Рішення

від 07.08.2018 по справі 918/400/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2018 р. Справа № 918/400/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс"

до відповідача Фізичної особи - підприємця Пришко Галини Миколаївни

про стягнення в сумі 34 038,66 грн

за участі представників сторін:

від позивача: Крижов С.В.

від відповідача: Пришко М.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Пришко Галини Миколаївни (відповідач) про стягнення в сумі 34 038,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору № 01/17 оренди частини нежитлового приміщення від 09.03.2017 року в частині сплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 18.06.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/400/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 11.07.2018 року.

У судовому засіданні 11.07.2018 року оголошувалась перерва до 07.08.2018 року.

В судове засідання 07.08.2018 року з'явились представники сторін, представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Частиною 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 07.08.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до Договору оренди № 01/17 від 09.03.2017 року (надалі - договір) позивач (надалі - орендодавець) передав відповідачу (надалі - орендар) в тимчасове платне строкове користування (оренду) частину нежитлового приміщення (далі - приміщення) площею 40,75 кв. м, а саме кімнату № 26, що знаходиться в будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 8, яка належить у відповідності до свідоцтва права власності № 127 від 31.01.2007 року позивачу.

Пунктами 2.1.- 2.4. договору визначено, що передача приміщення орендодавцем орендарю повинна бути здійснена в строк, що не перевищує 5 робочих днів з моменту підписання даного договору. Факт передачі приміщення оформлюється двостороннім актом прийому-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору. В акті прийому-передачі сторони зазначають технічний стан приміщення, його площу та іншу інформацію. З моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення вважається переданим у належному стані та у відповідності до умов цього договору. Орендодавець зобов'язаний передати, а орендар прийняти приміщення, в стані, який відповідає умовам цього договору та призначенню приміщення. Після закінчення терміну дії чи дострокового припинення цього договору, орендар зобов'язаний на протязі п'яти робочих днів повернути орендодавцю приміщення в стані, відповідному на момент його отримання орендарем по акту прийому-передачі приміщення.

09.03.2017 року між орендодавцем та орендарем складено Акт приймання-передачі, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 40.75 м.кв. на 2-му поверсі, кімн. 26, згідно з договором оренди № 1/17 від 09.03.2017 року .

Відповідно до п. 3.1. договору розмір базової щомісячної орендної плати за 40,75 кв.м. становить 3 594, 15 грн в т.ч. ПДВ 20% - 599,03 грн, з розрахунку 88,20 грн за 1 кв.м.

В орендну плату входить вартість спожитих комунальних послуг.

Згідно з п. 3.2 договору орендна плата за частину нежитлового приміщення перераховується орендарем в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця №2600201695241, який відкрито в ПАТ "Кредобанк" м. Рівне, МФО 325365, до 5 числа поточного місяця, на підставі виставлених орендарем рахунків.

Згідно з п. 5.1. договору цей договір вступає в силу з 09.03.2017 року та діє до 31.10.2017 року включно.

27.11.2017 року додатковою угодою № 2 до договору оренди № 01/17 від 09.03.2017 року, орендодавець та орендар дійшли згоди про те, що нарахування орендної плати по основному договору починається з 01.04.2017 року і закінчується 30.04.2018 року, а також п. 1.3 додаткової угоди була змінена базова щомісячна орендна плата, а саме те, з 01.01.2018 року, розмір орендної плати за 40,75 кв.м становить 4 482,50 грн.

23.04.2018 року додатковою угодою №3 до договору оренди № 01/17 від 09.03.2017 року внесено зміни до п. 3.3 ст. 3 основного договору про те, що нарахування орендної плати по договору починається з 01.04.2017 року і закінчується 31.10.2018 року.

Договір оренди та вказані додаткові угоди до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками зазначених суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 4. ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за користування орендованим приміщенням за періоди листопад - грудень 2017 року та січень - травень 2018 року, яка станом на 13.06.2018 року становить 29 600,80 грн.

Це підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 року по 01.06.2018 року, підписаний обома сторонами.

17.04.2018 року з метою мирного врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача рекомендованим листом № 01/17.04 вимогу про сплату 20 635, 80 грн орендної плати, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих позивачем розрахунків, станом на час розгляду справи у зв'язку з несплатою орендної плати за відповідачем рахується заборгованість в сумі 29 600,80 грн, яка всупереч положень ст. 216 ЦК України не відшкодована позивачу.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами довів факт заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення 29 600,80 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати орендної плати здійснив нарахування 3 264,88 грн пені, 866,98 грн інфляційних, 306,00 грн 3% річних.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 договору оренди передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати та платежів за цим договором, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ на день сплати від суми заборгованості за кожен день прострочення, інфляційні витрати за весь час прострочення та 3% річних від суми заборгованості, понесені орендодавцем збитки (включаючи упущену вигоду), витрати понесені у випадку звернення до суду про стягнення заборгованості по цьому договору, в т.ч. витрати на правову допомогу (юридичні послуги).

Щодо інфляційних втрат, то у силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд, здійснивши перерахунок пені, інфляційних та 3% річних встановив, що пеня, інфляційні та 3% річні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 73 ГП України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктами 1 та 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами довів факт заборгованості, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 1 762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Пришко Галини Миколаївни (34100, АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергоресурс" (33014, м.Рівне, вул. Княгині Ольги 8, код ЄДРПОУ 23304895) 29 600,80 грн основного боргу, 3 264,88 грн пені, 306,00 грн 3% річних, 866,98 грн інфляційних втрат та 1 762, 00 грн судового збору.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області (п.17.5 ч.1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.08.2018 року.

Суддя Церковна Н.Ф.