Рішення

від 06.08.2018 по справі 910/13195/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2018Справа № 910/13195/17 За позовом Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вакула Плюс

про стягнення 1 296 138 грн. 14 коп.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача: Тютюнник С.В., Ербелідзе А.О.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.08.2017р. до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз до Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Горизонт про стягнення 1 282 522 грн 32 коп. безпідставно набутих коштів та 13 615 грн 82 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Горизонт в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору № 1207000333 від 11.07.2012р. належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання протягом строку дії договору, оплачених позивачем послуг, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 1 282 522 грн 32 коп. безпідставно набутих коштів та 13 615 грн 82 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2017р. порушено провадження у справі № 910/13195/17.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2017р. у справі №910/13195/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. у справі №910/13195/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі №910/13195/17 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017р. у справі №910/13195/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №910/13195/17 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2017р. у справі №910/13195/17 скасовано. Справу №910/13195/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

15.03.2018р. відділом діловодства суду отримано матеріали справи № 910/13195/17.

Розпорядженням № 05-23/247 від 15.03.2018р. було призначено повторний автоматичний розподіл справи 910/13195/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2018р. для нового розгляду справи визначено суддю Мельник В.І.

Ухвалою суду від 19.03.2018р. вирішено здійснювати розгляд справи № 910/13195/17 у порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання у справі № 910/13195/17 було призначено на 20.04.2018.

16.05.2018р. розпорядженням № 05-23/625 справу № 910/13195/17 було передано на повторний автоматизований розподіл справ, у зв'язку із лікарняним судді Мельника В.І.

Згідно автоматичного розподілу справ від 16.05.2018р., справу №910/13195/17 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 22.05.2018р. суддею Спичаком О.М. прийнято справу №910/13195/17 до свого провадження; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.06.2018р.

18.06.2018р. підготовче засідання було відкладено на 16.07.2018р. На адресу відповідача було скеровано ухвалу від 18.06.2018р. з метою повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

16.07.2018р.судом було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.08.2018р. На адресу відповідача було скеровано ухвалу від 17.07.2018р. з метою повідомлення про дату, час та місце судового засідання.

Представником позивача у судовому засіданні 06.08.2018р. було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.08.2018р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ухвала від 17.07.2018р. про повідомлення була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08292, Київська обл., місто Буча, вул.Пушкінська, будинок 59, офіс 4.

Проте, конверт з ухвалою від 17.07.2018р., як і з попередньою судовою кореспонденцією, було повернуто до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання .

Згідно з п.5 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням строку зберігання вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 17.07.2018р. та з попередніми судовими рішеннями по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Наразі, за висновками суду неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті у судовому засіданні 06.08.2018р.

В судовому засіданні 06.08.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2012р. між Дочірньою компанією Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю НВП ГОРИЗОНТ (виконавець) було укладено договір №1207000333 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується у 2012-2013р.р. за завданням замовника надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ДК Укртрансгаз НАК Нафтогаз України , які знаходяться на території Львівської області, а замовник - прийняти і оплатити зазначені послуги.

За умовами п.3.1 договору №1207000333 від 11.07.2012р. загальна сума цього договору становить без податку на додану вартість 3 140 936,79 грн., крім того, податок на додану вартість - 628 187,36 грн., всього з податком на додану вартість - 3 769 124,15 грн.

Згідно п.4.1 договору №1207000333 від 11.07.2012р. замовник приймає послуги за відповідними актами здачі-приймання наданих послуг, які складаються за результатами виконання кожного окремого етапу, відповідно до узгодженого сторонами графіку надання послуг (календарного плану).

Оплата наданих послуг здійснюється протягом 30-ти робочих днів з дати підписання сторонами відповідного (відповідних) акту (актів) здачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок виконавця. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

До актів здачі-приймання наданих послуг виконавцем додаються податкові накладні (п.4.3 договору №1207000333 від 11.07.2012р.).

Пунктом 5.3 договору №1207000333 від 11.07.2012р. визначено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти етапи послуг та відповідно завершені послуги. Послуги надаються поетапно, у строки, визначені у графіку надання послуг (календарному плані).

Виконавець зобов'язаний в п'ятиденний строк з моменту готовності послуг (етапів послуг) до здачі повідомляти замовника про готовність послуг (етапів послуг) до їх здачі. По завершенню кожного з етапів послуг, виконавець передає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг у двох примірниках з доданням до нього супроводжувального листа, документів, податкової накладної, звіту про виконання цього договору. Приймання і оцінка послуг здійснюється замовником відповідно з вимогами технічного завдання, календарного плану та чинного законодавства. Замовник протягом тридцяти календарних днів з одержання акту здачі-приймання наданих послуг підписує акт або мотивовану письмову відмову від приймання послуг (підписання акту здачі-приймання наданих послуг) (п.п.5.3-5.7 договору №1207000333 від 11.07.2012р.).

У п.5.11 договору №1207000333 від 11.07.2012р. контрагентами погоджено, що у випадку розірвання договору замовник оплачує фактично прийняті послуги.

