Рішення

від 02.08.2018 по справі 908/1293/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/82/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2018 справа № 908/1293/18

м. Запоріжжя

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133)

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (72503, Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Пушкіна, буд. 20-А)

про стягнення 98372,84 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 2666 від 12.12.2017

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 1 від 01.08.2018; ОСОБА_4, довіреність № 2 від 01.08.2018

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 98372,84 грн. заборгованості - компенсації, нарахованої за надання пільг з оплати за фактично надані споживачам телекомунікаційні послуги за період з січня 2017 року по травень 2018 року.

Ухвалою суду від 10.07.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/1293/18, присвоєно справі номер провадження 18/82/18, призначено підготовче судове засідання на 02.08.2018.

В судовому засіданні 02.08.2018 за письмовою згодою представників всіх учасників справи суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 02.08.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування правової позиції позивач посилався на статтю 63 Закону України «Про телекомунікації» , ст. ст. 48, 89, 102 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2017), Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 610, 614, 617, 625 ЦК України, ст. ст. 144, 174, 193, 218 ГК України. При цьому зазначив, що у період з січня 2017 року по травень 2018 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають у смт. Якимівка та Якимівському районі Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Загальна сума компенсації, нарахована за надання пільг з оплати за фактично надані споживачам телекомунікаційні послуги в зазначеному періоді, склала 98372,84 грн. Всупереч вимогам чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах у період з січня 2017 року по травень 2018 року, відповідачем компенсовані позивачу не були, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 98372,84 грн. В зазначений період Акти форми 2-пільга позивачем направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супровідними листами щомісячно і в супровідних листах позивач звертався до відповідача з питаннями щодо необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми 2-пільга , а у разі виявлення розбіжностей, складення та направлення позивачу ОСОБА_5 звіряння за формою № 3-пільга, що відповідачем не здійснено. Посилаючись на недотримання відповідачем вимог чинного законодавства та ухилення від компенсації позивачу вартості наданих телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, позивач просив позов задовольнити.

В наданій суду заяві про уточнення позовних вимог № 12/247 від 26.07.2018 позивач вказав на допущену при підготовці позовної заяви технічну помилку в зазначенні місяців з сумою заборгованості 2018 замість 2017 , у зв'язку з чим виклав абзац позову з переліком місяців заборгованості у новій редакції. Суд прийняв заяву позивача про виправлення у позовній заяві технічної помилки до уваги.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені у відзиві на позов.

Відповідач у наданому суду відзиві на позов проти заявлених вимог заперечив та вказав, що договори про надання послуг електрозв'язку громадянам пільгових категорій у 2017 році та протягом січня-травня 2018 року не укладались, акти звіряння за цей період надавались позивачем у односторонньому порядку, відповідачем не підписувались, тому кредиторської заборгованості не існує. Також відповідач не погоджується із сумою заборгованості по відшкодуванню пільг за послуги зв'язку, визначеній у позовній заяві. Зазначив, що згідно акту звіряння розрахунків за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги, підписаному в односторонньому порядку директором Запорізької філії ПАТ Укртелеком , протягом січня - травня 2018 року сума заборгованості складає 31145,48 гри., а сума заборгованості, вказана позивачем у позові за аналогічний період не відповідає сумі заборгованості відображеної в акті звіряння та складає 58464,82 грн., тому загальна сума заборгованості складає 67227,36 грн. Крім того відповідач повідомив, що у 2018 році на території Якимівського району створено дві об'єднані територіальні громади і кожна об'єднана територіальна громада зобов'язана компенсувати пільги за надання телекомунікаційних послуг громадянам, що проживають на відповідній території. Відповідач вважає, що за період з січня по травень 2018 року Якимівська селищна рада зобов'язана відшкодувати позивачу кошти в сумі 21056,27 грн., Кирилівська селищна рада - у сумі 5060,69 грн., частина заборгованості за січень-травень 2018 року Якимівської районної ради по селу Новоданилівка складає 1202,38 грн. За доводами відповідача, ним направлялись листи до Кирилівської селищної ради, Якимівської селищної ради та Якимівської районної державної адміністрації про виділення коштів на відшкодування телекомунікаційних послуг громадянам окремих пільгових категорій, що свідчить про здійснення ОСОБА_1 можливих дій зі свого боку та в межах своєї компетенції щодо розв'язання даної проблеми. Крім того відповідач вважає, що у спірних правовідносинах відповідач не виступає органом державної влади, наділеним господарською компетенцією, а спірні правовідносини не є такими, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, що свідчить, що даний спір є спором про право, порушене внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень під час здійснення владної управлінської функції і має розглядатись в порядку Кодексу адміністративного судочинства.

