Рішення

від 07.08.2018 по справі 918/440/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2018 р. Справа № 918/440/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 20.06.2018 р.

за позовом Приватне акціонерне товариство "Рівневодавтотранс"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Просервіс-Україна"

про стягнення в сумі 99 393,94 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Рівневодавтотранс" (далі - Позивач, Орендодавець) звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Просервіс - Україна" (далі - Відповідач, Орендар) про стягнення заборгованості 99 392, 94 грн., з яких 48 000,00 грн. - заборгованості за оренду приміщення згідно Договору оренди, 8 828, 00 грн. - заборгованість за надані комунальні послуги (компенсація витрат за спожиту електроенергію), 200 грн. - заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів, 1 564, 94 грн. - пені та 40 800 грн. - штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору оренди №17-2017 від 01.02.2017 р., а саме невчасно та не в повному розмірі здійснював оплату за передбачені в Договорі оренди платежі, крім того у відповідача виникла заборгованість за надані комунальні послуги (компенсація витрат за спожиту електроенергію) та заборгованість за послуги з вивезення твердих побутових відходів. Тому покликаючись на умови Договору позивач нарахував відповідачу штраф.

Ухвалою суду від 26 червня 2018 року відкрито провадження у справі №918/440/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 17 липня 2018 року.

10 липня 2018 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача на підставі наявних у суду матеріалів.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, відзиву на позов в порядку та в строки встановлені ухвалою суду не надав.

Про місце дату та час розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було направлено на адресу відповідача, та яке повернулось до суду з відміткою відділення поштового зв'язку: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 лютого 2017 року між ПрАТ «Рівневодавтотранс» (як Орендодавцем) та ТОВ «Просервіс-Україна» (як Орендарем) було укладено Договір оренди № 17-2017 (далі - Договір) (арк.с. 13).

У відповідності до умов даного Договору (п. 1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування частину приміщення, загальною площею 800 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 108А.

Вказаний Договір згідно п. 4.1. укладався до 31.12.2017 року з можливістю автоматичної пролонгації, при умові, що жодна із сторін в термін 20 календарних днів до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати.

Пунктом 5.1. Договору було передбачено, що розмір орендної плати за 1 (один) місяць складає 10 000 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ.

Однак, згідно Додатку №1 до Договору сторони погодили, що розмір орендної плати за 1 (один) місяць з 01 липня 2017 року становить 12 000 грн. (дванадцять тисяч грн. 00 коп.) (арк.с. 14).

Зі змісту п. 5.2. Договору вбачається, що Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, не пізніше 25 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця.

01 лютого 2017 року сторонами підписано Акт приймання-передачі частини приміщення загальною площею 800 м.кв., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 108А (арк.с. 15).

У матеріалах справи містяться підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № ОУ-0000026 від 23.01.2018 р., №ОУ-0000046 від 16.02.2018 р., №ОУ-0000091 від 22.03.2018 р., №ОУ-0000140 від 19.04.2018 р., які підтверджують факт надання позивачем послуг по оренді приміщення відповідачу на загальну суму 57 028,00 грн. (з них 48 000,00 грн. - за оренду приміщення, 8 828,00 грн. - 8 828, 00 грн. - за надані комунальні послуги (компенсація витрат за спожиту електроенергію), 200,00 грн. - за послуги з вивезення твердих побутових відходів) (арк.с. 18-19).

Згідно положень Договору (пп. 6.1.2.) Орендар зобов'язаний був своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури : № СФ-0000026 від 23.01.2018 р., №СФ-0000046 від 16.02.2018 р., №СФ-0000091 від 22.03.2018 р., №СФ-0000140 від 19.04.2018 р., всього на загальну суму 57 028,00 грн., з яких 48 000,00 грн. - основний борг за оренду приміщення, 8 828,00 грн. - 8 828, 00 грн. - заборгованість за надані комунальні послуги (компенсація витрат за спожиту електроенергію), 200,00 грн. - заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів (арк.с. 16-17).

Однак, всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства, яке регулює договірні відносини, відповідач по даній справі невчасно та не в повному розмірі здійснював оплату за передбачені в Договорі оренди платежі, тим самим систематично порушував взяті на себе зобов'язання.

Так, станом на 25.04.2018 року заборгованість відповідача по несплаті передбачених Договором орендних платежів, які нараховувалася згідно п. 5.1. Договору, складає 48 000, 00 грн.

Крім того, станом на 25.04.2018 року у відповідача виникла заборгованість за надані комунальні послуги (компенсація витрат за спожиту електроенергію) в розмірі 8 828, 00 грн. та заборгованість за послуги з вивезення твердих побутових відходів в розмірі 200,00 грн.

Наведена вище заборгованість підтверджується доданими до позовної заяви доказами, зокрема відповідними рахунками-фактурами, актами здачі прийняття робіт, підписаним сторонами Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.12.17р. - 13.03.18р.

Позивачем було складено лист-вимогу №5 від 01.04.2018 р. про погашення наявного боргу, який адресований відповідачу (арк.с. 21). Докази надіслання такого листа відповідачу у матеріалах справи відсутні.

Також 26.04.2018 р. позивач оформив претензію №8, у якій звернувся до відповідача із вимогою про погашення наявного боргу згідно укладеного між сторонами договору (арк.с. 22). Докази надіслання даної претензії відповідачу у справі відсутні.

На підставі вимог п. 6.3.2. Договору та враховуючи факт прострочення сплати орендних платежів, більш ніж на 30 календарних днів, позивач листом №9 від 08.05.2018 р. звернувся до відповідача, у якому повідомляв, що даний Договір розірвано з 30 травня 2018 року (арк.с. 23). Докази надіслання такого листа відповідачу у матеріалах справи відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих позивачем розрахунків, станом на час розгляду справи у зв'язку з несплатою орендної плати та невідшкодуванням комунальних платежів за відповідачем рахується заборгованість в сумі 57 028, 00 грн., яка не сплачена позивачу.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов'язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 57 028, 00 грн. основного боргу з орендної плати та невідшкодованих комунальних платежів є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Крім того, згідно п. 8.2. Орендар несе наступну відповідальність за даним Договором: у випадку прострочення плати за користування Приміщенням (п. 5.2. даного Договору) Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення; у випадку невиконання Орендарем вимог п. 5.2. даного Договору, більше ніж на 10 банківських днів Орендар сплачує штраф в розмірі 5% від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення.

На підставі п. 8.2. Договору №17-2017 від 01.02.2017р. позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмір 1 564.94 грн. та нарахований штраф в розмірі 40 800, 00 грн. Розрахунки санкцій містяться на арк.с. 12.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. Договору № 17-2017 сторони погодили, що у випадку прострочення плати за користування Приміщенням (п. 5.2. даного Договору) Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення

Перевіривши розрахунок пені в сумі 1 564 грн. 94 коп. за період 26.04.2018 р. - 30.05.2018 р. суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із пунктом 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 8.2. Договору у випадку невиконання Орендарем вимог п. 5.2. даного Договору, більше ніж на 10 банківських днів, Орендар сплачує штраф в розмірі 5% від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення.

Оскільки відповідач допустив порушення строку сплати орендної плати більше ніж на 10 банківських днів, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 5% від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення в сумі 40 800 грн. 00 коп. за період з 14.05.2018 р. по 30.05.2018 р.

Слід зазначити, що згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, за загальним правилом кваліфікуючою ознакою штрафу є, зокрема, обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання та має одноразовий характер нарахування.

В свою чергу пеня як різновид неустойки характеризується такими ознаками: обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; має триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

При цьому, законодавець визначив вищеперераховані ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.

Особливістю пені як штрафної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов'язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження порушення.

З аналізу викладеної вище правової норми вбачається, що санкція, яку передбачили сторони у абзаці третьому п.8.2. Договору (штраф 5% від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення) за своєю правовою природою є не штрафом, а - пенею, оскільки обчислюється у відсотковому співвідношенні від суми боргу за кожен день прострочення погашення боргу.

Та обставина, що сторони назвали санкцію у договорі штрафом, а не пенею - не змінює у даному випадку суті власне санкції та порядку її нарахування, передбаченого законодавством.

Отже, умовами п.8.2. Договору оренди фактично сторони передбачили стягнення з відповідача пені (у розмірі 5% від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення), а не штрафу.

Більше того, як уже вказано вище, ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Однак, пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України уже нарахована позивачем та заявлена до стягнення у даному позові у розмірі 1564 грн. 94 коп. за період 26.04.2018 р. - 30.05.2018 р.

Відтак, вбачається, що позивач фактично двічі нарахував відповідачу пеню за одне і те ж порушення умов Договору, та за той же період існування боргу, вказавши лише різне відсоткове співвідношення від суми боргу за кожен день прострочення погашення боргу.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи усе викладене у сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування санкції, що передбачена у абзаці 3 п.8.2. Договору оренди ((штраф 5% від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення), оскільки даний вид відповідальності фактично дублює міру відповідальності, що передбачена у абзаці 2 цього ж пункту Договору.

Пеня, що нарахована на одну і ту ж суму заборгованості та за один і той же період, не може бути стягнута з боржника двічі.

Тому, позов у частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення в сумі 40 800 грн. 00 коп. за період з 14.05.2018 р. по 30.05.2018 р. - задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Рівневодавтотранс" підлягають задоволенню частково - в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Просервіс-Україна" 48 000,00 грн. - заборгованості за оренду приміщення згідно Договору оренди, 8 828, 00 грн. - заборгованості за надані комунальні послуги (компенсація витрат за спожиту електроенергію), 200,00 грн. - заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів, 1 564, 94 грн. - пені. У частині стягнення з відповідача 40 800,00 грн. - 5% штрафу від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення за період з 14.05.2018 р. по 30.05.2018 р. у позові слід відмовити.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору - 1 762,00 грн., сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 58,95%%. Відтак з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача - 1 038,70 грн. у якості відшкодування витрат на оплату судового збору.

Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Просервіс-Україна" (33018, м. Рівне, вул. Київська, б. 108А, код ЄДРПОУ 40676804) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівневодавтотранс" (33027, м. Рівне, вул. Київська, 108А, код ЄДРПОУ 01035029)

- 48 000,00 грн. - заборгованості за оренду приміщення згідно Договору оренди,

- 8 828, 00 грн. - заборгованості за надані комунальні послуги (компенсація витрат за спожиту електроенергію),

- 200,00 грн. - заборгованості за послуги з вивезення твердих побутових відходів,

- 1 564, 94 грн. - пені,

- 1 038 грн. 70 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 40800,00 грн. - 5% штрафу від несплаченої суми орендної плати за кожен день прострочення за період з 14.05.2018 р. по 30.05.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано "09" серпня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.