Рішення

від 09.08.2018 по справі 912/1705/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 рокуСправа № 912/1705/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1705/18

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Нова Перемога", с. Стара Чортория, Любарський район, Житомирська область

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОКОМ", м. Кропивницький

про стягнення 134 915,72 грн

Представники сторін участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство "Нова Перемога" (далі - ДП "ДГ "Нова Перемога", позивач) до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОКОМ" (далі - ТОВ "ХІМАГРОКОМ", відповідач) про стягнення 134 915,72 грн, з яких 87 704,00 грн боргу, 34 555,37 грн пені, 2 833,54 грн 3% річних, 9 822,81 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору №018/17 від 11.05.2018 в частині оплати товару.

Ухвалою господарського суду від 11.07.2018 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1705/18 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 09.08.2018. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу та позивачу встановлено строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

23.07.2018 до суду надійшла заява позивача від 19.07.2018 про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі його представника.

В судовому засіданні 09.08.2018 представник позивача участі не брав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Судом були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначені засідання суду - ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Шевченка, 38, м. Кропивницький, 25006.

Ухвала суду надсилалась рекомендованим листом з поміткою "судова повістка".

В матеріалах справи міститься конверт із вкладенням (примірник ухвали про відкриття провадження у справі) повернуто органом поштового зв'язку із відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

З залученого до матеріалів справи листа, у якому відповідачу направлялася копія ухвали від 11.07.2018, убачається, що даний лист було суду повернуто поштою з поміткою "За закінченням терміну зберігання".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання судової повістки (листа з ухвалою суду) відповідачем та повернення її до суду з відповідною поміткою є наслідками діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Також, господарський суд телефонограмою № 1168 від 31.07.2018, що міститься в матеріалах справи, повідомив ТОВ "ХІМАГРОКОМ" про призначення справи до судового розгляду по суті на 09.08.2018 о 14:00.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

З огляду на наведене, суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 , ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2017 між ДП "ДГ "Нова Перемога" (далі - продавець) та ТОВ "Хімагроком" (далі - покупець) укладено договір №018/17 (далі - Договір, а.с. 9-13), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити належний продавцю ячмінь насипом виробництва 2016 року, країна походження - Україна, що по тексту іменується Товар.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору кількість товару прописується згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору. Кількість товару визначається згідно кількості, вказаної в товарно-транспортній накладній на товар при завантаженні на складі Продавця. Сторони дійшли згоди, що при виникненні розбіжностей щодо кількості товару, вказаної в товарно-транспортній накладній при завантаженні товару і фактичній кількості товару при його розвантаженні, остаточною буде вважатися кількість товару визначена на вагах на складі Продавця, які сертифіковані та опломбовані згідно чинного законодавства України.

Термін поставки - 15.06.2017. Датою поставки вважається дата приймання товару уповноваженим співробітником вагової елеватора з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній. Товар поставляється частинами, частиною партії товару є кількість товару зазначена у одній накладній. Повна партія товару вважається кількість і сума всіх накладних за даним договором (пункт 3.4. Договору).

Ціна товару прописується згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (пункт 4.1. Договору).

Оплата за поставлений товар здійснюється частинами, перша частина у вигляді авансового внеску у розмірі 20% від загальної вартості товару по факту завантаження автомобіль, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок, залишок грошових коштів сплачується продавцю на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання (пункт 5.1. Договору).

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами його умов, а пункт 7.5. договору - протягом 5 років з моменту підписання. У випадку, якщо зобов'язання сторін виникли під час дії договору, але на момент припинення його дії залишилися не виконаними, такі зобов'язання не припиняються і підлягають виконанню в порядку і на умовах даного договору (п. 11.6. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

11.05.2017 між сторонами складено та підписано Специфікацію № 1 до Договору (а.с. 14), у якій погоджено характеристики, кількість, номенклатуру та загальну вартість партії товару.

19.05.2017 позивачем поставлено відповідачу товар - ячмінь водограй, кількістю 35 280 т, на загальну суму 151 704,00 грн з ПДВ, що підтверджується накладною №207 від 19.05.2017, яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками, та довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 19.05.2017 (а.с. 15-16).

Відповідач частково оплатив поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями №15 від 18.05.2017, № 21 від 01.06.2017, № 27 від 26.06.2017 на суму 64 000,00 грн (а.с. 17-19).

З метою врегулювання спору, 21.03.2018 позивач звернувся до ТОВ "Хімагроком" з претензією від 20.03.2018 №28-1 про сплату 87 704,00 грн боргу відповідно до договору №018/17 від 11.05.2017 (а.с. 20-21), що залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар на момент подання позову складає 87 704,00 грн.

Як повідомляє позивач, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

При розгляді справи, господарський суд враховує наступне.

