Рішення

від 06.08.2018 по справі 826/16318/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 серпня 2018 року № 826/16318/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження справу

за позовомКредитної спілки Софія СВЄ доГоловного управління Державної фіскальної служби в місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2017 р. № 0062641409 В С Т А Н О В И В :

Кредитна спілка Софія СВЄ звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання недійсним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення № 0062641409 від 05.12.2017 р. про застосування до Кредитної спілки Софія СВЄ штрафних санкцій у розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.12.2017 р. відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 22.11.2017 р. № 2334/26/15/14/33442144 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.12.2017 р. № 0062641409, яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 100 000,00 грн. за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, оскільки щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій вже є свідченням того, що готівкові кошти обліковані у КОРО, як оприбутковані, а їх рух відображено у фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивачем не було оприбутковано готівкові кошти в КОРО у сумі 200 000,00 грн.

В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та відповідно до пп. 80.2.2, пп. 80.2.3, пп. 80.2.4, пп. 80.2.5, пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України було прийнято рішення про проведення фактичної перевірки Кредитної спілки Софія СВЄ , яке оформлено наказом ГУ ДФС у м.Києві від 31.10.2017 р. № 11632.

За результатом проведеної перевірки встановлено порушення п. 2.6 гл. 2 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , а саме: неоприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій на загальну суму 200 000,00 грн., про що складено акт фактичної перевірки від 22.11.2017 р. № 2334/26/15/14/33442144 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2017 р., яким до позивача застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 100 000,00 грн. за платежем: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регламентовано Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (надалі - Закон N 265/95-ВР).

Відповідно до п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 названого Закону, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті в України підприємствами (підприємцями) врегульований Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 (надалі - Положення № 637).

Відповідно до п. 2.6 вказаного Положення №637 при проведенні касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами, веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Таким чином, виходячи з системного аналізу даної норми, суд приходить до висновку, що для оприбуткування готівки суб'єкт господарювання повинен провести готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень через реєстратор розрахункових операцій, роздрукувати фіскальні звітні чеки і здійснити їх облік у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО).

Книгою обліку розрахункових операцій (КОРО), відповідно до пункту 1.2 Положення №637 є прошнурована і належним чином зареєстрована в органі державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Порядок використання розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій врегульований Порядком реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 14.06.2016р. № 547 (далі по тексту - Порядок № 547).

Згідно до п. 6 розділу 2 підрозділу 4 цього Порядку використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає:

- наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО;

- підклеювання фіскальних звітних чеків до відповідних сторінок книги ОРО;

- щоденне виконання записів (у разі здійснення розрахункових операцій) про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо;

- у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії - здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій;

- ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Виходячи із вищенаведеного, вбачається, що Положення №637 зобов'язує суб'єкта господарської діяльності, що здійснює готівкові розрахунки із застосування РРО провести отримані готівкові кошти через такий РРО, роздрукувати фіскальні звітні чеки та здійснити облік фіскальних звітних чеків у КОРО.

Приписами Положення №637 жодним чином не встановлено, що такий облік здійснюється виключено шляхом заповнення граф в розділі № 2 (облік руху готівки і сум розрахунків).

Отже, слід дійти висновку, що проведення розрахункових операцій через щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій вже є свідченням того, що готівкові кошти обліковані у КОРО, оприбутковані, а їх рух відображено у фіскальній пам'яті реєстратора розрахункових операцій.

Обов'язок внесення записів в розділі № 2 (облік руху готівки і сум розрахунків) КОРО встановлений Порядком № 547, і його невиконання (за умови здійснення обліку фіскальних звітних чеків у КОРО шляхом їх підклеювання) свідчить лише про порушення такого Порядку, але жодним чином не про відсутність факту оприбуткування готівки.

Жодна норма законодавства не визначає, що незаповнення окремого розділу КОРО (в даному випадку № 2) є доказом неоприбуткування готівки платником податку.

Зазначена правова позиція підтверджується наступною судовою практикою: Ухвала ВАСУ від 22.10.2009 року у справі №2-23/16484-2007А, к/с №К-5523/08; Ухвала ВАСУ від 03.04.2012 по справі № К-9449/09; Ухвала ВАСУ від 09.02.2012 по справі № К/9991/33873/11; Ухвала ВАСУ від 30.05.2012 по справі № К-9490/09-С; Ухвала ВАСУ від 22.03.2012 по справі № К-11524/10.

Таким чином, висновок Головного управління ДФС у м. Києві щодо порушення п. 2.6. Положення № 637 та застосування штрафних санкцій у розмірі 100 000,00 грн. за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки є безпідставним, а прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 05.12.2017 року №0062641409- протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Кредитної спілки Софія СВЄ (03028, м.Київ, вул. Оскольська, 31, код ЄДРПОУ 33442144) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 05.12.2017 р. № 0062641409.

Присудити на користь Кредитної спілки Софія СВЄ (03028, м.Київ, вул. Оскольська, 31, код ЄДРПОУ 33442144) судові витрати в сумі 1600,00 гривень за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м.Києві (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко