Рішення

від 08.08.2018 по справі 807/475/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2018 року м. Ужгород№ 807/475/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яким просить суд: визнати протиправними бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у відмові щодо ненадання ОСОБА_1 на підставі її заяви, зареєстрованої у Головному управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.04.2018 № Ш-8/1/17-18, дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га. із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області в контурі 128; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області розглянути заяву ОСОБА_1, зареєстровану у Головному управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.04.2018 № Ш-8/1/17-18, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області. Та прийняти вмотивоване рішення у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області надати ОСОБА_1 згідно її заяви, зареєстрованої у Головному управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області від 04.04.2018 № Ш-8/1/17-18 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га. із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду у відповідності до КАС України, судом прийнято рішення про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача у встановленому законом порядку, таким лише проінформовано позивача про неможливість задоволення її заяви та в порушення вимог Конституції України, ст. 118, 121 Земельного кодексу України, необґрунтовано відмовив їй у наданні відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Відповідачем було подано відзив на адміністративний позов, відповідно до якого вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяло в межах та у відповідність з діючим законодавством, а прийняте оскаржуване рішення є обґрунтованим, оскільки місце розташування об'єкта не відповідає вимогами прийнятого відповідно до Земельного кодексу України та нормативно-правового акту Стратегії.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

28 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області. До заяви були додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Вищевказану заяву позивачки зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру у Закарпатській області 04 квітня 2018 року за № Ш-8/1/17-18, що підтверджується листом останнього від 03 травня 2018 року № Ш-8/1-1832/0/18-18.

Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області в своєму листі від 03 травня 2018 року № Ш-8/1-1832/0/18-18 посилається на постанову ОСОБА_2 ОСОБА_3 України від 07 червня 2017 року № 413 Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними та Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту як на підставу для відмови в задоволенні клопотання позивачки про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Четфалвівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області.

З вищезазначеного листа вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області відмовило позивачці в задоволенні клопотання позивача у зв'язку з тим, що відсутня позиція органу місцевого самоврядування з питання надання (передачі) у власність позивачці зазначеної поданих нею графічних матеріалах земельної ділянки, а також у зв'язку з тим, що позивачкою не надано копію документа, який би підтверджував факт її належності до осіб, на яких поширюється дія п.19 і 20 ч.1 ст.6, п.11-14 ч.2 ст.7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , а отже суд зазначає, що клопотання позивача було розглянуто по суті та надано вичерпну відповідь відповідачем.

Відповідно до п.1-3, пп.13,18,19 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 р. № 308, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_3 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами ОСОБА_2 ОСОБА_3 України, іншими актами законодавства, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями ОСОБА_3 аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступників, наказами Держгеокадастру, дорученнями Голови Держгеокадастру та його заступників, актами місцевої державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області.

Відповідно до ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні, відповідно до ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.2 ст.78 Земельного кодексу України (далі - Кодекс), право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.116 Кодексу, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками Із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із ч.6 ст.118 Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно п."а" ч.2 ст.22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

За правилами п."а" ч.3 ст.22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ст.13 Земельного кодексу України до повноважень ОСОБА_2 ОСОБА_3 України в галузі земельних відносин належить, зокрема: реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель; координація проведення земельної реформи; розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель.

Відповідно до ч.1,2 ст.49 Закону України "Про ОСОБА_2 ОСОБА_3 України" ОСОБА_2 ОСОБА_3 України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної ОСОБА_3 України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. ОСОБА_2 ОСОБА_3 України нормативного характеру видаються у формі постанов ОСОБА_2 ОСОБА_3 України.

Постановою ОСОБА_2 ОСОБА_3 України від 07.06.2017 № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі - Стратегія), якою змінено правила розпорядження земельними ресурсами, що належать державі, закріплено нормативи такого розпорядження та його цілі.

Таким чином, постанова ОСОБА_2 ОСОБА_3 України від 07.06.2017 № 413, якою затверджено Стратегію, є обов'язковою до виконання на всій території України усіма суб'єктами суспільних відносин, оскільки не визнана Конституційним Судом України, як така, що не відповідає Конституції України та Законам України.

Метою Стратегії є створення сучасної, прозорої і дієвої системи управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, спрямованої на забезпечення захисту інтересів суспільства, територіальних громад та держави, а також раціонального та ефективного функціонування сільськогосподарських регіонів з урахуванням потреб розвитку населених пунктів, запобігання деградації земель, необхідності забезпечення продовольчої безпеки держави.

Основними завданнями Стратегії є: впровадження засад стратегічного менеджменту в систему управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності; забезпечення оптимального використання земель, зокрема з урахуванням регіональних програм і планів розвитку територій, генеральних планів населених пунктів; підвищення рівня прозорості та публічності під час формування та реалізації державної земельної політики; підвищення рівня обізнаності населення, землевласників і землекористувачів щодо проблем деградації земель та сталого землекористування; запобігання деградаційним процесам ґрунтового покриву, підвищення рівня родючості ґрунтів; проведення рекультивації порушених земель.

Відповідно до Постанови ОСОБА_2 ОСОБА_3 України № 413 від 07.06. 2017 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні . Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 Кодексу).

Пріоритетами управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними є: забезпечення паритету інтересів суспільства, територіальних громад та держави під час здійснення повноважень з розпорядження землями; передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності переважно на умовах оренди на строк не більш як сім років; передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду виключно на земельних торгах (в тому числі тих, строк дії оренди яких припиняється), крім установлених законом випадків; оформлення державними підприємствами, установами та організаціями права користування земельними ділянками, які ними фактично використовуються, у строк до 1 січня 2018 року; забезпечення здійснення заходів з охорони земель, збереження і відтворення родючості ґрунтів; забезпечення відкритості, прозорості, прогнозованості, передбачуваності, послідовності діяльності Мінагрополітики та Держгеокадастру під час формування та реалізації державної політики у сфері земельних відносин; запобігання виникненню корупційних факторів.

Органами, що забезпечують реалізацію Стратегії, є Мінагрополітики, Держгеокадастр, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, які беруть участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань реалізації Стратегії.

Держгеокадастр реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності відповідно до закону, державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів; проводить моніторинг та оцінку результативності реалізації Стратегії.

У розділі "Система організації процесу виконання Стратегії"" встановлено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні:

формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, за такою формулою:

Sбп = Sаук х 0,25,

де Sбп - площа земельних ділянок, яку пропонується передати безоплатно у власність на території відповідної області;

Sаук - площа земельних ділянок, право оренди на яку було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу;

щокварталу за 10 днів до закінчення поточного кварталу оприлюднювати перелік земельних ділянок, які пропонується передавати у наступному кварталі (розрахованих за зазначеною формулою), на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру за місцем розташування земельних ділянок;

надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції;

враховувати позицію відповідної сільської та селищної ради під час надання (передачі) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність громадян.

Отже, відповідно до Стратегії Головне управління може надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до переліків, сформованих за чітко вище визначеною формулою.

Реалізація державної земельної політики передбачає провадження органами державної влади діяльності у сфері земельних відносин, спрямованої на раціональне використання та охорону землі, забезпечення продовольчої безпеки країни і створення екологічно безпечних умов для провадження господарської діяльності та проживання громадян.

Вимога цієї Стратегії стосується усіх органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління землями сільськогосподарського призначення державної власності, та усіх землекористувачів таких земель.

Також інформація про перелік земельних ділянок, які пропонуються передавати у наступному кварталі буде розміщено на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру http://zakarpatska.land.gov.ua за 10 днів до закінчення поточного кварталу.

Протягом III - IV кварталу 2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області вживались вичерпні організаційні заходи щодо продажу права оренди на земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Так, зокрема, на земельних аукціонах продано право оренди на 5 земельних ділянок загальною площею 54,1956 га, а саме:

номер аукціону 8310, дата проведення торгів 27.07.2017:

земельну ділянку площею 10,8934 га, кадастровий номер 2124487000:01002:0083 - номер лоту 15906, розташовану на території Тереблянської сільської ради Тячівського району;

номер аукціону 8772, дата проведення торгів 28.09.2017:

земельну ділянку площею 30,9865 га, кадастровий номер 2124885100:10:014:0001 - номер лоту 16788,

земельну ділянку площею 4,5000 га, кадастровий номер 2124885100:10:014:0002 -номер лоту 16789,

земельну ділянку площею 1,5476 га, кадастровий номер 2124885100:10:014:0003 -номер лоту 16790,

земельну ділянку площею 6,2681 га, кадастровий номер 2124885100:10:013:0002 -номер лоту 16791, розташовані на території Пацканівської сільської ради Ужгородського району.

