Рішення

від 06.08.2018 по справі 826/2630/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2018 року № 826/2630/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Генератор до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2017 р. № 0108821213

В СТ А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Генератор звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.12.2017 р. № 0108821213.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21.02.2018 р. відкрито провадження по справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права позивача, оскільки під час камеральної перевірки відповідачем не було враховано дані розрахунку коригування № 1 від 08.09.2017 р., зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.10.2017 р. на суму ПДВ 20841,00 грн., у зв'язку із чим відповідачем було неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 67 890,00 грн.

Представником відповідача надано суду відзив на позов, в якому він заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивачем порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме порушено строки реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування на який посилається позивач.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2017 року ТОВ ВП Генератор .

Перевіркою встановлено, що ТОВ ВП Генератор порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в частині невключення до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року суми ПДВ в розмірі 54 312,00 грн. по податкових накладних, які зареєстровані у жовтні 2017 року з порушенням терміну, визначеного абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Кодексу.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ ВП Генератор порушено порядок ведення податкового обліку, а саме: завищено значення податкового кредиту (рядок 17) по податковій декларації з ПДВ за вересень 2017 року, занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (рядок 18.1) на суму 54312,00 грн., чим порушено п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. № 21.

За результатами перевірки складено акт від 17.11.2017 р. № 20495/20-40-12-13-19/40253355 та винесено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2017 р. № 0808821213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 67 890,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 54312,00 грн., за штрафними санкціями - 13578,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Граничний термін реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування встановлено у п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податного Кодексу України суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Матеріали справи свідчать про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме не включення до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2017 року суми ПДВ в розмірі 54 312,00 грн. по податкових накладних, які було зареєстровано з порушенням граничних строків реєстрації таких накладних, а саме:

- податкова накладна №41 від 26.09.2017 р., яка була зареєстрована 19.10.2017 р. (гранична дата реєстрації - 15.10.2017 р.) на суму ПДВ 12 640,00 грн.;

- податкова накладна №42 від 26.09.2017, яка була зареєстрована 19.10.2017 р. (гранична дата реєстрації - 15.10.2017 р.) на суму ПДВ 5 530,00 грн.;

- податкова накладна №7 від 05.09.2017 р., яка була зареєстрована 06.10.2017 р. (гранична дата реєстрації - 30.09.2017 р.) на суму ПДВ 20 841,90 грн.;

- податкова накладна №32 від 26.09.2017 р., яка була зареєстрована 20.10.2017 р. (гранична дата реєстрації - 15.10.2017) на суму ПДВ 7 980,00 грн.;

- податкова накладна №31 від 26.09.2017 р., яка була зареєстрована 20.10.2017 р. (гранична дата реєстрації - 15.10.2017 р.) на суму ПДВ 2 320,00 грн. ;

- податкова накладна №1 від 26.09.2017 р., яка була зареєстрована 19.10.2017 р. (гранична дата реєстрації - 15.10.2017) р. на суму ПДВ 5 000,00 грн.

Стосовно розрахунку коригування №1 від 08.09.2017 року, на який позивач посилається у позові, суд зазначає, що останній також був зареєстрований у Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням граничних термінів, а саме 06.10.2017 року (гранична дата реєстрації - 30.09.2017 р.), а тому його правомірно не було взято відповідачем до уваги.

Окрім того, позивач не обґрунтовує, яким саме чином розрахунок коригування № 1 від 08.09.2017 р., зареєстрований в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.10.2017 р. на суму ПДВ 20841,00 грн. впливає на те, що ним порушено граничні строки реєстрації податкових накладних.

Виходячи із наведеного вище, суд приходить до висновку, що звітним податковим періодом, згідно із поданими та зареєстрованими податковими накладними є жовтень 2017 року, а не вересень 2017 року.

Отже, враховуючи вищезазначене, позивач не мав права на включення до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 54 312,00 грн. по податкових накладних, які були зареєстровані з порушенням граничних термінів, встановлених пунктом 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.12.2017 р. № 0808821213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 67 890,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 54312,00 грн., за штрафними санкціями - 13578,00 грн. прийнято відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у відзиві на позов спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Генератор (01054, м.Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 52, оф. 11, код ЄДРПОУ 40253355) відмовити.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко