Рішення

від 09.08.2018 по справі 910/2351/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.08.2018Справа № 910/2351/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД ІНДУСТРІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІОН ІНВЕСТ-3000"

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від позивача Мішутушкін О.В. (представник за довіреністю)

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні 09 серпня 2018 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено та підписано 10.08.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

28 лютого 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД ІНДУСТРІЯ" (позивач) надійшла позовна заява вих. № 23/02 від 23.03.2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІОН ІНВЕСТ-3000" (відповідач) в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- зобов'язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІОН ІНВЕСТ-3000" письмово повідомити позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД ІНДУСТРІЯ" про кількість вже готової продукції виготовленої станом на 23.01.2018 року;

- зобов'язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІОН ІНВЕСТ-3000" повідомити позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД ІНДУСТРІЯ" про кількість давальницької сировини, яка витрачена на виконання вимог договору, станом на 23.01.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання за договором про виготовлення продукції з давальницької сировини № 235 від 05.10.2017р. не виконав, а саме:

- протягом трьох місяців з моменту отримання від позивача сировини не виготовив продукцію, 23 січня 2018 року сплив тримісячний строк на виготовлення продукції з давальницької сировини;

- письмово не повідомив позивача про готову для приймання продукцію протягом трьох днів з моменту її готовності;

- не відзвітував перед позивачем про витрачену давальницьку сировину;

- не повернув в установленому договором терміни залишки і відходи сировини,

внаслідок чого, за переконанням позивача, наявні правові підстави для зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 року у справі № 910/2351/18 позовну заяву № 23/02 від 23.03.2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД ІНДУСТРІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІОН ІНВЕСТ-3000" про зобов'язання вчинити дії залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД ІНДУСТРІЯ" строк до 15.03.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків.

13 березня 2018 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД ІНДУСТРІЯ" надійшли відомості № 07/03 від 07.03.2018 року на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/2351/18 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначено на 03.04.2018 року.

В судових засіданнях 03.04.2018 року та 03.05.2018 року судом оголошувалася перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 року ухвалено розгляд справи №910/2351/18 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.05.2018 року.

В підготовчому засіданні 31.05.2018 року судом оголошувалася перерва до 24.07.2018 року.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 31.05.2018 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 24.07.2018 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/2351/18 до судового розгляду по суті на 09.08.2018 року, про що представника позивача було повідомлено під розписку. Про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено ухвалою від 24.07.2018 року.

В судовому засіданні 09.08.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання 09.08.2018 року не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Водночас, суд звертає увагу, що поштові відправлення з ухвалами суду від 14.03.2018 року, 03.04.2018 року, 03.05.2018 року, 10.05.2018 року, 31.05.2018 року та від 24.07.2018 року у даній справі не були вручені відповідачу та були повернуті до суду 17.04.2018 року, 07.05.2018 року, 06.06.2018 року, 11.06.2018 року та 06.08.2018 року відповідно з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку на відповідних конвертах закінчення встановленого строку зберігання .

Так, поштові відправлення з ухвалами суду від 14.03.2018 року, 03.04.2018 року, 03.05.2018 року, 10.05.2018 року, 31.05.2018 року та від 24.07.2018 року у даній справі були направлені Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮНІОН ІНВЕСТ-3000" за адресою: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 4, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В пункті 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від 14.03.2018 року у справі №910/2351/18 є 16.04.2018 року, ухвал від 03.04.2018 року та від 03.05.2018 року - 05.05.2018 року, ухвали від 10.05.2018 року - 14.06.2018 року, ухвали від 31.05.2018 року - 09.06.2018 року та ухвали від 24.07.2018 року - 04.08.2018 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД ІНДУСТРІЯ" (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІОН ІНВЕСТ-3000" (надалі - відповідач, виконавець) укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини № 235 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає виконавцеві, а виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити з наданої замовником давальницької сировини та передати замовникові готову продукцію. Замовник зобов'язується прийняти виготовлену продукцію й оплатити вартість виконаних робіт.

В п. 1.2. договору визначено, що продукція - корм для собак та борошно з тваринних кісток, виготовлені відповідно до чинних ТУ.

Згідно з п. 2.1. договору замовник зобов'язаний надати виконавцеві сировину, необхідну для виготовлення продукції, не пізніше 20 календарних днів з моменту підписання договору.

Кількісні характеристики сировини, назва та її вартість:

№Назва сировиниОдиниця виміруКількістьВартість сировини грн. без ПДВ 1Фарш свинний замороженийКг. 23 597,152 1 213 601,53 2Фарш курячий замороженийКг. 79 630,827 2 837 344,89 3Кістки свинніКг. 6 655,607 342 245,27 4Кістки курячіКг. 48 805,991 1 757 342,55 Відповідно до п. 2.2. договору виконавець зобов'язаний протягом трьох місяців з : моменту отримання від замовника сировини виготовити продукцію; письмово повідомити замовника про готову для приймання продукцію протягом трьох днів з моменту її готовності; відзвітувати перед замовником про витрачену давальницьку сировину; повернути в установлені договором терміни залишки і відходи сировини замовнику.

Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач прийняв сировину визначену договором, що підтверджується актами приймання-передачі сировини у переробку №1 від 17.10.2017 року, №2 від 17.10.2017 року, від 18.10.2017 року, №4 від 18.10.2017 року, №5 від 19.10.2017 року, №6 від 2017 року, №7 від 23.10.2017 року та №8 від 23.10.2017 року (копії містяться в матеріалах справи).

Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок невиконання відповідачем умов п. 2.2. договору, позивач звертався до відповідача з листами №№78-12 від 05.12.2017 року, 83-12 від 20.12.2017 року, в яких просив повідомити про кількість вже готової продукції, терміни протягом яких можна забрати вже виготовлену продукцію, відзвітувати про давальницьку сировину, яка була витрачена. Факт направлення відповідачу вказаних листів підтверджується фіскальними чеками та описами вкладення (копії містяться в матеріалах справи).

Крім того, позивач звертався до відповідача з листом № 05-01 від 26.01.2018 року, в якому просив повідомити про кількість вже готової продукції, відзвітувати про давальницьку сировину, яка була витрачена та поставити виготовлену продукцію в термін до 01.02.2018 року за адресою: м. Черкаси, вул.. Пушкіна, 54 (докази направлення листа містяться в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що готовий прийняти виготовлену відповідачем з давальницької сировини продукцію та оплатити виконані відповідачем роботи по її виготовленню в терміни, установлені договором, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання, встановлені в п. 2.2. договору не виконав: протягом трьох місяців з моменту отримання від позивача сировини не виготовив продукцію, 23 січня 2018 року сплив тримісячний строк на виготовлення продукції з давальницької сировини; письмово не повідомив позивача про готову для приймання продукцію протягом трьох днів з моменту її готовності; не відзвітував перед позивачем про витрачену давальницьку сировину; не повернув в установленому договором терміни залишки і відходи сировини, листи позивача з вимогами виконати умови договору залишив без відповіді та задоволення, внаслідок чого наявні правові підстави для зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Слід зазначити про те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматися від їх вчинення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) на користь якого інший суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру, має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Таким чином, з огляду на те, що в п. 2.2. договору встановлено обов'язок відповідача протягом трьох місяців з : моменту отримання від замовника сировини виготовити продукцію; письмово повідомити замовника про готову для приймання продукцію протягом трьох днів з моменту її готовності; відзвітувати перед замовником про витрачену давальницьку сировину; повернути в установлені договором терміни залишки і відходи сировини замовнику, який відповідачем виконаний не був, що встановлено судом, а право позивача вимагати виконання такого обов'язку встановлено в ст. 173 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів суду не надав.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3524,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІОН ІНВЕСТ - 3000" (код ЄДРПОУ 41579647, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 4) письмово повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД ІНДУСТРІЯ" (код ЄДРПОУ 40277109, адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Пушкіна, 54) про кількість вже готової продукції виготовленої станом на 23.01.2018 року.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІОН ІНВЕСТ - 3000" (код ЄДРПОУ 41579647, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 4) повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД ІНДУСТРІЯ" (код ЄДРПОУ 40277109, адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Пушкіна, 54) про кількість давальницької сировини, яка витрачена на виконання вимог договору, станом на 23.01.2018 року.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІОН ІНВЕСТ - 3000" (код ЄДРПОУ 41579647, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 4), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМБУД ІНДУСТРІЯ" (код ЄДРПОУ 40277109, адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Пушкіна, 54), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: судовий збір - 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.08.2018р.

Суддя О.В. Котков