За результатами здійснення зазначених заходів у І кварталі 2018 року в межах норм безоплатної приватизації на території Закарпатської області із земель сільськогосподарського призначення державної власності можуть бути передані у приватну власність земельні ділянки загальною площею 13,5489 га.

Враховуючи той факт, що земельна ділянка яку бажає отримати у власність Позивач та яка зазначена на графічних матеріалах відповідно до поданого клопотання не була включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані громадянам у І кварталі 2018 року на території Закарпатської області, Головне управління відмовило Позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

На виконання вказаної постанови наказом Головного управління від 20.12.2017 № 263 затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у І кварталі 2018 року на території Закарпатської області, який опубліковано на офіційному веб-сайті Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (http://zakarpatska.land.gov.ua).

Отже, вказаною постановою встановлено обов'язок Держгеокадастру та його територіальних органів формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, яка передається в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області та зобов'язано Держгеокадастр та його територіальні органи надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, насамперед учасникам антитерористичної операції.

Земельна ділянка, яка зазначена в клопотанні Позивача, що розташована на території Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, яку бажає отримати позивач не внесена до зазначеного Переліку.

Також, з метою надання відповідної інформації про земельну ділянку до суду, щодо якої Позивач має намір отримати дозвіл щодо відведення земельної ділянки у власність відповідач звернувся листом від 15.06.2018 №0-7-0.72-4549/2-18 до Відділу у Виноградівському районі Головного управління (копія додається до матеріалів) про надання всієї наявної інформації про земельну ділянку відповідно до поданого клопотання гр. ОСОБА_1 від 04.04.2018 № Ш-8/1/17-18, у письмовому та електронному вигляді, згідно відомостей з Державного земельного кадастру, а також викопіювання з індексної кадастрової карти (плану), на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку.

Відповідно до інформації відділу у Виноградівському районі Головного управління від 19.06.2018 № 614/405-18-0.19 згідно картографічних матеріалів земельні ділянки у контурі № 128 знаходяться в межах населеного пункту на території Пийтерфолвівської сільської ради, Виноградівського району, земельні ділянки у контурі №128 - це землі сільськогосподарського призначення, форма власності - комунальна, частково у вище вказаному контурі оформлені правовстановлюючі документи на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно відомостей з Державного земельного кадастру.

Згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності -розмежовано землі державної та комунальної власності. Згідно п. З розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , з дня набрання чинності цим законом (01.01.2013 року) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громадян; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; та всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у пп. а і б п.4 цього розділу. Тобто, в п. 4, вказується, що у державній власності залишаються: а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди,, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук, які належать до земель оборони; б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною України.

Згідно із ч.6 ст.118 Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до ни5с нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 Кодексу).

Отже, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його надані в межах населеного пункту здійснюються органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність або користування відповідно до повноважень, визначених ст.122.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання Позивача та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населеного пункту на території Пийтерфолвівської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, суд зазначає наступне.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, позивачами не враховано, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за Головним управлінням, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Суд не вправі своїм рішенням підміняти рішення Відповідача або прямо вказувати суб'єкту владних повноважень на те, які саме рішення останній повинен прийняти.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим з даних обставин.

Європейський суд з прав людини також погоджується із вищезазначеною правовою позицією. У рішеннях по справах „Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії"", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст. 2 КАС України, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:- письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного суд констатує, що підстава, з якої відповідач не задовольнив заяву позивача про відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га. із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства повністю узгоджується з приписами ч.7 ст. 118 ЗК України, а твердження позивача про протиправність оскаржуваних дій відповідача не доведені належними та допустимими доказами. Відтак, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_5