Позивач у відповіді на відзив проти доводів відповідача щодо непідсудності даного спору господарському суду заперечив та вказав, що взаємовідносини ПАТ Укртелеком з бюджетом в цьому випадку опосередковуються через інші види правовідносин. Відзначив, що у випадку компенсації обсягу коштів, витрачених позивачем на надання телекомунікаційних послуг споживачам за пільговою ставкою, взаємовідносини з бюджетом у позивача опосередковуються через цивільні правовідносини, а взаємовідносини між позивачем та відповідачем, як представником та виконавцем державних гарантій, аналогічні цивільним правовідносинам між сторонами на користь третьої особи. Вважає, що у взаємовідносинах з позивачем відповідач не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не приймає жодних управлінських рішень щодо розрахунків, а лише реалізує функціональний (а не владний) механізм відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, тому правовідносини, які склалися між сторонами мають господарський характер, а не публічно-правовий. Щодо твердження відповідача, що він не погоджується із сумою заборгованості, позиваче зазначив, що ним у позові помилково зазначено період заборгованості, а саме, невірно вказаний рік. 2018 замість 2017 , про що надано суду заяву про уточнення позовних вимог, яку направлено на адресу відповідача. Щодо твердження відповідача про створення на території Якимівського району об'єднаних територіальних громад, позивач зазначив, що у 2017 році цих громад не існувало, однак відшкодування за надані пільговим категоріям громадян, мешканцям Якимівського району Запорізької області, позивачу не проводилося. Також, відповідно Положення про управління соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області основним завданням управління є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території Якимівського району. Крім того цим Положенням також визначено, що відповідач здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріями громадян.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Позивач надає телекомунікаційні послуги фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Згідно статті 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ № 295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» , Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» , Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , Закону України «Про охорону дитинства» , Закону України «Про прокуратуру» , Закону України «Про Національну поліцію» , Закону України «Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації в Україні» , Кодексу Цивільного захисту України, Закону України «Про Службу безпеки України» , Закону України «Про освіту» , Закону України «Про позашкільну освіту» , Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» , Закону України «Про культуру» , Закону України «Про музеї і музейну справу» , Закону України «Про захист рослин» та Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389 для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок бюджетних коштів. При цьому, зобов'язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін виникають безпосередньо із законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Верховною ОСОБА_4 України 20.12.2016 прийнято Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» , згідно якого ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України доповнено п.п. 20-4, яким визначено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, якими встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на викладене вище до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території смт. Якимівка та Якимівського району Запорізької області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач, як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм, зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п. 8 Порядку № 256).

Як свідчать вивчені матеріали, у період з січня 2017 року по травень 2018 року позивачем надавалися телекомунікаційні послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають у смт. Якимівка та Якимівському районі Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складено за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга» , та «Інструкції про порядок її заповнення» , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 № 1172/14439, та в паперовому та електронному вигляді направлялись щомісячно ОСОБА_1 соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області для відшкодування позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг (належним чином засвідчені копії надано до матеріалів справи).

Позивачем понесені витрати на надання послуг зв'язку означеним категоріям пільговиків на загальну суму 98372,84 грн., в підтвердження чого позивачем надано розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за відповідні періоди (форми № 2-пільга).

Всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг в сумі 98372,84 грн. у період з січня 2017 року по травень 2018 року відповідачем не відшкодовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, п. 5 Порядку № 256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського, Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, в тому числі пільг з послуг зв'язку.

У відповідності до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги (з актами форми « 2-пільга» ), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою « 3-пільга» . ОСОБА_5 звіряння складаються за формою «№ 3-пільга» , встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28.03.2003 № 83 «Про затвердження форми № 3-пільга» .

Зауважень та розбіжностей, коригувань до актів форми « 2-пільга» за період з січня 2017 року по травень 2018 року позивачу відповідачем не надано, акти звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» протягом цього періоду відповідачем не складалися, на підпис позивачу не надсилалися.

Відповідачем не було дотримано процедуру доведення до розпорядників коштів вищого рівня обсягів фактично понесених постачальником послуг витрат та не вирішувалось питання отримання фінансування протягом 2017 - червня 2018 років.

Матеріали справи містять докази, що позивачем ОСОБА_5 форми 2-пільга за період надання послуг січень 2017 - травень 2018 направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супроводжувальними листами від 06.02.2017 № 32/2-3-118, від 06.03.2017 № 32/2-3-181, від 06.04.2017 № 32/2-3-218, від 13.04.2017 № 32/2-3-682, від 08.05.2017 № 32/2-3-278, від 06.06.2017 № 32/2-3-298, від 11.07.2017 № 32/2-3-356, від 07.08.2017 № 32/2-3-378, від 06.09.2017 № 32/2-3-429, від 06.10.2017 № 12і250-1239, від 07.11.2017 № 32/1-3-127, від 06.12.2017 № 32/2-3-494, від 10.01.2018 № 32/2-3-539, від 07.02.2018 №32/2-3-611, від 06.03.2018 № 32/2-3-637, від 05.04.2018 № 32/2-3-680, від 07.05.2018 № 32/2-3-722, від 05.06.2018 № 32/2-3-772. В супроводжувальних листах позивач звертався до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку, прийняття на облік актів форми 2-пільга та у разі виявлення розбіжностей складення та направлення Позивачу ОСОБА_5 звіряння за формою № 3-пільга. Листи позивача з питанням відшкодування пільг залишені відповідачем без реагування.

Право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих ним своїм абонентам - пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки фінансові зобов'язання держави виникли не з наведеного Закону, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним в цьому законодавстві особам, а також з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків з постачальниками, зокрема, телекомунікаційних послуг таким категоріям споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.

Конституційним Судом України висловлено правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету. Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказано на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Частиною 4 ст. 11 ГПК України внормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_4 України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Рисовський проти України» від 20.11.2011 щодо принципу «належного урядування» , державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відсутність у Законах України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та «Про Державний бюджет України на 2018 рік» положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановлені законодавчими актами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 906/621/17, від 23.05.2018 у справі № 927/465/17.

За таких обставин, ОСОБА_1 соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і це не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Посилання відповідача на відсутність укладання відповідних договорів про надання послуг електрозв'язку, суд визнав безпідставним, оскільки надання пільговим споживачам телекомунікаційних послуг передбачена вимогами чинного законодавства України, а відсутність договору про надання послуг електрозв'язку громадянам пільгових категорій в 2017 році та протягом січня - травня 2018 року, а також актів звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» свідчить про неналежне виконання відповідачем вимог чинного законодавства України.

Доводи відповідача, що даний спір має розглядатись в порядку Кодексу адміністративного судочинства суд відхилив, як необґрунтовані, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи -підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності. Перелік справ у спорах, що відносяться до юрисдикції господарських судів, наведений у ст. 20 ГПК України.

Статтею 24 ГПК України визначено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Відповідно до ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи т

Згідно із частиною третьою статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття суб'єкт владних повноважень визначено у статті 4 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), згідно з якою суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Оскільки у відносинах щодо розрахунку з позивачем за надані ним особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з січня 2017 року по травень 2018 року ОСОБА_1 виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як боржник у зобов'язальних цивільних правовідносинах, суд відхилив також доводи відповідача про те, що цей спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Заперечення відповідача відносно визначеної позивачем у позові суми заборгованості по відшкодуванню пільг за послуги зв'язку, що не відповідає сумі за аналогічний період, вказаній в Акті звіряння розрахунків, суд вважає хибними, оскільки допущену в позовній заяві помилку при визначенні щомісячних нарахувань позивачем виправлено у заяві про уточнення позовних вимог.

Посилання відповідача про створення на території Якимівського району об'єднаних територіальних громад та направлення ним листів до Кирилівської селищної ради, Якимівської селищної ради та Якимівської районної державної адміністрації про виділення коштів на відшкодування телекомунікаційних послуг громадянам окремих пільгових категорій, що свідчить про здійснення відповідачем всіх можливих дій зі свого боку та, відповідно, відсутність вини, суд також визнав безпідставними.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 № 423 Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо застосування державних соціальних стандартів і нормативів та нормативів фінансового забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про місцеві державні адміністрації виконавчу владу в районах та місцях реалізують місцеві державні адміністрації, які є місцевими органами виконавчої влади.

Згідно з статтею 2 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування; 7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Пунктом п. 10 ст. 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань соціального захисту населення.

Відповідно до Положення про управління соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_1 соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області утворюється головою районної державної адміністрації, входить до її складу і в межах Якимівського району забезпечує виконання покладених на управління завдань. Вказаним Положенням також визначено, що основним завданням управління є забезпечення реалізації державної соціальної політики на території Якимівського району. Також, згідно з цим Положенням відповідач здійснює розрахунки з організаціями - надавачами послуг за надані пільги окремим категоріями громадян.

Об'єднані територіальні громади (Кирилівська та Новоданилівська) входять до складу Якимівського району, тому саме відповідачем, в силу покладених на нього діючим законодавством України обов'язків, має відшкодовувати та сплачувати вартість послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проживають у Якимівському районі та смт. Якимівка, постачальнику цих послуг, в тому числі, стосовно мешканців-пільговиків на території об'єднаних територіальних громад, створених на території Якимівського району.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (72503, Запорізька область, смт. Якимівка, вул. Пушкіна, 20А, ідентифікаційний код 03193028) на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (69005, місто Запоріжжя, пр. Соборний, 133, ідентифікаційний код 21560766, на рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851) 98372,84 грн. (дев'яносто вісім тисяч триста сімдесят дві грн. 84 коп.) вартості наданих телекомунікаційних послуг та 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 09.08.2018.

Суддя В.В. Носівець