Рішення

від 09.08.2018 по справі 925/702/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року Справа № 925/702/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта» , с. Думанці,

Черкаського району, Черкаської області

до приватного підприємства «Міжгір'я плюс» , с. Плескачівка,

Смілянського району, Черкаської області

про зобов'язання повернути майно та стягнення 19 065 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта» до приватного підприємства «Міжгір'я плюс» в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача повернути отримане в позику майно, а саме пшеницю в кількості 38.130 тони та стягнути з відповідача на користь позивача 19 065 грн. 00 коп. штрафу за порушення строку повернення майна з позики.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05 липня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено. Справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 09 серпня 2018 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов у визначені законом строки суду не надав.

Ухвала суду від 12 липня 2018 року була направлена відповідачу за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак зазначена ухвала повернулася до суду 31 липня 2018 року у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Оскільки про дату, час і місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином та явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 09 серпня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/702/18.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 17 серпня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта» (позичкодавець) та приватним підприємством «Міжгір'я плюс» (користувач) було укладено договір позички.

Відповідно до розділу першого вищезазначеного договору позичкодавець зобов'язався надати у безоплатне користування, а користувач - отримати у позичку індивідуально визначене майно, озиму пшеницю в кількості 40 тон. Сукупна вартість майна на момент його передачі користувачеві складає 200 000 грн. 00 коп.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відмінністю договору позики від позички є те, що предметом позики є гроші або речі, визначені родовими ознаками, а предметом позички, навпаки, - речі, визначені індивідуальними ознаками. Крім цього, позичка завжди є безоплатною (оплатна позичка - це оренда).

Відповідно до частини другої статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16 вересня 2014 року зі справи №3-108гс14 вказав, що зернові, зернобобові та олійні культури, визначені у контракті, вимірюються числом, вагою та мірою, якість яких визначається державними стандартами України, наділені родовими ознаками і можуть бути замінені урожаєм наступного року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу передавалося зерно пшениці, тобто річ - зерно, що має лише родові ознаки і дана річ є замінною.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором позики.

Майно вважається переданим позичкодавцем користувачу з моменту підписання видаткової накладної представниками сторін (п.4.2. договору).

30 серпня 2017 року позивачем було передано відповідачу пшеницю в кількості 38,130 тон, що підтверджується копією видаткової накладної №6 від 30 серпня 2017 року та копією акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №7 від 30 серпня 2017 року.

Загальний розмір переданого відповідачу майна складає 190 650 грн. 00 коп. (38,130 тон *5 000 грн. 00 коп. (вартість однієї тони)).

Ціна однієї тони визначена з урахуванням умов п.п. 1.2 та 1.3. договору (200 000 грн. 00 коп. ((сукупна вартість майна на момент його передачі відповідачу)/40 тон (кількість визначена в договорі) = 5 000 грн. 00 коп.).

Згідно п. 4.4. договору протягом трьох днів із дати закінчення терміну користування майном, користувач зобов'язаний повернути майно позичкодавцю.

Позичкодавець має право у будь-який час (коли майно буде потрібне позичкодавцю) розірвати цей договір та вимагати повернення майна (п.2.2. договору).

20 лютого 2018 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу від 20 лютого 2018 року, в якій повідомив відповідача про те, що з моменту офіційного отримання ним даної вимоги договір вважається розірваним в односторонньому порядку та вимагав повернення майна (озимої пшениці) в семиденний строк після отримання відповідної вимоги.

Вищевказану вимогу відповідачем було отримано 22 лютого 2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, відповідач повинен був повернути майно 01 березня 2018 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобоввЂ�язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ЗобоввЂ�язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обоввЂ�язку не встановлений або визначений моментом предвЂ�явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обоввЂ�язок у семиденний строк від дня предвЂ�явлення вимоги, якщо обоввЂ�язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Майно вважається поверненим позичкодавцю користувачем з моменту підписання акта приймання-передачі майна представниками сторін (п. 4.5. договору).

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного повернення майна позивачу, зокрема, матеріали справи не містять відповідного акту, визначеного п. 4.5. договору. Доводи позивача відповідач допустимими та належними доказами не спростував.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги щодо повернення отриманого в позику майна підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 5.2. договору при порушенні користувачем строку повернення майна з позички він повинен сплатити позичкодавцю штраф у розмірі 10% від ринкової вартості майна, переданого у позичку.

Оскільки відповідачем не було повернуто отриманого у позику майна, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 19 065 грн. 00 коп. штрафу, що складає 10% від вартості переданого відповідачу майна.

Розмір штрафу нарахований вірно, а тому заявлена до стягнення сума підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 вищевказаного Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру, як це, зокрема, зазначається в п. 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7.

Проте, даний спір між сторонами виник у зв'язку з виконанням договору позики, тобто позов заявлено з інших підстав ніж вказано у вищенаведеній постанові пленуму.

Позивач просив суд зобов'язати відповідача вчинити певні дії - передати майно.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (абз. 1 ч. 3 ст. 6 вищевказаного Закону).

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 762 грн. 00 коп.

Відповідачем сплачено 3 400 грн. 00 коп. судового збору.

В зв'язку з вищенаведеним, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в доход Державного бюджету України 124 грн. 00 коп. недоплаченого судового збору.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати приватне підприємство «Міжгір'я плюс» , вул. Бондаренків,2, с. Плескачівка, Смілянського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 38980644 повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта» , вул. Зелена,1/1, с. Думанці, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32908080 отримане в позику майно, а саме пшеницю в кількості 38.130 тони.

3. Стягнути з приватного підприємства «Міжгір'я плюс» , вул. Бондаренків,2, с. Плескачівка, Смілянського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 38980644, п/р 26007511125 в ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» м. Київ, МФО 380805 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта» , вул. Зелена,1/1, с. Думанці, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32908080, п/р 26009103590 в ПАТ «Укргазбанк» , МФО 320478 - 19 065 грн. 00 коп. штрафу та 3 524 грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта» , вул. Зелена,1/1, с. Думанці, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 32908080, п/р 26009103590 в ПАТ «Укргазбанк» , МФО 320478 в доход Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України , вул. Липська, 18/5, м. Київ, ідентифікаційний код 26255795, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 - 124 грн. 00 коп. судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 09 серпня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович