Рішення

від 07.08.2018 по справі 902/340/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2018 р. Cправа № 902/340/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Комфорт", м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Автооптцентр", м.Вінниця

про стягнення 118206,01 грн заборгованості згідно договору купівлі-продажу

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Вінницької області 25.06.2018 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Комфорт" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Автооптцентр" 118206,01 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №10/12/16 від 22.12.2016, з яких: 15000,00 грн - основний борг, 103206,01 грн - 24% річних від вартості неоплаченого товару.

Ухвалою суду від 02.07.2018 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №902/340/18, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання у справі №902/340/18 призначити на 02.08.2018, про що повідомити учасників справи в порядку ч.2 ст.120 ГПК України.

Правом участі у судовому засіданні 02.08.2018 сторони не скористалися, причин неявки не повідомили. Про дату, місце та час розгляду справи (02.08.2018) були повідомлені завчасно та належним чином ухвалою суду від 02.07.2018, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції сторонам. Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористалися своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутністю, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

22 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АВТО-КОМФОРТ (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автооптцентр" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу №10/12/16 (Договір).

Відповідно до п.п. 1.1.-1.3. Договору від 22.12.2016 Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору товар (партію товару) у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного Договору. Сторони визнають, що товарна накладна, яка підписана Сторонами, є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни і є невід'ємним додатком до даного Договору. Право власності на товар (партію товару), що постачається за цим Договором, переходить від Продавця до Покупця у момент передання товару (партії товару), що підтверджується підписом Покупця у товарній накладній.

Передання товару (партії товару) здійснюється у встановленому діючим законодавством порядку. Підставою для поставки кожної партії товару є замовлення Покупця, яке передається Продавцю в усній або письмовій формі. Доставка товару (партії товару) здійснюється у термін З (трьох) робочих днів з моменту одержання замовлення Продавцем. Поставка товару здійснюється на умовах DAP, склад Покупця за адресою: 21000, Вінницька обл., м.Вінниця, Тиврівське шосе, б.2-А. При цьому Сторони прийшли згоди, що терміни, які використовуються в даному Договорі, приймаються ними згідно з "ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати (редакція. 2010)" (п.2.1. Договору).

Згідно п.п. 3.1., 3.2. Договору ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюються при постачанні кожної партії товару та зазначаються у товарній накладній, яка підписується представниками обох Сторін. Загальну вартість Договору складає сума усіх підписаних Сторонами товарних накладних до даного Договору.

Пунктом 5.1. Договору сторонами визначено, що умови оплати зазначаються Сторонами у пункті 5.2 даного Договору. Умови оплати можуть бути такими: попередня оплата; за фактом одержання товару (в день отримання товару); відстрочення платежу (календарних днів з моменту передання товару).

Відповідно до п.5.2 Договору умови оплати: тридцять календарних днів з дати поставки продукції.

На виконання умов договору, відповідно до видаткової накладної №6247 від 22.12.2016 та №622 від 31.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО-КОМФОРТ передало Товариству з обмеженою відповідальністю АВТООПТЦЕНТР товар на суму 182200,00 грн.

31.03.2017 Сторони дійшли згоди щодо часткового повернення Позивачу товару, у зв'язку з чим Відповідач на підставі зворотних накладних за №№76 та 77 (а.с.19,20) повернув товар на загальну суму 107318,0 грн.

Зокрема згідно зворотної накладної №76 від 31.03.2017 Відповідачем повернуто весь товар отриманий ним за видатковою накладною №622 від 31.01.2017 на суму 30297,00 грн, та за зворотною накладною №77 від 31.03.2017. Відповідачем частково повернуто товар за видатковою накладною №6247 від 22.12.2016 на суму 77021,00 грн.

З огляду на викладене зобов'язання Відповідача щодо оплати товару за видатковою накладною №622 припинилося.

Водночас зобов'язання Відповідача щодо оплати товару за видатковою накладною №6247 від 22.12.2016 в термін 30 календарних днів з дати поставки товару виконано не було, та всупереч умовам п.5.2 Договору Відповідач перераховував грошові кошти за отриманий товар по видатковій накладній №6247 від 22.12.2016 з порушенням терміну сплати.

Як зазначає позивач, враховуючи факт неповної оплати за отриману продукцію, Товариство з обмеженою відповідальністю АВТО-КОМФОРТ направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю АВТООПТЦЕНТР претензію вих.№14/11-пр від 14.11.2017 (а.с. 21,22) , до якої був доданий Акт звірки взаємних розрахунків станом на 13 листопада 2017 року із зазначенням суми боргу по видатковій накладній №6247 від 22.12.16 у розмірі 28882,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю АВТООПТЦЕНТР визнано претензію позивача, про що відповідач направив Товариству з обмеженою відповідальністю АВТО-КОМФОРТ листа вих.№ 14/11-пр від 14.11.2017 та підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 13 листопада 2017 року із зазначенням суми боргу у розмірі 28882,00 грн (а.с. 23-25).