Пунктом 6.1.1 укладеного між сторонами правочину передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги згідно розділу IV цього договору.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині надання послуг - протягом 15-ти календарних місяців з дати його підписання, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.10.1 договору №1207000333 від 11.07.2012р.).

Додатковою угодою №1 від 09.04.2013р. контрагентами досягнуто згоди щодо заміни в договорі №1207000333 від 11.07.2012р. найменування замовника з Дочірньої компанії Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України на Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз .

Додатковою угодою №2 від 29.07.2013р. сторонами досягнуто згоди щодо викладення п.1.1 договору №1207000333 від 11.07.2012р. в наступній редакції: 1.1. Виконавець зобов'язується у 2012-2014 роках за завданням замовника надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ , які знаходяться на території Львівської області, а замовник - прийняти і оплатити зазначені послуги .

Вказаною додатковою угодою погоджено, що строк надання послуг за цим договором: з дати підписання договору до 31.12.2014р.

У додатковій угоді №2 від 29.07.2013р. замовником та виконавцем також визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині надання послуг до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

27.11.2014р. сторонами було підписано додаткову угоду №3 до договору №1207000333 від 11.07.2012р., якою викладено п.1.1 правочину в наступній редакції: 1.1. Виконавець зобов'язується у 2012-2015 роках за завданням замовника надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ , які знаходяться на території Львівської області, а замовник - прийняти і оплатити зазначені послуги .

У вказаній додатковій угоді сторонами також визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині надання послуг до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У додатковій угоді №5 від 29.09.2015р. сторонами досягнуто згоди щодо продовження строку надання послуг, а саме визначення осіннього до 31.12.2016р. Також вказано, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині надання послуг до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

06.07.2016р. замовником та виконавцем укладено додаткову угоду №6 до договору №1207000333 від 11.07.2012р., якою викладено п.1.1 правочину в наступній редакції: 1.1. Виконавець зобов'язується у 2012-2017 роках за завданням замовника надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ , які знаходяться на території Львівської області, а замовник - прийняти і оплатити зазначені послуги .

Одночасно, вказаною додатковою угодою встановлено строк надання послуг до 30.06.2017р. та визначено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині надання послуг до 30.06.2017р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У додатку №3 до договору №1207000333 від 11.07.2012р. контрагентами визначено перелік земельних ділянок для оформлення.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.09.2017р. до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Горизонт внесено зміни щодо повного найменування, зокрема, з Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Горизонт на Товариство з обмеженою відповідальністю Вакула плюс .

Як свідчать представлені до матеріалів справи документи, на виконання умов договору №1207000333 від 11.07.2012р. виконавцем було виконано та передано, а замовником прийнято послуги, передбачені вказаним правочином, на загальну суму 1 282 855,32 грн., про що складено та підписано наступні акти здачі-приймання послуг: №1 від 14.12.2014р., №2 від 30.12.2014р., №3 від 30.12.2014р., №4 від 20.03.2015р., №5 від 20.03.2015р., №6 від 20.03.2015р., №7 від 20.03.2015р., №8 від 20.03.2015р., №9 від 20.03.2015р., №10 від 20.03.2015р., №11 від 20.03.2015р., №12 від 20.04.2015р., №13 від 14.07.2015р., №14 від 14.07.2015р., №15 від 18.09.2015р., №16 від 18.09.2015р., №17 від 12.10.2015р. Судом прийнято до уваги, що вказані акти підписано представниками обох контрагентів та скріплено печатками суб'єктів господарювання без жодних зауважень та заперечень.

Представленими до матеріалів справи платіжними дорученнями підтверджується, що в якості оплати за надані послуги замовником було перераховано на рахунок виконавця грошові кошти на загальну суму 1 282 855,32 грн.

Проте, за твердженнями позивача, послуги, що визначені умовами договору №1207000333 від 11.07.2012р. загальною вартістю 3 769 124,15 грн. відповідачем в повному обсязі так виконано не було, строк дії вказаного правочину в частині надання послуг сплив 30.06.2017р., зобов'язання припинилось, а отже, грошові кошти підлягають поверненню замовнику на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем наголошено на відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.1212 Цивільного кодексу України та зауважено на тому, що грошові кошти позивачем було перераховано за фактично надані послуги, а отже, підстави для їх повернення відсутні.

Скасовуючи судові рішення попередній інстанцій та направляючи справу на новий розгляду до Господарського суду міста Києва Верховним Судом зауважено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду, який направлений на досягнення відповідного результату, а саме отримання землевпорядної документації.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, приймаючи до уваги вказівки Верховного Суду, господарський суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ не підлягає задоволенню. При цьому, суд виходить з наступного.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст.853 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось судом, згідно п.4.1 договору №1207000333 від 11.07.2012р. замовник приймає послуги за відповідними актами здачі-приймання наданих послуг, які складаються за результатами виконання кожного окремого етапу, згідно узгодженого сторонами графіку надання послуг (календарного плану).

Оплата наданих послуг здійснюється протягом 30-ти робочих днів з дати підписання сторонами відповідного (відповідних) акту (актів) здачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок виконавця. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Пунктом 5.3 договору №1207000333 від 11.07.2012р. визначено, що виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти етапи послуг та відповідно завершені послуги. Послуги надаються поетапно, у строки, визначені у графіку надання послуг (календарному плані).

Виконавець зобов'язаний в п'ятиденний строк з моменту готовності послуг (етапів послуг) до здачі повідомляти замовника про готовність послуг (етапів послуг) до їх здачі. По завершенню кожного з етапів послуг, виконавець передає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг у двох примірниках з доданням до нього супроводжувального листа, документів, податкової накладної, звіту про виконання цього договору. Приймання і оцінка послуг здійснюється замовником відповідно з вимогами технічного завдання, календарного плану та чинного законодавства. Замовник протягом тридцяти календарних днів з одержання акту здачі-приймання наданих послуг підписує акт або направляє мотивовану письмову відмову від приймання послуг (підписання акту здачі-приймання наданих послуг) (п.п.5.3-5.7 договору №1207000333 від 11.07.2012р.).

Тобто, з вищенаведених умов укладеного між сторонами правочину полягає, що контрагентами досягнуто згоди стосовно того, що оплата робіт за договором пов'язується саме з підписанням актів за кожним окремим етапом виконання, а не за результатом отримання кінцевої мети укладання договору - передання виконавцем землевпорядної документації.

При цьому, надаючи оцінку вказаним умовам договору, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Слід звернути увагу в контексті означеного, що Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Отже, визначення сторонами у договорі виникнення обов'язку замовника здійснити оплату саме за наслідками підписання актів здачі-приймання наданих послуг, а не в залежності від фактичного передання виконавцем землевпорядної документації в повному обсязі відповідає принципу свободи договору, що визначений ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України.

Судом вище було встановлено, що на виконання умов договору №1207000333 від 11.07.2012р. виконавцем було виконано та передано, а замовником прийнято послуги, визначені вказаним правочином, на загальну суму 1 282 855,32 грн., про що складено та підписано наступні акти здачі-приймання послуг: №1 від 14.12.2014р., №2 від 30.12.2014р., №3 від 30.12.2014р., №4 від 20.03.2015р., №5 від 20.03.2015р., №6 від 20.03.2015р., №7 від 20.03.2015р., №8 від 20.03.2015р., №9 від 20.03.2015р., №10 від 20.03.2015р., №11 від 20.03.2015р., №12 від 20.04.2015р., №13 від 14.07.2015р., №14 від 14.07.2015р., №15 від 18.09.2015р., №16 від 18.09.2015р., №17 від 12.10.2015р.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи умови укладеного між сторонами договору щодо порядку здачі-приймання наданих послуг, суд приймає надані до матеріалів справи акти здачі-приймання послуг на загальну суму 1 282 855,32 грн. в якості належних та допустимих доказів виконання Товариством з обмеженою відповідальністю НВП ГОРИЗОНТ своїх обов'язків в межах вказаного правочину, а отже, і належних підстав для виникнення у позивача обов'язку зі здійснення оплати робіт, які прийнято за такими актами.

При цьому, в контексті означеного, суд зауважує, що обставини стосовно того, що загальна вартість договору є значно більшою ніж вартість фактично виконаних робіт, ніяким чином не вказує на наявність підстав для повернення сплачених замовником грошових коштів за фактично виконані роботи.

Крім того, суд звертає увагу позивача на необґрунтованість та юридичну неспроможність посилань в якості підстави позову на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України. При цьому, суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Згідно із частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018р. по справі №910/9072/17.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Судом було встановлено, що грошові кошти в сумі 1 282 855,32 грн. позивачем було перераховано саме в якості оплати за фактично виконані та прийняті в межах договору №1207000333 від 11.07.2012р. роботи, а отже, отримані відповідачем за наявності відповідної правової підстави, яка ніяким чином не скасовується у зв'язку із закінченням строку дії вказаного правочину.

Тобто, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину щодо підстав та порядку здійснення розрахунків, враховуючи наявні в матеріалах справи докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Вакула Плюс та прийняття замовником робіт на суму 1 282 855,32 грн., які фактично і було оплачено останнім, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача означено суми грошових коштів.

Вимоги Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз до Товариства з обмеженою відповідальністю Вакула Плюс в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягають залишенню без задоволення як похідні.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, виходячи з висновків суду щодо відмови в задоволені позову, суд дійшов висновку, що судовий збір підлягає залишенню за позивачем.

Одночасно, судом також прийнято до уваги, що платником судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на судове рішення у справі при первісному розгляді спору також було Публічне акціонерне товариство УКРТРАНСГАЗ , а отже, виходячи з кінцевих результатів вирішення спору, суд вважає за доцільне наведені судові витрати також залишити за особою, яка їх понесла.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.08.2018р.

Суддя Спичак О.М