Ухвала

від 01.08.2018 по справі 910/9450/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

01.08.2018 р.Справа № 910/9450/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА

АКАДЕМІЯ ІНДУСТРІЇ МОДИ"

до 1) Державного підприємства "Український інститут

інтелектуальної власності"

2) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю

"ТИЖДЕНЬ МОДИ"

про визнання недійсним рішення

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.,

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

У засіданні 01.08.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвали .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді господарського суду міста Києва перебуває справа №910/9450/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ІНДУСТРІЇ МОДИ" (надалі - позивач) до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" (надалі - відповідач-1) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (надалі - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИЖДЕНЬ МОДИ" (надалі - третя особа), про визнання недійсним рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2015 р. ТОВ Українська академія індустрії моди була подана заявка № m201508991 на реєстрацію знака ODESSA FASHION WEEK .

За результатом розгляду заявки, ДП Український інститут інтелектуальної власності надано висновок про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи №2748 від 04.03.2016 p.

TOB Українська академія індустрії моди вважає, що висновок ДП Український інститут інтелектуальної власності про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи №2748 від 04.03.2016 p. є незаконним, безпідставним та таким, що підлягає визнанню недійсним.

Відповідачі у відзивах заперечують проти позову з підстав того, що дана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

У судовому засіданні 01.08.2018 р. представники відповідачів та третьої особи наполягали на тому, що дана справа не підвідомча господарським судам України.

Представник позивача просила задовольнити позов та зазначала, що справа має розглядатись у господарському суді.

Розглянувши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.

15.06.2015 р. ТОВ Українська академія індустрії моди до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" була подана заявка № m201508991 на реєстрацію знака ODESSA FASHION WEEK .

24.09.2015 р. до ДП "Український інститут інтелектуальної власності" від ТОВ ТИЖДЕНЬ МОДИ надійшли заперечення на заявку позивача №m201508991 від 15.06.2015 р., у якому третя особа просила відмовити у наданні правової охорони знаку для товарів і послуг ODESSA FASHION WEEK за заявкою для усіх заявлених послуг 35 та 41 класу МКТП.

16.11.2015 р. до ДП "Український інститут інтелектуальної власності" від позивача надійшли пояснення на заперечення ТОВ ТИЖДЕНЬ МОДИ , у яких позивач просив надати правову охорону за його заявкою.

Повідомленням від 14.12.2015 р. № 41508/3 ДП "Український інститут інтелектуальної власності" проінформував позивача про можливу відмову у реєстрації заявленого знака відносно усього заявленого переліку товарів і послуг на підставі мотивованого заперечення ТОВ ТИЖДЕНЬ МОДИ .

08.02.2016 р. від позивача надійшла відповідь на зазначене повідомлення, у якій позивач також просив надати правову охорону за його заявкою.

04.03.2016 p. ДП Український інститут інтелектуальної власності за результатом розгляду заявки №m201508991 від 15.06.2015 р. склав висновок №2748 про невідповідність позначення умовам надання правової охорони за результатами кваліфікаційної експертизи. Вказаний висновок, затверджений Державною службою інтелектуальної власності України, набув статусу рішення про відмову в реєстрації знака.

Статтею 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначено, що Установа - центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу інтелектуальної власності України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2014 р. №658, таким центральним органом, станом на дату подання заявки та прийняття рішення про відмову у наданні правової охорони, була Державна служба інтелектуальної власності України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 р. № 585 ліквідовано Державну службу інтелектуальної власності, покладено на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; та встановлено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, з частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Частиною 1 ст. 20 чинної редакції Господарського процесуального кодексу України встановлено, зокрема, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає справи щодо прав інтелектуальної власності, зокрема:

1) справи у спорах щодо прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку (знак для товарів і послуг), комерційне найменування та інших прав інтелектуальної власності, в тому числі щодо права попереднього користування;

2) справи у спорах щодо реєстрації, обліку прав інтелектуальної власності, визнання недійсними, продовження дії, дострокового припинення патентів, свідоцтв, інших актів, що посвідчують або на підставі яких виникають такі права, або які порушують такі права чи пов'язані з ними законні інтереси;

3) справи про визнання торговельної марки добре відомою;

4) справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав, в тому числі спорах щодо колективного управління майновими правами автора та суміжними правами;

5) справи у спорах щодо укладання, зміни, розірвання і виконання договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, комерційної концесії;

6) справи у спорах, які виникають із відносин, пов'язаних із захистом від недобросовісної конкуренції, щодо: неправомірного використання позначень або товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу; збирання, розголошення та використання комерційної таємниці; оскарження рішень Антимонопольного комітету України із визначених цим пунктом питань.

У той же час, п.1 Розділу X ГПК України "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" передбачено, зокрема, що частини перша та друга статті 20 (в частині визначення юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності), вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності у газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Підпунктами 15, 16 п. 1 Розділу XІ ГПК України "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" встановлено, що Вищий суд з питань інтелектуальної власності починає свою роботу з дня, наступного за днем опублікування Головою Вищого суду з питань інтелектуальної власності в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності. До початку роботи Вищого суду з питань інтелектуальної власності справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Попередньою редакцією Господарського процесуального кодексу України (ст. 12) передбачалось, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів;

4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство;

9) справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.

Оскільки Вищий суд з питань інтелектуальної власності не почав свою роботу, справи щодо прав інтелектуальної власності розглядаються за судами відповідно до правил юрисдикції (підвідомчості, підсудності), які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (15.12.2017 р.).

Кодекс адміністративного судочинства України (КАСУ) визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства (ст.1. Кодексу).

Статтею 2 КАСУ встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 3 Кодексу визначено, зокрема, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Разом із цим частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Отже, виходячи із положень наведеної норми, законом може бути передбачено вирішення певних категорій публічно-правових спорів у порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

За правилами ст. 19 КАСУ, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що рішення про відмову в реєстрації знака за заявкою позивача №m201508991 від 15.06.2015 р., є індивідуальним актом, оскільки стосується лише прав та обов'язків позивача.

Також, суд погоджується з позицією відповідачів про те, що орган державної влади (Установа) у спірних правовідносинах прийняв стосовно позивача рішення про відмову в реєстрації знака, тим самим здійснивши відносно нього владні управлінські функції. Державна служба інтелектуальної власності України у даному випадку здійснювала управлінські функції щодо позивача і мала встановлений нормами КАСУ статус суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Таким чином, спір про визнання недійсним рішення про відмову в реєстрації знака, прийнятого стосовно позивача, носить публічно-правовий характер, у зв'язку з чим підлягає розгляду в адміністративному суді в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває проваджених у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №910/9450/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ІНДУСТРІЇ МОДИ" до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТИЖДЕНЬ МОДИ", про визнання недійсним рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня її проголошення до Київського апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складено 10.08.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна