847 від 20.03.2018р. на суму 25 000 грн., №937 від 15.05.2018р. на суму 10 000 грн., №938 від 16.05.2018р. на суму 10 000 грн., №940 від 17.05.2018р. на суму 10 000 грн., №942 від 18.05.2018р. на суму 10 000 грн., №944 від 21.05.2018р. на суму 10 000 грн., №945 від 22.05.2018р. на суму 10 000 грн., №946 від 23.05.2018р. на суму 10 000 грн., №950 від 24.05.2018р. на суму 10 000 грн., №958 від 25.05.2018р. на суму 10 000 грн., №960 від 29.05.2018р. на суму 10 000 грн., №961 від 30.05.2018р. на суму 10 000 грн., №964 від 31.05.2018р. на суму 10 000 грн., №965 від 04.06.2018р. на суму 20 000 грн., №967 від 05.06.2018р. на суму 10 000 грн., №;969 від 06.06.2018р. на суму 10 000 грн., №970 від 07.06.2018р. на суму 10 000 грн., №978 від 12.06.2018р. на суму 10 000 грн., №982 від 14.06.2018р. на суму 30 000 грн., №984 від 19.06.2018р. на суму 10 000 грн. та №994 від 23.06.2018р. на суму 29 532,80 грн.

Тобто, представленими до матеріалів справи документами підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №1112 від 11.12.2017р. в частині оплати поставленого товару у визначений правочином строк.

З огляду порушення покупцем строків оплати товару за вказаним вище правочином позивачем і було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 32 972,36 грн., 3% річних в розмірі 3097,31 грн. та інфляційні втрати в сумі 11020,45 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖБЕТОН УКРАЇНА підлягає частковому задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України ).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Наразі, суд звертає увагу на те, що при нарахуванні пені слід враховувати, що остання нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Вказану правову позицію викладено у п.п.1.9, 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

За умовами п. 8.4 договору №1112 від 11.12.2017р. у випадку порушення покупцем строків оплати товару згідно п.5.3 договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки оплати.

З огляду на порушення відповідачем умов договору №1112 від 11.12.2017р. в частині своєчасної оплати товару, позивачем було нараховано (з урахуванням здійснених відповідачем оплат) пеню на загальну суму 32 972, 36 грн.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення Товариством з обмеженою відповідальністю СІНЕРГІЯ 1991 своїх грошових зобов'язань за договором №1112 від 11.12.2017р.. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних на суму 3097,31 грн. та інфляційні втрати в сумі 11 020,45 грн.

Здійснивши перевірку наведеного Товариством з обмеженою відповідальністю ІНЖБЕТОН УКРАЇНА розрахунку 3% річних, судом встановлено, що останній містить арифметичні помилки, а обґрунтованим є стягнення з відповідача відсотків річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України в сумі 3066,41 грн.

Одночасно, наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат є вірним, а отже, позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

За приписами ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч.3, 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Наразі, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено суду договір №01/04/18 від 01.04.2018р. про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ІНЖБЕТОН УКРАЇНА та адвокатом Риженком Олександром Сергійовичем, акт прийому-передачі наданих послуг від 12.04.2018р., свідоцтво серії ЧН №000064 від 03.06.2016р. про право на зайняття адвокатською діяльністю, витяг з Єдиного державного реєстру адвокатів та платіжне доручення №2010 від 12.04.2018р.

Порядок розподілу судових витрат визначено у ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч.ч.1, 3 вказаної статті судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, за висновками суду, судовий збір за подання позову в частині позовних вимог, провадження по справі за якими закрито не було, та витрати на професійну правничу допомогу слід покласти на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 126, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СІНЕРГІЯ 1991 (03048, м.Київ, вул.Ернста, будинок 16-Б, група приміщень №202, /ЛІТ. А/, ЄДРПОУ 38639171) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖБЕТОН УКРАЇНА (01013, м.Київ, вул.Будіндустрії, будинок 5, ЄДРПОУ 40085383) 3% річних в сумі 3066,41 грн., пеню в розмірі 32972,36 грн., інфляційні втрати в сумі 11020,45 грн., судовий збір в розмірі 1760,84 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 27 981,63 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2018р.

Суддя Спичак О.М.