Постанова

від 08.08.2018 по справі 371/756/18

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.08.2018 Єдиний унікальний № 371/756/18

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 756 /18

Провадження № 3/371/ 263 /18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 року м. Миронівка

Суддя Миронівського районного суду Київської області Поліщук А.С.,

за участі

секретаря Федорчук А.Г,

прокурора Піголя Р.В.,

особи, яка притягується

до адміністративної

відповідальності ОСОБА_1,

розглянувши протокол про адміністративні правопорушення від 06 червня 2018 року №330 складений за ч. 2 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, працює першим заступником голови Миронівської районної державної адміністрації Київської області, паспорт серії СК №848012 виданий 16 червня 1998 року Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, та додані до протоколу матеріали,

В С Т А Н О В И В :

Оперуповноваженим сектору протидії корупції УЗЕ в Київській області ДЗЕ Національної поліції України старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 06 червня 2018 року, складено протокол про вчинення першим заступником голови Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Відповідно до протоколу, ОСОБА_1 обіймаючи посаду першого заступника голови Миронівської державної адміністрації Київської області, являючись з 01 липня 2015 року по 16 листопада 2017 року державним службовцем категорії Б , будучи відповідно до пп. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції суб'єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, а також обізнаним щодо встановлених заборон та обмежень щодо сумісництва та суміщення виконання функцій органу місцевого самоврядування з іншими видами діяльності, маючи реальну можливість не допускати визначених Законом обмежень, порушив вимоги ч. 1 ст. 36 та п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про запобігання корупції - входив до складу органу управління, а саме: був співзасновником та кінцевим беніфеціарним власником ПрАТ Миронівська друкарня , чим учинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-4 КУпАП - порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, ревізійної комісії господарського товариства.

В судовому засіданні прокурор просив визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП та піддати його адміністративному покаранню, передбаченому ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, просив закрити провадження по справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, прокурора, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто адміністративні правопорушення діляться на чотири категорії, а саме:

адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок;

адміністративні правопорушення, що посягають на власність;

адміністративні правопорушення, що посягають на права і свободи громадян;

адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління.

Обов'язковою умовою настання адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення пов'язане з посяганням на встановлений порядок управління, зокрема щодо заборон передбачених Законом України Про запобігання корупції є наявність в діях особи, яка порушила цей порядок управління складу адміністративного правопорушення, передбаченого тією статтею чи частиною статті КУпАП за якою на таку особу складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Частина 2 ст. 172-4 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про засади запобігання і протидії корупції (в редакції від 07.04.2011 року), особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону заборонялось, входити до складу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп/2012 від 13.03.2012 року проаналізувавши визначення вжитих у Законі термінів орган управління , наглядова рада , підприємство або організація, що має на меті одержання прибутку , з'ясував їх правову природу і значення через системний аналіз інститутів цивільного та господарського права, прийшов до висновку, що до органу управління підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, належать загальні збори учасників (акціонерів) господарського товариства, виконавчий орган, наглядова (спостережна) рада, інший орган, можливість або обов'язковість створення якого передбачена законом чи статутом підприємства або іншими установчими документами.

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2012 від 13.03.2012 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним), положення Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 7 квітня 2011 року N 3206-VI, а саме: пункту 2 частини першої статті 7 щодо заборони особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, брати участь у загальних зборах підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

На даний час ч. 2 ст. 172-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належить державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Статтею 25 Закону України Про запобігання корупції (в редакції закону від 14.10.2014 року) визначено, що особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього закону , забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належить державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Суб'єктний склад осіб, уповноважених на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, у порівнянні з новою редакцією Закону України Про запобігання корупції не змінився, редакція встановленого законом обмеження щодо порушення вимог сумісництва та суміщення посади особи, уповноваженої на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування на даний час зазнала змін та стосується порушення вищезгаданими особами встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про запобігання корупції ). Аналогічною є редакція ч. 2 ст. 172-4 КУпАП , якою передбачено притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення встановлених п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про запобігання корупції обмежень.

Як вбачається з протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, йому ставиться у вину те, що він, будучи першим заступником голови Миронівської районної державної адміністрації Київської області, являючись суб'єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення згідно з п п. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про запобігання корупції , оскільки є державним службовцем категорії Б , а також обізнаним стосовно, встановлених заборон та обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, маючи реальну можливість не допускати визначених законом обмежень, виконуючи свої службові обов'язки, в порушення п. 2 ч. 1 ст. 25 , та ч. 1 ст. 36 Закону України Про запобігання корупції , входив до складу органу управління, а саме: є співзасновником та кінцевим беніфеціарним власником ПрАТ Миронівська друкарня (код ЄДРПОУ 02467089), яке має на меті одержання прибутку.

Зміст понять правління , виконавчий та контролюючий органів, наглядова рада акціонерного товариства наведено в ст. ст. 58-60, п. 10-1 ст. 2 Закону України Про акціонерні товариства .

Відповідно до розділу 7 Статуту ПрАТ Миронівська друкарня органами управління цього товариства є загальні збори, правління та ревізійна комісія.

Тобто, ПрАТ Миронівська друкарня у своєму складі має як правління так і ревізійну комісію (а.с. 71).

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 входить до складу правління чи ревізійної комісії ПрАТ Миронівська друкарня а також інших виконавчих, контрольних органів, чи наглядової ради цього підприємства.

Із витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наявних у справі (а.с. 61-63, 82-83 ), вбачається що виконуючим обов'язки голови правління ПрАТ Миронівська друкарня є ОСОБА_3 а не ОСОБА_1.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2012 від 13.03.2012 року заборону особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України Про засади запобігання та протидії корупції , брати участь у загальних зборах підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку визнано неконституційним, діючі редакції ст. 172-4 КУпАП та ст. 25 Закону України Про запобігання корупції , не встановлюють такого обмеження, як входження до складу органу управління або складу засновників товариства, а ст. 36 Закону України Про запобігання корупції стосується запобіганню виникненню конфлікту інтересів, а не порушення вимог щодо сумісництва та не складає об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП .

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права.

Виходячи з принципу верховенства права конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів (у попередній та у діючій редакції) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (України), враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд України у своїй постанові від 03 березня 2014 року №5-49к13 дійшов висновку про те, що відсутність певного законодавства виключає можливість покарання за його порушення, оскільки не може бути покарання за порушення неіснуючого порядку.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (п. 5.4 рішення).

Крім того, в своєму рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б по одинці чи в сукупності вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення чи про закриття справи.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на недоведеність того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, приходжу до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП , в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП .

Аналогічної правової позиції дійшов Апеляційний суд Київської області, як суд рішення якого відповідно до ст. 294 КУпАП є остаточним та оскарженню не підлягає, в постанові по справі ЄУН 359/911/18 (провадження № 33/780/411/18).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 7, 213, 221, 251, 252, 254, 256, 268, 277-279, 280, 283-285, 287-289 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Провадження по адміністративній справі за частиною 2 ст. 172-4 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити у звязку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

2.Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області.

3.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.С. Поліщук