Рішення

від 08.08.2018 по справі 0640/3610/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року м. Житомир справа № 0640/3610/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати дозіл на виготовлення проекту землеустрою,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Позивач зазначає, що 03.05.2018року звертався до Відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для надання в оренду для сінокосіння земельну ділянку за кадастровим номером 1825286300:02:000:0373, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області. Позивач зазначає, що таке клопотання було отримано 04.05.2018року, за результатами його розгляду винесена відмова, викладену в листі від 19.06.2018 року. Наведені у відповіді підстави для відмови, є надуманими. Позивач вважає, що ним до свого клопотання були долучені всі документи, передбачені ч.2 ст.123 Земельного кодексу України, а тому таку відмову вважає протиправною.

Ухвалою суду від 11.07.2018року позовну заяву прийнято розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі і її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання не прибув, направив суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник Відповідача, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, направив відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відзиві Відповідач проти позову заперечує і зазначає, що відмова в наданні Позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою для надання в оренду вказаної земельної ділянки була прийнята правомірно, так як Позивачем не було долучено документів про його громадянство. В клопотанні Позивач зазначив строк оренди землі у невідповідності до вимог Закону України "Про оренду землі". Крім того, Відповідач вважає безпідставним стягнення понесених Позивачем витрат на правову допомогу, так як аналогічний договір міститься в іншій адміністративній справі (0640/3549/18), та про дискреційність таких своїх повноважень щодо надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою.

Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності в користування, в тому числі на умовах оренди, громадянам регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

За приписами частин другої та третьої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення, окрім іншого, належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги), такі землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для сінокосіння та випасання худоби.

В розумінні вимог ст.93 Земельного кодексу України земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Безспірно, відповідно до вимог ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, в тому числі на умовах оренди, врегульовано правовими нормами статей 123 та 124 цього ж Кодексу.

Як зазначено в частині другій статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач 04.05.2018року звертався до Відповідача з клопотанням від 03.05.2018року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для надання в оренду для сінокосіння земельну ділянку за кадастровим номером 1825286300:02:000:0373, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області.

Сторонами визнається, що відповідно до положень ст.122 цього Кодексу саме до повноважень Відповідача віднесено вирішення питання про передачу цієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність або у користування для сінокосіння.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області за результатами розгляду вказаного клопотання листом від 19.06.2018року, тобто в термін, що перевищує місячний строк, відмовило Позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, так як отримання земельної ділянки в оренду має відбуватися за процедурою проведення аукціону а також ділянки ріллі не належать до сіножаті і пасовища і на строк 7 років.

Таке рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області не відповідає обставинам справи, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та прийняте не у спосіб, передбачений законом, з огляду на таке.

Зазначені в оскаржуваному листі - рішенні підстави для відмови в наданні такого дозволу прямо протирічать вимогам ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, Відповідач, як відповідний орган виконавчої влади відповідно до наданих повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова норма закріплена в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

При дослідженні в судовому засіданні оскаржуваного листа Відповідача від 19.06.2018року встановлено, що в ньому відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної Позивачем в своєму клопотанні від 03.05.2018року:

- вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

- вимогам генерального плану Ружинського району;

- вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель цієї ж адміністративно-територіальної одиниці;

- вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території цих же населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В підтвердження доводів, що спірна земельна ділянка не підлягає використанню для сінокосіння, Відповідачем до відзиву не долучено жодних доказів.

Суд вважає безпідставними також доводи представника Відповідача, наведені у в оскаржуваному листі та у відзиві, що передача такої земельної ділянки в оренду здійснюється виключно за результатами земельних торгів.

Так, приписами ч.2 ст.134 Земельного кодексу України прямо зазначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Інші доводи, викладені у відзиві на позов, про відсутність підстав для задоволення клопотання Позивача для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, в тому числі про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою відносно вказаної земельної ділянки іншій особі, судом не приймаються до уваги, так як вони не зазначені в оскаржуваній відмові.

Одночасно суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 11.04.2018року у справі №806/2208/17 прямо зазначено, що "рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляються розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника".

Відповідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржувана відмова, викладена в листі Відповідача від 19.06.2018року, про надання дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1825286300:02:000:0373 для сінокосіння винесена не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним земельним законодавством, а тому є протиправною.

Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається судом з урахуванням змісту ч. 2 ст. 2 КАС України, принципів адміністративного судочинства та положень статті 245 КАС України.

Повноваження адміністративного суду в разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 статті 245 КАС України, відповідно до якої, суд може прийняти, окрім іншого, постанову про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Обрання способу захисту порушеного права повинно гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У спірних відносинах має місце протиправна бездіяльність Відповідача щодо неприйняття такого дозволу за наявності достатніх, передбачених земельним законодавством, для цього підстав. Приписами ст.123 Земельного кодексу України особі гарантовано право на розгляд такого клопотання у встановлені строки. Відповідачем не надано суду жодних доказів щодо наявності підстав, передбачених ст.123 Земельного кодексу України для відмови в наданні дозволу Позивачу на виготовлення проекту землеустрою на спірну земельну ділянку.

За таких підстав порушене право Позивача підлягає судовому захисту та може бути поновлено виключно шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1825286300:02:000:0373 для сінокосіння, викладену в листі від 19.06.2018року.

Одночасно суд роз'яснює, що в розумінні вимог ч.3 ст.123 Земельного кодексу України ненадання у місячний строк з дня реєстрації клопотання Відповідачем дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, надає Позивачу право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Відповідача. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Тобто, спосіб поновлення такого порушеного права Позивача визначений безпосередньо законодавцем.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, відносять до судових витрат і підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу суду надається детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При дослідженні судом наданого Позивачем розрахунку оплати праці адвоката від 26.06.2018року встановлено, що такий Розрахунок зроблений у відповідності до вимог Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року N 4191-VI. Разом з тим, вказаний Закон втратив чинність ще з 15 грудня 2017 року (згідно із Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII).

Крім того, суд враховує обґрунтованість доводів представника Відповідача, що вказаний розрахунок Позивачем надано на підтвердження витрат на правову допомогу також по іншій адміністративній справі № 0640/3549/18.

По цій причині суд не може визнати обґрунтованим розрахунок витрат на правничу допомогу саме по даній адміністративній справі, а тому відмовляє у стягненні таких витрат за рахунок Відповідача.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладену в листі від 19.06.2018року, у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою з послідуючою передачею в оренду на термін 49 років для сінокосіння земельної ділянки з кадастровим номером 1825286300:02:000:0373, що розташована в Ружинському районі Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя М.Ф. Нагірняк