В силу положень ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ч. 7 ст. 179 та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарський суд враховує, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з частиною першою ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки, згідно частини першої ст. 266 Господарського кодексу України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачає частина шоста ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з цим, відповідач не надав до господарського суду доказів оплати вартості отриманого Товару.

За вимогами частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони іншим договором не було виконано належним чином.

Вказаним положенням кореспондують норми ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з положень частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо умовами договори сторони встановили строк оплати товару, то такий товар має бути оплачений в установлений договором строк.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позивач свої обов`язки за Договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 87 704,00 грн.

Відповідачем докази погашення заборгованості за отриманий товар господарському суду не надані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також приписи ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги ДП "ДГ "Нова Перемога" про стягнення з ТОВ "Хімагроком" боргу в розмірі 87 704,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних за порушення строків оплати товару в сумі 2 833,54 грн та 9 822,81 грн інфляційних витрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Так, позивачем нараховано відповідачу 3% річних:

- на суму боргу 87 704,00 грн за період прострочення з 23.05.2017 по 22.06.2018 в сумі 2 833,54 грн.

Однак, господарський суд вважає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення платежу.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до пункту 5.1. Договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання.

Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України та умов Договору) виникає на протязі 3 (трьох) банківських днів з моменту його отримання.

Оскільки ДП "ДГ "Нова Перемога" поставило товар, а ТОВ "Хімагроком" отримало товар згідно з накладною від 19.05.2017, то у відповідача виник обов'язок щодо його оплати не пізніше 24.05.2017 (20.05. та 21.05.2017 вихідні дні субота та неділя), а отже датою з якої мають нараховуватись 3% річних є 25.05.2017.

Отже, здійснивши власний розрахунок 3% за допомогою програми ОСОБА_2, суд встановив, що 3% річних за період з 25.05.2017 по 22.06.2018 з суми боргу 87 704,00 грн становлять 2840,17 проте позивач просить стягнути 2833,54 грн.

На підставі викладеного, 3% річних в сумі 2833,54 грн, заявлені позивачем, за період з 25.05.2017 по 22.06.2018 на суму боргу 87 704,00 грн підлягають стягненню у повному обсязі.

Здійснивши власний розрахунок за допомогою програми ОСОБА_2, суд встановив, що сума інфляційних втрат за період червень 2017-травень 2018 на суму боргу 87 704,00 грн становить 10 224,35 грн.

Разом з тим, позивач просить стягнути інфляційних втрат за період червень 2017-травень 2018 в сумі 9 822,81 грн з суми боргу 87 704,00 грн, тому суд задовольняє такі позовні вимоги в повному обсязі.

Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 34 555,37 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за договором № 018/17 від 11.05.2017 виконував неналежним чином, чим порушив умови Договору, норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що слугувало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 34 555,37 грн за період з 23.05.2017 по 22.06.2018.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони в п. 7.2. Договору передбачили, що у разі порушення строків оплати поставленого товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з цим, згідно ст. 3 наведеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний. Тобто, за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, останнім неправомірно розраховано пеню, оскільки визначений Договором розмір пені - 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день, перевищує установлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничний розмір пені.

Крім того, нарахування пені здійснено поза межами шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому, іншій строк нарахування пені умовами Договору не передбачено.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Господарський суд зазначає, що згідно умов Договору останнім днем оплати поставленого Товару є 24.05.2017, тобто прострочення оплати товару починається з 25.05.2017 та з урахуванням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період прострочення, за який повинна нараховуватись пеня - з 25.05.2017 по 25.11.2017.

З урахуванням наведеного та в межах періоду розрахунку позивача, господарський суд здійснює наступний розрахунок пені, сума якої обмежена подвійною обліковою ставкою НБУ та з урахуванням шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України:

з 25.05.2017 по 25.11.2017 на суму простроченого платежу в розмірі 87 704,00 грн пеня становить 11 259,75 грн.

З підстав наведеного позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 11 259,75 грн. Підстави для задоволення позову про стягнення пені в іншій частині відсутні за наведених вище обставин.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ДП "ДГ "Нова Перемога" до ТОВ "Хімагроком" підлягають частковому задоволенню на суму 111 620,10 грн, з яких: 87 704,00 грн основного боргу, 9 822,81 грн інфляційних втрат, 2 833,54 грн 3% річних та 11 259,75 грн пені. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Хімагроком" (25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка, буд. 38, ідентифікаційний код 40526348) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Нова Перемога" (с. Стара Чортория, Любарський район, Житомирська область,13122, ідентифікаційний код 05453700) 87 704,00 грн основного боргу, 9 822,81 грн інфляційних втрат, 2 833,54 грн 3% річних та 11 259,75 грн пені, а також 1 674,30 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.08.2018

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.