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю АВТООПТЦЕНТР за період з 13.11.2017 по 22.12.2017 ще частково погасило борг в сумі 9882,00 грн; визнало наявність заборгованості у розмірі 19000,00 грн згідно акту звірки взаєморозрахунків від 31.12.2017 (а.с.26) та ще частково погасило заборгованість перед позивачем 25.01.2018 на суму 4000,00 грн.

Станом на час постановлення рішення у даній справі в її матеріалах відсутні докази щодо погашення заборгованості у розмірі 15000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач повторно направив на адресу Відповідача ОСОБА_1 вих. № 26/03-пр від 26.03.2018 (а.с. 30, 31) з вимогою оплатити заборгованість, та доданням Акт звірки взаємних розрахунків.

ОСОБА_1 залишена відповідачем без задоволення, проте останнім надіслано Позивачу підписаний Акт звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2018, в якому підтверджується сума боргу в розмірі 15000,00 грн (а.с.33).

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язань щодо проведення розрахунків звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Дослідивши і оцінивши надані докази суд дійшов наступного висновку.

У відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п.1. ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України.).

Відповідно до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, а також те, що строк оплати за отриманий відповідачем товар настав, доказів його повної оплати останнім не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір у сумі 15000,00 грн підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 10/12/16 від 22.12.2016 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню у розмірі 15000,00 грн.

Крім того, позивач посилаючись на пункт 7.3 договору, просить стягнути з відповідача 24% річних в розмірі 103206,01 грн від вартості неоплаченого товару, отриманого згідно видаткової накладної №6247 від 22.12.2016. При цьому згідно долученого товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-Комфорт" розрахунку ціни позову (а.с.11), останнім при визначенні даних вимог не враховані видаткова накладна №622 від 31.01.2017 про поставку товару відповідачу та зворотна накладна №76 від 31.03.2017 про його повернення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Пунктом 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 передбачено, що якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Сторони договору скористалися наданим правом та визначили розмір процентів річних інший, ніж встановлений законом - 24%.

Так відповідно до умов п.7.3 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Покупцем зобов'язань по оплаті по Договору, він несе відповідальність у вигляді пені 0,1% від вартості неоплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. У випадку прострочення оплати товару більш, ніж на 3 (три) календарних дні, Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 % (двадцяти чотирьох) відсотків річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Позивач зазначає, що відповідно до умов п.5.2 Договору відповідач повинен був оплатити протягом тридцяти календарних днів з дати поставки продукції (22.12.2016), тобто датою порушення зобов'язання щодо оплати товару позивач вважає дату 22.01.2017.

Перевіривши розрахунок 24% річних, наданий позивачем, здійснивши власний розрахунок за допомогою програми Ліга , суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 24% річних в розмірі 13371,82 грн за період з 24.01.2017 по 17.05.2018. В решті позовних вимог про стягнення 89834,19 грн 24% річних суд відмовляє з огляду на допущені помилки у розрахунку.

При цьому слід зазначити, що згідно видаткової накладної №6247 від 22.12.2016 на виконання п.5.2 договору №10/12/16 від 22.12.2016 відповідач мав сплатити кошти протягом 30 календарних днів по 22.01.2017. З огляду на те, що останній день строку (22.01.2017) припав на вихідний день, відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України днем закінчення строку щодо оплати є 23.01.2017. З урахуванням викладеного суд вважає, що починаючи з 24.01.2017 відповідач є боржником, який прострочив.

Інші наявні у матеріалах справи докази та пояснення представників позивача вищевикладених висновків суду не спростовують.

Згідно ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

За відсутності клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 0,06 грн дане питання судом не розглядається.

Слід також роз'яснити, що відповідно до положень частин 4 та 5 статті 240 ГПК України в зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписав рішення у справі №902/340/18 без його проголошення. Датою ухвалення рішення у дані справі, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автооптцентр" (23233, Вінницька обл., Вінницький район, с.Бохоники, вул.Пирогова, буд.153А; код ЄДРПОУ 39031476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО-КОМФОРТ (49045, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Верхня, 2-А; код ЄДРПОУ 39515516) суму основного боргу у розмірі 15000,00 грн; 13371,82 грн 24% річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні вимоги про стягнення 89834,19 грн 24% річних відмовити.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 07 серпня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ТОВ "Авто-Комфорт" (49045, м.Дніпро, вул.Верхня, 2-А);

3 - відповідачу ТОВ "Автооптцентр" (23233, м.Вінниця, вул.Пирогова, буд.153А).